Начальник органу виконавчої служби має контролювати законність, повноту і своєчасність дій державних виконавців. ВС визнав протиправною бездіяльність за нездійснення такого контролю (ВС КАС, справа №802/921/18-а від 08.09.2022 р.)

Фабула судового акту: Стягувач, виконавче провадження якого закрили, після неповного та неналежного виконання рішення суду, звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС) з вимогами зобов`язати такий вчинити виконавчі дії щодо відновлення виконавчого провадження; визнати протиправною його бездіяльність щодо не здійснення контролю за законністю, повнотою і своєчасністю дій державного виконавця та зобов'язати сплатити позивачеві 50000,00 грн моральної шкоди. На погляд стягувача, після прийняття рішення Європейського суду з прав людини по його справі, держвиконавець неналежно виконував свої обов’язки, і навіть після оскарження його постанови в суді - несвоєчасно відновив провадження, а Департамент це не проконтролював.

Рішенням суду першої інстанції, уточненим, але вцілому підтриманим апеляційним судом - позов стягувача до Департаменту ДВС було задоволено частково - лише в частині визнання бездіяльності Департаменту протиправною. Шкоду - позаяк - виплачувати не постановили, а щодо відновлення - так виконавче і так було відновлено, хоча і з пропуском строку. Стягувач подав касаційну скаргу. Погоджуючись із судами попередніх інстанції ВС КАС констатував наступні висновки:

По-перше, щодо нормативного обґрунтування. Так відповідно до ч.3 ст. 74 Закону “Про виконавче провадження” (далі - №1404) рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу - в свою чергу - якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Він також може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби - у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо вищезазначених дій.

Відповідно до п. 1 р. XII Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, що затверджує Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція), вказано, що перевірити законність виконавчого провадження мають право, зокрема, директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень Депаратаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділах примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби, відділах державної виконавчої служби; начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі. Ці посадові особи, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи (п. 2 р. XII Інструкції).

По-друге, ВС аналізуючи норми ст. 74 Закону №1404, у поєднанні з п. 1-2 р. XII Інструкції, зазначив, що директор Департаменту ДВС може з власної ініціативи або на підставі заява учасника виконавчого провадження здійснити контроль за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень та у разі встановлення порушень - скасувати постанову державного виконавця, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

По-третє, чинним законодавством не визначено критеріїв чи ознак, наявність яких вказувала б на необхідність проведення перевірки конкретного виконавчого провадження начальником органу державної виконавчої служби.

Позаяк, матеріали справи і зміст касаційних скарг свідчать, що між позивачем і відповідачем існує низка судових спорів щодо виконання рішення ЄСПЛ у справі стягувача «Яворовенко проти України» та похідних спорів, які вирішуються в судах понад 6 років. Національними судами за зверненнями позивача неодноразово констатувалася бездіяльність Департаменту ДВС та інших органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень, у частині невиконання вказаного рішення ЄСПЛ, неодноразово констатувалися порушення Департаменту ДВС повноважень щодо здійснення контролю за діями підпорядкованих державних виконавців (справи №802/82/16-а, № 802/3745/15-а та інші).

З урахуванням викладеного Суд констатував, що за обставин, які склалися в спірних правовідносинах, відповідач мав би проконтролювати своєчасність вчинення державним виконавцем виконавчих дій у цьому виконавчому провадженні, проте вказаного обов`язку не виконав, внаслідок чого стало можливим порушення державним виконавцем вимог ст. 41 Закону №1404.

Отже у цій справі: Судами попередніх інстанцій було встановлено, що постанову головного державного виконавця Департаменту ДВС про закінчення виконавчого провадження було визнано протиправною та скасовано. Зазначене судове рішення направлено на адресу Департаменту ДВС вчасно, але виконавче провадження все одно було відновлено з порушенням визначеного у статті 41 Закону №1404 строку.

Отже, ВС визнав правильними висновки про задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності Департаменту ДВС щодо нездійснення контролю за законністю, повнотою і своєчасністю дій державного виконавця при виконанні рішення про скасування постанови такого.

Що ж до причин незадоволення вимог про стягнення шкоди - ВС нічого не зазначив, проте при наявності всіх складових для відшкодування такої - не виключена і компенсація такої.

Аналізуйте судовий акт: Приватний виконавець повинен перевірити належність своєму виконавчому округу зазначеної у заяві про відкриття ВП адреси зареєстрованому місцю проживання боржника (ВС/КАС у справі № 340/4040/20 від 11.10.2021);

Виконавець повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування яким мають діти (ВП ВС № 755/12052/19 від 26.10.2021 р.);

Виконавець має пересвідчитись у відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізособи, і належності САМЕ цього місця до його виконавчого округу (ВС КАС справа № 380/9335/20 від 15.07.2021 р.);

Для стягнення заборгованості з аліментів стягувач вправі як оскаржувати дії державного виконавця, так і пред'являти окремий позов на загальних підставах (ВС КЦС справа №682/1277/20 від 26.01.2022 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 802/921/18-а

адміністративні провадження № К/9901/117/19,№ К/9901/3063/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Шевцової Н.В.

розглянув як суд касаційної інстанції в попередньому судовому засіданні адміністративну справу №802/921/18

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_1 , Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року, ухвалене у складі: головуючого судді Чернюк А.Ю., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року, ухвалену у складі: головуючого судді Кузьменко Л.В., суддів Шидловського В.Б. Іваненко Т.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС, відповідач) з вимогами: зобов`язати відповідача вчинити виконавчі дії щодо відновлення виконавчого провадження ВП №50963031 з виконання виконавчого листа №802/3745/15-а; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення контролю за законністю, повнотою і своєчасністю дій державного виконавця при виконанні рішення суду; зобов`язати відповідача сплатити позивачеві 50 000,00 грн моральної шкоди; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду в частині зобов`язання відповідача вчинити дії з відновлення виконавчого провадження ВП №50963031.

На обґрунтування позову позивач зазначив, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 у справі №802/292/17-а, визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Департаменту ДВС ВП №50963031 від 24.01.2017 про закінчення виконавчого провадження, проте відповідачем, всупереч вимог статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», не відновлено виконавче провадження ВП №50963031.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 у справі №802/292/17-а визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Департаменту ДВС ВП №50963031 від 24.01.2017 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №802/3745/15-а.

Зазначену постанову суду було направлено на адресу Департаменту ДВС листом від 12.01.2018.

Постановою про відновлення виконавчого провадження від 02.02.2018 виконавче провадження ВП №50963031 з виконання виконавчого листа №802/3745/15-а відновлено.

Стверджуючи, що вказане виконавче провадження було відновлено не в повному обсязі та несвоєчасно, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Вінницького оружного адміністративного суду від 15.06.2018 позов задоволено частково:

- визнано бездіяльність Департаменту ДВС щодо не здійснення контролю за законністю, повнотою і своєчасністю дій державного виконавця при виконанні постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі №802/292/17-а.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року абзац другий рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року змінено: «Визнано бездіяльність Департаменту ДВС щодо не здійснення контролю за законністю, повнотою і своєчасністю дій державного виконавця при виконанні постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі №802/292/17-а протиправною».

Відмовляючи в позові у відповідній частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач до звернення позивача з цим позовом поновив виконавче провадження ВП №50963031, у зв`язку з чим дійшли висновку про безпідставність тверджень позивача про протиправну бездіяльність відповідача.

Проте суди попередніх інстанцій встановили, що таке поновлення відбулося з порушенням визначеного у частині першій статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» строку, у зв`язку з чим вважали обґрунтованими доводи позивача про неналежний контроль відповідача за діями державного виконавця в межах виконавчого провадження ВП №50963031.

Водночас суди попередніх інстанцій відхилили аргументи позивача, що вказаними протиправними діями йому було завдано фізичного болю чи душевних страждань, у зв`язку з чим відмовили в задоволенні вимог позивача про стягнення моральної шкоди.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

02 січня 2019 року до Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій він вимагає скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.06.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2018 року у частині, в якій у задоволенні позову відмовлено, та ухвалити нове, яким позов задовольнити шляхом: зобов`язання Департаменту ДВС поновити порушені права ОСОБА_1 шляхом вчинення дій для виконання рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 17.07.2014 в частині, яка залишається невиконаною; зобов`язати Департамент ДВС сплатити ОСОБА_1 25 000,00 грн відшкодування моральної та матеріальної шкоди; установити судовий контроль за виконанням рішення суду та постановити окрему ухвалу в адресу Міністерства юстиції України з приводу неналежного виконання органами ДВС рішень судів.

На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що в матеріалах справи є докази, які свідчать про те, що рішення ЄСПЛ від 17.07.2014, яким Україну зобов`язано виконати рішення Замостянського районного суду Вінницької області від 01.03.2004, залишилося не виконаним.

Позивач також зазначає, що визнання протиправною бездіяльності відповідача без стягнення на його користь моральної шкоди жодним чином не відновлює його порушених прав.

25 січня 2019 року до Суду надійшла касаційна скарга відповідача, в якій він вимагає скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.06.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2018 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що рішення ЄСПЛ у справі «Яворовенко проти України» (заява №25663/02) виконано в повному обсязі в межах виконавчого провадження №44360795, де на користь позивача було стягнуто 1 188 957,67 грн.

За доводами відповідача ОСОБА_1 з метою незаконного збагачення намагається продовжити виконання рішення ЄСПЛ у справі «Яворовенко проти України» (заява №25663/02) в межах інших похідних виконавчих проваджень, де виконуються рішення про зобов`язання різних посадових осіб органів ДВС виконати фактично виконане рішення ЄСПЛ у справі «Яворовенко проти України» (заява №25663/02).

Відповідач також уважає, що позивач протиправно розповсюджує дію рішення ЄСПЛ у справі «Яворовенко проти України» (заява №25663/02) на будь-які рішення національних судів, ухвалені в його інтересах.

За наслідками автоматизованого розподілу касаційні скарги позивача і відповідача передані на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів Данилевич Н.А., Шарапи В.М.

Ухвалами Суду від 14 січня 2019 року та 30 січня 2019 року відкрито касаційне провадження на підставі вказаних скарг.

У зв`язку із унесенням змін до спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палатах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду призначений повторний автоматизований розподіл справи №802/921/18-а.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу справу №802/921/18-а передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В., Шевцової Н.В.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15.01.2020 №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок виконання судових рішень, у т.ч. рішень ЄСПЛ, визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону №1404-VIII у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Частиною третьою статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802, затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1 розділу XII Інструкції перевірити законність виконавчого провадження мають право, зокрема, директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень Депаратаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділах примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби, відділах державної виконавчої служби; начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Пунктом 2 розділу XII Інструкції передбачено, що посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.

VI. Позиція Верховного Суду

Предметом спору в цій справі є бездіяльність державного виконавця, в провадженні якого перебуває виконавче провадження ВП №50963031, щодо не вчинення дій з його відновлення на виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 у справі №802/292/17-а та бездіяльність відповідача щодо не здійснення контролю за своєчасністю, законністю, повнотою дій державного виконавця в межах виконавчого провадження ВП №50963031.

Зі змісту частини першої статті 41 Закону №1404-VIII випливає, що у разі скасування вищим начальником або судом постанови про закінчення виконавчого провадження воно підлягає відновленню не пізніше наступного робочого дня з дня одержання відповідного рішення про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Аналізуючи норми статті 74 Закону №1404-VIII, у поєднанні з пунктами 1-2 розділу XII Інструкції, Суд зазначає, що директор Департаменту ДВС може з власної ініціативи або на підставі заява учасника виконавчого провадження здійснити контроль за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень та у разі встановлення порушень - скасувати постанову державного виконавця, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 у справі №802/292/17-а визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Департаменту ДВС ВП №50963031 від 24.01.2017 про закінчення виконавчого провадження.

Зазначену постанову суду направлено на адресу Департаменту ДВС листом від 12.01.2018.

На виконання вказаної постанови виконавче провадження ВП №50963031 було відновлено лише 02.02.2018, тобто з порушенням визначеного у статті 41 Закону №1404-VIII строку, про що не заперечує відповідач.

Ураховуючи, що відповідачем було відновлено виконавче провадження ВП №50963031, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог щодо про зобов`язання відповідача вчинити дії з його відновлення.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, Суд зазначає, що чинним законодавством не визначено критеріїв чи ознак, наявність яких вказувала б на необхідність проведення перевірки конкретного виконавчого провадження начальником органу державної виконавчої служби.

Матеріали справи і зміст касаційних скарг свідчать, що між позивачем і відповідачем існує низка судових спорів щодо виконання рішення ЄСПЛ у справі «Яворовенко проти України» (заява №25663/02) та похідних спорів, які вирішуються в судах понад 6 років.

Національними судами за зверненнями позивача неодноразово констатувалася бездіяльність Департаменту ДВС та інших органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень, у частині невиконання вказаного рішення ЄСПЛ, неодноразово констатувалися порушення Департаменту ДВС повноважень щодо здійснення контролю за діями підпорядкованих державних виконавців (справи №802/82/16-а, № 802/3745/15-а та інші).

З урахуванням викладеного Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що за обставин, які склалися в спірних правовідносинах, відповідач мав би проконтролювати своєчасність вчинення державним виконавцем виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №50963031, проте вказаного обов`язку не виконав, внаслідок чого стало можливим порушення державним виконавцем вимог статті 41 Закону №1404-VIII.

Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення контролю за законністю, повнотою і своєчасністю дій державного виконавця при виконанні постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 у справі №802/292/17-а.

Доводи касаційних скарг правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, оскільки переважна їхня частина не стосуються предмету спору (зокрема доводи сторін щодо того, чи виконано рішення ЄСПЛ у справі «Яворовенко проти України», заява №25663/02), а решта аргументів зводяться до заперечення чи переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин, без посилання на порушення норм процесуального права, які б вказували, що ці обставини були встановлені чи оцінені судами попередніх інстанцій неправильно.

Отже, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень.

Положеннями частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційних скарг, Суд уважає, що підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.

У зв`язку з цим також не підлягає задоволенню клопотання позивча про постановлення окремої ухвали.

VII. Судові витрати

Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року у незміненій частині та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

Н.В. Шевцова