Частина 1 коментованої статті визначає особу, яка може бути свідком. Це та особа,
щодо якої є підстави вважати, що їй відомі обставини, що підлягають установленню у справі про порушення митних правил.
Частина 2 коментованої статті зобов'язує свідка в призначений час у визначене місце з'явитися за викликом посадової особи, у провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил, до органу, що здійснює таке провадження, та дати пояснення й повідомити все відоме йому у справі, відповісти на поставлені запитання. При цьому відповіді на запитання та відомості свідок має зазначити правдиві та логічно сформульовані.
Якщо повідомлені свідком відомості базуються на повідомленнях інших осіб або їх джерело невідоме, то вони підлягають перевірці.
Щодо порядку виклику свідка, його викликають запрошенням, де зазначається, куди й до кого він повинен з'явитися, а також день і час. Запрошення вручається свідку під розписку, а в разі його тимчасової відсутності - дорослим членам сім'ї, адміністрації за місцем роботи, житловим органам за місцем проживання або надсилається йому рекомендованим листом з повідомленням. Свідок може бути викликаний також телефонограмою, телеграмою або за допомогою інших засобів зв'язку.
Обмеження щодо особи свідка передбачені чинним законодавством України.
Не можуть бути свідками особи, нездатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати про них правильні показання.
Неповнолітні особи теж можуть виступати у справі як свідки, але в цьому разі має бути присутній педагог або законні представники неповнолітнього за умови, що вони не зацікавлені у справі.
До протоколу про порушення митних правил мають бути занесені прізвища та адреси свідків.
Свідок несе відповідальність згідно з чинним законодавством України за злісне ухилення від явки та за дачу завідомо неправдивих показань або за відмову від дачі показань без законних на те підстав.
page
youtube
