Чи завжди адвокатові варто спростовувати те, що слідчий закидає його клієнтові?

Оскаржити можна, але…

Зміни, внесені до Кримінального процесуального кодексу, дозволили стороні захисту оскаржувати повідомлення про підозру. Скасування підозри має низку переваг. Однак передбачити, яку позицію займе суд, неможливо. Тож чи варто захисту витрачати зусилля на такі оскарження? Адвокати чекають від Верховного Суду узагальнення практики.

Скасування ППП: дві переваги для захисту

Минув рік, як захист дістав можливість оскаржити повідомлення про підозру в суді. За цей час з’явилася цікава й неоднозначна судова практика, часом протилежна за своїми висновками. Загальна тенденція — слідчі судді досі визначаються з предметом перевірки: давати оцінку доказам на стадії досудового розслідування чи аналізувати обґрунтованість підозри або ж звертати увагу виключно на процесуальні порушення під час вручення повідомлення про підозру.

Якщо в минулому році рішення слідчих суддів про скасування ППП були радше винятками, то вже за 2019 р. є чимало позитивних рішень на рівні місцевих і апеляційних судів. Неочікувані судові рішення почали створювати проблеми для слідчих і прокурорів. Однак вони швидко пристосувалися до можливого передчасного скасування підозри. КПК не забороняє слідчому скласти та повторно вручити аналогічне повідомлення про підозру. Вже склалася практика, коли після скасування підозри слідчий усував недоліки попереднього повідомлення та вручав його особі, а в кращому для захисту випадку — вручав таке саме повідомлення.

Саме тому багато захисників говорили про неефективність оскарження підозри. Спочатку передчасно розкриваєш лінію захисту клієнта, витрачаєш час на розгляд скарги в суді, а позитивне судове рішення отримуєш із невисокою ймовірністю. То чому тоді скарг на повідомлення про підозру стає все більше?

По-перше, втрата статусу підозрюваного відкриває можливість скасувати запобіжний захід (тримання під вартою, домашній арешт) і заходи забезпечення кримінального провадження (арешт майна, відсторонення від посади).

По-друге, скасування підозри істотно зміцнює позицію захисту під час розгляду кримінального провадження по суті. Відсутність підозри може вплинути на внутрішнє переконання судді: якщо підозра була необґрунтованою під час досудового розслідування, то чи усунуті порушення, які були підставою для скасування підозри раніше?

Отже, сенс подати до суду скаргу на ППП існує. Які ж рішення приймають суди за результатами розгляду таких скарг?

Підстави для задоволення: які порушення допускають слідчі

У березні 2019 р. Донецький апеляційний суд у справі №263/11808/18 скасував ППП за ч.2 ст.296 Кримінального кодексу.

Підставою для скасування стали процесуальні порушення, пов’язані з врученням підозри. Суд дійшов висновку, що повідомлення про підозру вручене до внесення даних про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, в описовій частині ППП зазначений один слідчий, а після опису фактичних обставин міститься підпис іншого слідчого, який не складав ППП.

Читайте статтю: Дискредитація свідка у суді: джерела інформації

Також апеляційний суд звернув увагу на те, що спосіб вручення ППП шляхом надіслання поштою є незаконним. Цікаво, що суд першої інстанції не побачив порушень під час складання та вручення ППП й залишив скаргу захисника без задоволення.

У березні 2019 р. Святошинський районний суд м.Києва у справі №759/4471/19 провів аналіз обґрунтованості підозри за ч.4 ст.187, ч.2 ст.345 КК, дав оцінку доказам, перевірив наявність обов’язкових її реквізитів.

Під час розгляду скарги слідчий суддя встановив, що ППП не містить часу та місця вчинення кримінального правопорушення. Також у змісті ППП відсутні чітко зафіксовані фактичні обставини події, підтверджені доказами, які вказують на наявність складу злочину в діянні підозрюваної особи.

Слідчий суддя взяв до уваги те, що:

слідчий навіть не допитав підозрюваного у справі;

не розглянув клопотання захисту про допит осіб;

не виконав ухвали слідчих суддів про зобов’язання слідчого розглянути клопотання захисту;

не ознайомив захист із матеріалами кримінального провадження.

Слідчий суддя встановив, що орган досудового розслідування під час повідомлення про підозру чітко не вказав на беззаперечність фактів, викладених у тексті повідомлення та не посилався на зібрані у зв’язку із цим докази. Зокрема, в ухвалі сказано: «Помилкове повідомлення особі про підозру є одним з найбільш небажаних актів. Воно спричиняє невиправну шкоду правосуддю та людині, бо ніщо, мабуть, не викликає більшої образи і більш болісної душевної травми, ніж безпідставне звинувачення у злочині».

Читайте статтю: Угода зі слідством чи потерпілим. Як уникнути проблем?

Врахувавши перелічені порушення, слідчий суддя задовольнив скаргу та скасував ППП.

У березні 2019 р. Шевченківський районний суд м.Києва у справі №761/8619/19 розглянув скаргу на ППП за ч.5 ст.191 КК. Слідство підозрювало чоловіка в тому, що, будучи матеріально відповідальною особою, на підставі видаткових касових ордерів той отримав кошти та привласнив їх, не внісши до каси іншого підприємства.

Слідчий суддя дав оцінку доказам, якими підтверджується підозра, та визнав, що вона є необґрунтованою. У цій справі захист довів алібі підозрюваного та надав інші докази, які спростовують його вину.

Спочатку слідчий суддя перевіряв процесуальний порядок вручення ППП, яке слідчий надіслав поштою. Суддя дійшов висновку, що повідомлення про ППП здійснено в порядку, передбаченому в КПК, однак зміст такого повідомлення не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

В ухвалі суд зазначив: для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється з метою визначити достатність підстав для підозри тієї чи іншої особи в причетності до вчинення кримінального правопорушення. Суддя дійшов висновку, що слідство не спростувало аргументів сторони захисту щодо підроблення підпису підозрюваного на фінансових документах. Однак жодних судово-почеркознавчих експертиз, які б достовірно встановили, чи належить підпис підозрюваному, сторона обвинувачення не призначила.

Крім того, захист надав інформацію, отриману з Державної прикордонної служби, про те, що на час учинення кримінального правопорушення підозрюваний перебував за межами України. Тому слідчий суддя зробив висновок, що зміст таких матеріалів не може свідчити про існування фактів та інформації, які можуть переконати об’єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла скоїти правопорушення, а отже, про існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Цікаво, що в цій справі слідчий та прокурор не заперечували проти скасування повідомлення про підозру, що є рідкістю. Тому й у слідчого судді не було підстав займати іншу позицію, крім як скасувати повідомлення.

Обґрунтована підозра: спірні позиції суду

Серед причин відмов у задоволенні скарг на ППП варто виокремити такі. Є випадки, коли слідчий суддя аналізує скаргу підозрюваного чи захисника по суті, але приходить до висновку про її необґрунтованість.

Наприклад, у березні 2019 р. слідчий суддя Ковпаківського районного суду м.Сум у справі №592/3554/19 розглянув скаргу на повідомлення про підозру за ч.2 ст.191 КК та ч.1 ст.366 КК. Захист посилався на необґрунтованість підозри, неправильне зазначення в повідомленні про підозру відомостей про місце проживання підозрюваної особи, вручення повідомлення неуповноваженою особою.

За результатами розгляду скарги слідчий суддя встановив, що повідомлення вручив прокурор. Крім того, слідчий та прокурор посилалися на достатність зібраних доказів для оголошення підозри. За таких обставин, сторона захисту, всупереч принципу змагальності в кримінальному провадженні, не надала доказів необґрунтованості підозри, вручення її неуповноваженою особою. Неправильне зазначення адреси мешкання особи не є безумовною підставою для скасування повідомлення про підозру.

Таким чином, суд відмовив у задоволенні скарги.

У березні 2019 р. слідчий суддя Печерського районного суду м.Києва у справі №757/9039/19-к розглянув скаргу на ППП за ч.4 ст.190 КК. Сторона захисту зазначала, що в ППП відсутній стислий виклад обставин фактичних даних кримінального правопорушення, а саме: час його вчинення, а також інші суттєві обставини.

Проте суд вирішив, що доводи захисту є безпідставними, оскільки сама підозра була досліджена слідчими суддями при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. Підозра була визнана обґрунтованою, оскільки такий висновок судових органів може бути лише за умови, що сама підозра відповідає вимогам ст.277 КПК.

Дуже спірна позиція, адже висновки з попередніх ухвал слідчого судді не мають преюдиціального значення для подальших судових розглядів. Це більше схоже на небажання суду брати на себе відповідальність за оцінку підозри.

Залишення ППП в силі: найпоширеніші підстави

В ЄДРСР є багато рішень, в яких слідчі судді відмовляються надавати оцінку обґрунтованості підозри та доказам, на яких вона базується. Розглянемо кілька прикладів.

У березні 2019 р. Уманський міськрайонний суд Черкаської області у справі №705/4396/18 розглянув скаргу на ППП за ч.1 ст.366 КК. Слідство підозрювало службову особу у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Слідчий суддя зазначив у рішенні, що перевірка ППП з точки зору обґрунтованості підозри не входить до предмета судового розгляду, який слідчий суддя здійснює на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього розгляду кримінального провадження судом. Але в цьому ж рішенні суд за оцінку і доказам, і процесуальному порядку вручення підозри. Слідчий суддя зазначив, що підозра відповідає вимогам закону, підтверджується доказами та вручена без порушень.

Читайте статтю: ТОП-5 помилкових підстав повернення обвинувального акта прокурору

Аналогічну позицію щодо відсутності в слідчого судді повноважень перевіряти обґрунтованість ППП зайняв Лисянський районний суд Черкаської області (ухвала від 4.03.2019 у справі №700/184/19), Львівський апеляційний суд (ухвала від 11.03.2019 у справі №461/1213/19).

Трапляються випадки, коли на момент розгляду скарги сторони захисту досудове розслідування вже завершене. Тобто слідчий ознайомив з матеріалами, прокурор вручив обвинувальний акт і направив його до суду. У таких випадках слідчий суддя відмовляє в розгляді скарги, оскільки ППП можливо оскаржити лише під час досудового розслідування (ухвала Київського районного суду м.Одеси від 19.03.2019 у справі №520/4899/19; ухвала Полтавського апеляційного суду від 27.02.2019 у справі №527/125/18).

Багато відмов стосується випадків подання скарг у кримінальних провадженнях, які внесені до ЄРДР до 16.03.2019. Адже тільки з 16.03.2019 захист дістав можливість оскаржити ППП, а вказані зміни не мають зворотної дії в часі. Аналогічні роз’яснення змін до КПК містяться в ухвалах Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19.03.2019 у справі №442/8669/17, Харківського районного суду Харківської області від 18.03.2019 у справі №635/931/18, Барвінківського районного суду Харківської області від 7.03.2019 у справі №611/539/18.

*

Численні судові рішення свідчать про те, що захист активно використовує право оскаржити повідомлення про підозру. Однак судова практика є дуже різнобічною, тому вже назріла необхідність у здійсненні аналізу та узагальненні практики Верховним Судом. Але на профільних заходах судді ВС зазначають, що кількість справ такої категорії все ще незначна, а тому говорити про узагальнення поки зарано.

Автор статті: ДМИТРО НИКИФОРОВ, адвокат, керівник практики кримінального права Bargen Law Firm