02.01.2017 | Автор: Шахторин Артем Сергеевич
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Позитивний висновок молекулярно-генетичної експертизи не став для суду підставою для задоволення позову про визнання батьківства ( Апеляційний суд Дніпропетровської області, справа № 204/1621/14-ц)

Фабула судового акту: У цій справі суд першої інстанції задовільнив позов особи про визнання батьківства дівчини базуючи рішення на головному доказі – генетично-молекулярній експертизі, яка дійсно показала, що позивач на 99,99% є біологічним батьком цієї дівчини.

Проте суд апеляційної інстанції скасував це рішення і ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову.   Зокрема суд зазначив, що висновок експерта не може бути взятий до уваги оскільки правовідносини щодо встановленні батьківства між сторонами спору повинні регулюватись нормами Кодексу про шлюб та сім’ю, який  був чинним на момент виникнення цих правовідносин і не передбачав такої підстави для встановлення батьківства.    

Позивач також не надавав доказів, а свідки не підтвердили факту проживання та ведення спільного господарства з матір’ю дівчини до її народження, доказів спільного виховання та утримання дитини після її народження, як того вимагає КпШС.

Залишається тільки гадати, яким було б рішення суду, коли б відносини між сторонами спору регулювались вже діючим сьогодні Сімейним кодексом України. 

Аналізуйте судовий акт: Дозвіл суду на виїзд дитини за меджі України без згоди батька не абсолютний, а отримується кожен раз із зачначенням країни та строку перебування дитини (ВССУ від 16 березня 2016р. у справі № 6-33303ск15)

Комментарий клиента: Очень часто люди совершают необдуманные поступки. Так мимолетное и незначительное знакомство в молодости спустя более 20 лет обернулось для меня проблемой, а именно иском в суд о признании отцовства. Пришлось обратиться за помощью к адвокатам юридической компании «Синдикат», поскольку по состоянию здоровья я не мог посещать судебные заседания. Адвокат Шахторин Артем Сергеевич собрал огромное количество документов и подготовил доказательную базу, но суд первой инстанции не принял ее во внимание и вынес решение в пользу истца. 

Пришлось подавать апелляцию. И только настойчивость Артема Сергеевича и его умение доказывать законным путем привели к положительному результату: СУД МЫ ВЫИГРАЛИ !!! Хочу поблагодарить адвокатов, Шахторина Артема Сергеевича и Вербу Андрея Петровича за компетентность, глубокие знания в юриспруденции, умение четко и точно решать все вопросы. Еще особо хочу отметить, что общение было настолько дружеским и приятным, что я нисколько не усомнился в правильности своего выбора. Успехов Вам, здоровья, благополучия и удачи в Вашем нелегком деле!

Почасов Анатолий Иванович, +380633580232

Аналізуйте судовий акт: Порядок спілкування та способи участі у вихованні малолітньої дитини можуть бути змінені судом (Ухвала Вищого спеціалізованого суду, судді Гулька Б. І., Луспеник Д. Д., Хопти С. Ф.)

Додаткові витрати для навачання повнолітніх дітей за ст. 185 СК України не стягуються з батьків - треба стягувати аліменти за ст. ст. 199,180-184 СК України (Постанова ВСУ від 24 лютого 2016р. у справі № 6-1296цс15)

 

Державний герб України

Справа № 204/1621/2014-ц

Провадження № 2/204/1275/2014 р.

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

18 вересня 2014 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді          Самсонової В.В.

при секретарі                Власенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2013 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та внести зміни в актовий запис у Красногвардійському відділі РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, за № 2162 від 16.09.1992 року, зазначивши в графі «батько» прізвище - «ОСОБА_2» замість «ОСОБА_2». В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав на те, що у 1990 році його мати ОСОБА_3 познайомилася з відповідачем ОСОБА_2, який проживає в будинку АДРЕСА_1, що знаходиться напроти будинку, в якому проживають позивач з матір'ю. З 1990 року по березень 1992 року мати позивача перебувала у цивільному шлюбі з відповідачем. Наприкінці 1991 року його мати завагітніла, а через деякий час після цього вони припинили фактичні подружні стосунки. Від цивільного шлюбу матері позивача з відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 народився позивач. Відомості про батька позивача зазначені відповідно до ч. 1 ст. 125 Сімейного Кодексу України, та батьком позивача зазначено - ОСОБА_2. Ні в дитинстві, ні зараз відповідач не визнає позивача своїм сином, тобто ніколи не цікавився його життям, в нього не було інтересу до того, як він ріс, розвивався, навчався. Мати позивача з невідомих йому причин не зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення батьківства, але у зв'язку з тим, що позивачу вже виповнилося 18 років і він досяг повноліття, він бажає самостійно звернутися до суду за захистом свого права та інтересу і визнати батьківство ОСОБА_2 відносно нього в судовому порядку.

Пізніше позивач уточнив правові підстави своїх позовних вимог та вказав такою підставою ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України.

Ухвалою суду відповідача по справі було уточнено на ОСОБА_2.

В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, раніше надав суду заяву, в якій підтримав свої уточнені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі. Справу просив розглянути без його участі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, раніше надали клопотання, в якому просили відмовити позивачу в задоволенні його позову та справу просили розглянути без їх участі. Ще раніше надали суду письмові заперечення, в яких зазначили, що відповідач ніколи не проживав із матір'ю позивача ОСОБА_3, не вів з нею спільного господарства та сімейного бюджету. На протязі більше двадцяти років матір позивача не зверталась до ОСОБА_2 із питанням визнання батьківства, утримання дитини. Пред'явлення позову для нього стало великою несподіванкою. Тому, звісно, ОСОБА_2 ніколи не визнавав себе батьком ОСОБА_1, оскільки не знав та не міг знати про його існування. Також, зазначили, що ст.53 Кодексу про шлюб та сім'ю України не має такої підстави визнання батьківства, яка ґрунтується на проведеній медичній молекулярно-генетичній експертизі.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши свідка, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню по наступним підставам.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження від 16.09.1992 року, серії НОМЕР_1 (а.с.6).

Матір'ю ОСОБА_1, згідно свідоцтвом про народження від 16.09.1992 року, серії НОМЕР_1, є ОСОБА_3.

Батьком ОСОБА_1 записано ОСОБА_2, відповідно до ч.1 ст. 125 Сімейного Кодексу України.

Позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання батьківства, в якому вказав, що його біологічним батьком є ОСОБА_2.

Відповідач та його представник заперечували проти задоволення даного позову, оскільки позивач та його матір на протязі двадцяти років до нього з цього приводу не зверталися, а також відповідач не проживав з матір'ю позивача однією сім'єю та не вів з нею спільного господарства, що на їхню думку є обов'язковою підставою для визнання батьківства, яка передбачена ч.3 ст.53 Кодексу про шлюб та сім'ю України. Також, вони зазначали, що матір позивача на час народження позивача перебувала в зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, згідно свідоцтва про розірвання шлюбу - матір позивача з 29 вересня 1981 року була розлучена з ОСОБА_6, актовий запис № 1149, що спростовує твердження відповідача та його представника щодо знаходження матері позивача на час його народження в зареєстрованому шлюбі.

Що стосується тверджень відповідача та його представника щодо того, що позивач та його матір на протязі двадцяти років до нього не зверталися з приводу батьківства, а також того, що відповідач не проживав з матір'ю позивача однією сім'єю та не вів з нею спільного господарства, то ці обставини не є імперативними для визнання чи не визнання батьківства з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2-3 ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакцій чинній на час виникнення правовідносин), в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Так, позивач досяг повноліття 12 червня 2010 року, після чого в нього виникло право звернення до суду з даним позовом, згідно ч. 2 ст.53 Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакцій чинній на час виникнення правовідносин). Тому, твердження відповідача та його представника про те, що позивач та його матір на протязі двадцяти років до нього не зверталися є безпідставними, оскільки таке право виникло у позивача лише з 12 червня 2010 року.

Крім того, по даній справі була проведена судова медична молекулярно-генетична експертиза, за результатами проведення якої був складений висновок експерта № 301 від 01.11.2013 року (а.с.34-38), який згідно ч. 3 ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакцій чинній на час виникнення правовідносин) є доказом, що з достовірністю підтверджує батьківство відповідача відносно позивача. Згідно вказаного висновку вірогідність того, що ОСОБА_2 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв'язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,9999 % (а.с.36).

Відповідач та його представник заперечували проти прийняття судом вищевказаного висновку експерта, як доказу по даній справі, оскільки ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України не має такої підстави визнання батьківства, яка ґрунтується на проведеній медичній молекулярно-генетичній експертизі.

Разом з тим, ч.3 ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакцій чинній на час виникнення правовідносин) не обмежене коло доказів, які можуть бути взяті судом до уваги, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

В судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_3, яка є матір'ю позивача, і яка вказала, що на протязі 1990-1992 років вона проживала з відповідачем в цивільному шлюбі, вони вели спільне господарство та мали статеві зв'язки, в наслідок чого народився позивач. Також, вказала, що саме відповідач забирав її з дитиною з пологового будинку.

За таких обставин, з урахуванням всього вищевказаного, дослідивши усі докази по справі та з урахуванням висновку експерта по проведеній судовій медичній молекулярно-генетичній експертизі, суд вважає за можливе визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та внести зміни в актовий запис у Красногвардійському відділі РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, за № 2162 від 16.09.1992 року, зазначивши в графі «батько» прізвище - «ОСОБА_2» замість «ОСОБА_2».

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слідує стягнути судовий збір в сумі 114 грн. 70 коп., а також достягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 128 грн. 90 коп.

Крім того, відповідно до п.4 ч.3 ст.79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи відносяться витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Так, позивачем ОСОБА_1 було сплачено вартість проведення судової медичної молекулярно-генетичної експертизи у розмірі 4240 грн. 92 коп., що підтверджується Договором про надання послуг № 301/1648 від 21.10.2013 року та квитанцією № 32476.1372.1 від 21.10.2013 року, які належить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст.53 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст.ст. 125, 128 СК України, п.1Розділу VII Сімейного кодексу України «Прикінцеві положення», п.п. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, ст.ст.10, 11, 57-61, 79, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Внести зміни в актовий запис у Красногвардійському відділі РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, за № 2162 від 16.09.1992 року, зазначивши в графі «батько» прізвище - «ОСОБА_2» замість «ОСОБА_2».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп. та вартість проведеної судової медичної молекулярно-генетичної експертизи у розмірі 4240 грн. 92 коп., а всього 4355 грн. 62 коп.

Достягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 128 грн. 90 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 

 

Суддя                                                                                                                      В.В. Самсонова

 

 

Державний герб України

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Провадження № 22-ц/774/9438/14

Справа №  204/1621/14-ц

 

Головуючий у 1 й інстанції - Самсонова В.В.

Доповідач - Єлізаренко І.А.Категорія 51

 

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

25 грудня 2014 року                                                                                   м. Дніпропетровськ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Єлізаренко І.А.

суддів - Гайдук В.І., Калиновського А.Б.,

за участі секретаря - Сінченко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Шахторіна Артема Сергійовича - представника ОСОБА_3 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання батьківства,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року ОСОБА_4  звернувся з позовом до ОСОБА_3 про визнання батьківства.

В обґрунтування позовних вимог, які в ході судового розгляду справи уточнювалися, позивач посилався на те, що у 1990 році його мати ОСОБА_5 познайомилася з відповідачем ОСОБА_3, який проживає в будинку АДРЕСА_1, що знаходиться напроти будинку, в якому проживає він з матір'ю. З 1990 року по березень 1992 року його мати перебувала у цивільному шлюбі з відповідачем. Наприкінці 1991 року його мати завагітніла, а через деякий час після цього вони припинили фактичні подружні стосунки. Він народився від цивільного шлюбу матері з відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2. Відомості про його батька зазначені відповідно до ч.1 ст.125 Сімейного Кодексу України, та батьком вказано - ОСОБА_6 Ні в дитинстві, ні на теперішній час відповідач не визнає його своїм сином, ніколи не цікавився його життям, в нього не було інтересу до того, як він ріс, розвивався, навчався. Мати з невідомих йому причин не зверталася до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення батьківства, тому він просив суд визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, його батьком - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та внести зміни в актовий запис, виданий Красногвардійським відділом РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за № 2162 від 16 вересня 1992 року, зазначивши в графі «батько» прізвище - «ОСОБА_4» замість «ОСОБА_6».

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2014 року уточнено відповідача по даній справі та визнано належним відповідачем ОСОБА_3 (а.с.84).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Визнано ОСОБА_3 батьком ОСОБА_4 Внесено зміни в актовий запис у Красногвардійському відділі РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про народження ОСОБА_4 за № 2162 від 16 вересня 1992 року, зазначивши в графі «батько» прізвище - «ОСОБА_4» замість «ОСОБА_6». Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 вартість проведеної судової медичної молекулярно-генетичної експертизи у розмірі 4 240 грн. 92 коп. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі Шахторін А.С. - представник ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_4 відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 (а.с.6).

Згідно свідоцтва про народження, виданого 16 вересня 1992 року, серії НОМЕР_1 матір позивача вказано ОСОБА_5, батько - ОСОБА_6 (а.с.6).

Відповідно копії актового запису про народження №2161 від 16 вересня 1992 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, вказано батько - ОСОБА_6. Підстава запису - заява матері. Інші відомості про батька відсутні (а.с.141).

Позивач, звернувши до суду зі вказаними позовними вимогами, посилався на те, що відповідач ОСОБА_3 є його батьком, однак, останній ніколи не визнавав його своїм сином.

Ухвалою суду від 22 липня 2013 року було призначено судову медичну молекулярно-генетичну експертизу, на розгляд якої ставилося питання, чи є відповідач ОСОБА_3 батьком позивача ОСОБА_4 (а.с.27).

Згідно висновку судової медичної молекулярно-генетичної експертизи №301 від 01 листопада 2013 року вірогідність того, що ОСОБА_3 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв'язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,9999 % (а.с.34-36).

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до судової медичної молекулярно-генетичної експертизи, за результатами проведення якої був складений висновок експерта № 301 від 01 листопада 2013 року, який згідно ч. 3 ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України є доказом, що з достовірністю підтверджує батьківство відповідача відносно позивача та згідно вказаного висновку вірогідність того, що ОСОБА_3 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв'язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,9999%, однак, з такими висновками суду погодитися неможливо, оскільки суд дійшов них у порушення норм матеріального права, що у відповідності до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

В п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»роз'яснено, оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст.128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст.53 КпШС України, суди вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.

Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема ч.2 ст.128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Відповідно до ст.53 КпШС України, походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір'ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебувають в шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків, батьківство може бути встановлене в судовому порядку. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто до 1 січня 2004 року (а.с.6, 141).

Батьками зазначені: батько - «ОСОБА_6»; мати - «ОСОБА_5», що підтверджується свідоцтвом про народження та записом акта про народження №2162 (а.с.6, 141).

За таких обставин в силу зазначених норм матеріального права та дати народження позивача правовідносини щодо батьківства, які виникли між сторонами, регулюються нормами Кодексу про шлюб та сім'ю України чинним на момент їх виникнення, тобто станом на час народження ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Що стосується висновку експерта №301 від 01 листопада 2013 року ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи» про те, що вірогідність того, що ОСОБА_3 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв'язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,9999 %, то останній не може бути взято до уваги, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Кодексу про шлюб та сім'ю України чинним на момент їх виникнення, який не передбачав такої підстави для встановлення батьківства.

Пояснення матері позивача ОСОБА_5, яка була допитана в судовому засіданні в суді першої та апеляційної інстанції в якості свідка, та пояснила, що вона з відповідачем ОСОБА_3 проживали разом однією сім'єю з 1990 року та від їх спільного проживання народився син ОСОБА_4 і ОСОБА_3 зустрічав її з пологового будинку у червні 1992 року після народження дитини, різняться з поясненнями свідка ОСОБА_7, яка є дружиною відповідача ОСОБА_3 та в апеляційній інстанції пояснила, що з відповідачем ОСОБА_3 зустрічалася та будувала стосунки з 1990 року, а з 1991 року почали разом проживати однією сім'єю, і ОСОБА_5 з ОСОБА_3 разом не проживали та не мали стосунків.

Будь-які інші належні докази на підтвердження спільного проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільного виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства, як того вимагає законодавство, що діяло на час народження позивача, суду надано не було.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, тому апеляційна скарга Шахторіна А.С. - представника ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

 В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Шахторіна Артема Сергійовича - представника ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання батьківства - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання батьківства - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

 

Головуючий суддя:

 

Судді:

13
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення