ДОГОВІР ПУБЛІЧНОЇ ОФЕРТИ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ: СУЧАСНИЙ СТАН

Інтернет з самого початку власного становлення суттєво вплинув на світову спільноту. Всесвітня мережа, розвиваючись бурхливими темпами, фактично одразу стала засобом для встановлення відносин між людьми, і у таких зносинах далеко не останнє місце почали займати послуги та товари.

Так, з 90-х років ХХ століття, на фоні зростання популярності інтернет-мереж, суттєво розвивається напрям економічних відносин у електронній сфері – електронна комерція. Встановлення комерційних відносин у мережі має ряд значимих переваг:

1) швидкість – прийняття рішення про укладення угоди може займати секунди, а його акцептування дуже часто обумовлюється виконанням кількох нескладних дій, що не потребують матеріальних витрат й такі займають дуже незначний проміжок часу;

Вспомните новость: Депутаты приняли закон, разрешающий заключать зарубежные договоры по email и инвойсу

2) доступність – нині світовою мережею користується близько 3 мільярдів 611 тисяч людей, що складає собою суттєвий ринок, який і зумовлює значну динаміку зростання інтернет-комерції у світі (близько 10% від світового ринку станом на 2016 рік, 1.8% – приблизна ринкова частка у 2016 році в Україні) [1];

3) опосередкована анонімність – умови здійснення правочину можуть обмежуватись лише проведенням грошової транзакції або використанням анонімних засобів розрахунку (криптовалюти, електронні грошові системи).

Ураховуючи зазначену специфіку надання послуг та реалізації товарів у мережі Інтернет, договір публічної оферти є найбільш розповсюдженим і наближеним до електронного формату способом матеріального закріплення угоди, але в Україні та у світі даний різновид договору має низку проблем, що пов’язані з правовим регулюванням та процедурою укладання такої угоди. Мета роботи полягає у визначенні основних проблем укладання договору публічної оферти в електронному режимі, та у з’ясуванні вирішень таких, використовуючи популярні наукові думки.

Необхідно зазначити, що проблематика укладання електронних договорів досліджувалась багатьма відомими вченими, серед них: С.Н. Братусь, А.Ф. Нікішин, І.П.Петровський, М.К. Савінов, Є.Б. Соколова, К.В. Сподар.

Читайте статтю: Юридична сила електронного документу

Договір публічної оферти є одним із різновидів договорів, який полягає у наданні послуг та продажу товарів за умовами оферти, що спрямована на невизначене коло осіб. Специфіка даного виду угод полягає, у першу чергу, в особливостях нормативного регулювання. Так, вітчизняне законодавство не містить окремих положень щодо укладання таких договорів але, виходячи з ознаки публічності (одна сторона завжди бере на себе обов’язок надати певну послугу чи товар кожному, хто до неї звернеться), зазначений вид угоди на загальних підставах регулюється статтями 633 та 641 Цивільного кодексу України. Таким чином, відповідно до статті 633 ЦКУ, договір публічної оферти є публічним, а пропозиція щодо укладання угоди має містити істотні умови договору та виражати намір особи, яка її зробила, виконати власне зобов’язання – ст. 641 ЦКУ [2].

Ураховуючи специфіку відносин на базі інформаційно-телекомунікаційних систем, публічному договору у сфері інтернет-торгівлі притаманна саме електронна форма укладання, яка у частині другій статті 639 ЦКУ прирівнюється до письмової. Проте для публічної угоди у електронній комерції також наявне й регулювання спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема Законом України “Про електронну комерцію”.

Хоча сфера інтернет-торгівлі є відносно врегульованою, але для договірних відносин у такій наявні суттєві обмеження. Так, відповідно до ч. 2 ст. 1 ЗУ “Про електронну комерцію”, до сфери інтернет-торгівлі в інформаційно-телекомунікаційних системах не можуть належати правочини, які потребують державної реєстрації та підлягають нотаріальному посвідченню [3, с. 410]. На думку А.Ф. Нікішина, такі ускладнення суттєво “гальмують” розвиток українського ринку нерухомості, проте специфіка нотаріального завірення та державна реєстрація у даному питанні обумовлена підвищеним ступенем гарантування, яке не може містити публічна угода, але все ж вітчизняне законодавство не має положень щодо спрощення державної реєстрації для договорів, котрі укладаються у межах мережі Інтернет [4, с. 12]. Також виокремлюють наступні проблемні аспекти у сфері реалізації договірних відносин за угодою публічної оферти:

– складність ідентифікації особи;

– специфічні вимоги щодо акцептування;

– відсутність правового регулювання криптовалют.

Користуйтесь консультацією: Добровільно-примусові сервіси фіскальної служби, або Чи варто боротися з додатковими угодами до договорів про визнання електронних документів

Зокрема, така думка міститься у роботах науковців І.П. Петровського та Є.Б. Соколова Таким чином, відносини у мережі Інтернет мають ефімерний характер, що відповідно до публічного договору може не мати суттєвого змісту, проте технічна специфіка здійснення електронних платежів дуже часто потребує фактичного надання певних платіжних даних покупцем (замовником) продавцю (виконавцю), такими можуть бути:

– особисті данні (ім’я, прізвище, по батькові);

– номер банківського рахунку або іншого інструмента для здійснення платежів. Крім цього продавець або виконавець для підвищення гарантій з боку покупця (замовника) може також вимагати від протилежної сторони більш значний перелік особистих даних [5, с. 20]. У такому разі дуже важливим є зазначення у договорі публічної оферти вичерпного переліку особистої інформації, яку акцептант повинен надати оференту, адже будь-яка особа-володілець інтернет-ресурсу, котрий здійснює зберігання або обробку особистих даних автоматично бере на себе обов’язок належного зберігання та обробки персональних даних. Також у даному питані вкрай важливим є надання відповідної згоди на обробку таких даних.

Розглядаючи процес акцептування договору публічної оферти за допомогою інтерфейсів, не можна оминути увагою специфіку надання згоди особи відносно умов договору. Так, у такому питанні досить важливою є виключна згода особи перед виконанням для неї певної оплатної послуги або продажу їй товару за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, адже дуже часто володільці інтернет-ресурсів розміщують на базі таких відповідні договори, проте особа при здійснені правочину не має змоги підтвердити або відмовитись від умов угоди, що створює ситуацію, за якої договір публічної оферти не може вважатися дійсним, адже відсутнє належне акцептування – зазначена проблематика має практичну природу, яка ґрунтується на неправильному будуванні веб-інтерфейсів з правової точки зору, про що наголошується у роботі М.К. Савінова [6, с. 4].

Користуйтесь консультацією: Електронний документ: чи має він на сьогодні доказову основу?

Суттєво важливим питанням також є спосіб здійснення платежів, адже серед засобів реалізації сплати коштів виокремлюють й криптовалюти: електронні валютні інструменти, які дозволяють здійснювати анонімні платежі та їх одиниці мають певну ринкову цінність. Серед таких можна навести наступні: Bitcoin, Litecoin, Namecoin, інші [7, с. 22]. Сучасне українське законодавство не передбачає навіть термінологічної бази для вищенаведених засобів розрахунку, що зумовлює суттєві складнощі у правовому регулюванні договорів, у яких передбачено саме такий засіб сплати за товари або послуги, що також є проблемою сучасного законодавства, яка позбавляє будь-яких прав та гарантій оферента та акцептанта у договірному забов’язанні.

Таким чином, проблематику укладання договорів публічної оферти складають як питання, що стосуються законодавства, так і практичні помилки з боку сторін такої угоди (найчастіше зі сторони оферента). Удосконалення законодавства у даному разі неможна вважати єдиним механізмом вирішення наведених складнощів укладання вищезазначеного різновиду угод, адже підвищення правової освіченості серед представників бізнесу також має місце.

Автор статті: Кліницький Ілля Ігорович

Джерело: Legalactivity