Як у Мін’юсті «валять справи» або для кого закон що дишло

В останні роки набула популярності практика позасудового, а точніше сказати позапроцесуального визнання висновку експерта таким, що не відповідає нормативно-правовим актам, які регулюють порядок і проведення судових експертиз. Механізм такого визнання наступний: зацікавлена особа звертається до Мін’юсту зі скаргою на експерта, в якій просить провести вивчення цього висновку та прийняти рішення відносно того, чи відповідає він нормативно-правовим актам, якщо ні, то в чому полягає така невідповідність. Після цього, службові особи Департаменту експертного забезпечення правосуддя, діючи не зрозуміло на яких правових підставах, бо Положення про цей департамент у відкритому доступі відсутнє, призначають рецензування висновку, що оскаржується іншому експерту - як правило тому, що працює в одному із підпорядкованих Мін’юсту інститутів судових експертиз. Після рецензії, яку мін’юстівські чиновники, скромно обізвали довідкою, розгляд скарги доручається дисциплінарній палаті при Центральній експертно-кваліфікаційній комісії, яка і виносить рішення про наявність (або відсутність) порушень в діях експерта та притягнення (або відмові у притягненні) його до дисциплінарної відповідальності.

При чому, посадовців Мін’юсту ані як не бентежить той факт, що висновок експерта – якщо він є доказом по справі – можу бути оцінений лише у спосіб, який передбачений тим чи іншим (в залежності від форми судочинства) процесуальним кодексом. Не скільки не турбують (а точніше вже, не турбували) Мін’юст і відсутність правових підстав накладення дисциплінарного стягнення на експертів, бо до лише з моменту підписання Президентом Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про судову експертизу" щодо удосконалення організаційно-управлінського забезпечення судово-експертної діяльності (№ 2716-IX від 03.11.2022) Мін’юст нарешті отримав повноваження для притягнення судових експертів до дисциплінарної відповідальності. Тим не менш, до цього моменту «міністерство справедливості», всупереч статті 19 Конституції України, карало експертів на підставі свого внутрішнього нормативно-правового документа.

До речі, цей Закон було прийнято у рекордно стислий термін: згідно інформації з сайту Верховної Ради, цей законопроект від №7735 було зареєстровано 05.09.2022, і менше ніж за два місяця його було прийнято Верховною Радою. Згідно Висновку на цей законопроект, підготовленого Головним науково-експертним управлінням Апарату ВР, він не був включений до Плану законопроектної роботи Верховної Ради України на 2022 рік. Окрім того, вже декілька років на розгляді ВР знаходяться аж чотири законопроекти, що стосуються судово-експертної діяльності. Тому, дуже цікаво, що змусило депутата, Валерія Божика та його колег, так поспішати? Часом, не те, що після винесення Верховним Судом ряду рішень проти міністерства, що носить назву «міністерства справедливості», стала очевидною протиправність дій його посадовців, а схема позасудового впливу на експертів та на справи, що розслідуються правоохоронними органами та які знаходяться в провадженні суду, мала б працювати й далі?

Однак, навіть прийняття цього Закону, ніяк не надав Мін’юсту право втручатися у процеси розслідування кримінальних справ, а також впливати на рішення суду, в якому б процесі воно не приймалося. Але, «унікальна практика», яка роками складалася в цьому міністерстві, ніяк не заохочує його посадовців, вникати у подробиці процесуальних норм. Тому, автор цих строк вирішив їм в цьому трохи допомогти.

І так, почнемо із Конституції України, згідно статті 124 Конституції, згідно якої правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Є в Конституції ще одна стаття, на яку в Мін’юсті не звертають увагу. Так, відповідно до пункту 14 статті 92, включно законами України визначаються судоустрій, судочинство, статус суддів; засади судової експертизи; організація і діяльність прокуратури, нотаріату, органів досудового розслідування, органів і установ виконання покарань; порядок виконання судових рішень; засади організації та діяльності адвокатури.

Таким чином, коли Мін’юст призначає вивчення та аналіз висновку експерта, який знаходиться у провадженні суду або органу досудового розслідування, він прямо втручається в їх роботу, бо оцінка доказів знаходиться саме у їх повноваженнях.

Автору цієї статті відомо про декілька справ, в яких незаконне рішення ЦЕКК, було використане судом, як підставу для прийняття рішення про ігнорування висновків експерта (експертів), яких незаконно було притягнено до дисциплінарної відповідальності.

Так, наприклад, по справі № 910/22039/21 Північним апеляційним господарським судом у

постанові від 28.03.2023 р. зазначено наступне: «Зі змісту ухвали судової палати в цивільних правах Апеляційного суду м. Києва від 29.01.2004 по справі № 22-78 слідує, що відповідних висновків суд дійшов виходячи з висновків технічної експертизи № 530 від 08.08.2003, проте наданою відповідачем копією протоколу засідання Дисциплінарної комісії Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України № 1 від 30.09.2004 підтверджується, що у зв`язку з грубим порушеннями при проведенні дослідження, що призвели до неповного дослідження та необ`єктивного висновку експерта Рудовського Й.Г., який склав вищезгаданий висновок технічної експертизи № 530 від 08.08.2003, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та анульовано свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта».

По справі №205/1819/21 Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у своєму рішенні від 31 серпня 2022 року зазначає:

«13.10.2020 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 звернувся до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України зі скаргою щодо порушень судовим експертом ОСОБА_5 . Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів при складанні висновку експертного автотоварознавчого дослідження (а.с.33-36), за результатами розгляду якої 17.12.2020року ухвалено рішення №1 дисциплінарної комісії Центральної експертно-дисциплінарної кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (а.с.39-42).

Згідно з вказаним рішенням членами дисциплінарної палати ЦЕКК встановлено, що при складанні висновків № 49-1/20 та № 49-2/20 експертом порушено пункти 5.1,5.5 Методики, вимоги якої є обов`язковими під час проведення авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами».

А по скількох ще, подібних, справах були прийняті (на підставі незаконних дій посадовців Мін’юсту) рішення/постанови/вироки, по яких посадовці Мін’юсту фактично здійснили втручання у діяльність суду, слідчих (щодо кримінальних проваджень) та судових експертів – наразі невідомо.

Сподіватися на те, що ті, хто зневажає Конституцію та інші закони України, схаменуться і перестануть займатися незаконними практиками – марно. Але судові експерти, у діяльність яких Мін’юст намагається втручатися, в якості захисту своїх прав, мають усі підстави звернутися до правоохоронних органів із заявою про скоєння злочину, передбаченого статтею 343 Кримінального кодексу України. Те ж саме можуть зробити у слідчі, додавши до цього ще й статтю 387 ККУ. Судді ж можуть просто вважати рішення дисциплінарної палати ЦЕКК недопустимим доказом, тобто, як такі, що були отримані з порушенням вимог процесуального закону, і просто ігнорувати їх.

А тим адвокатам, які за допомогою Мін’юсту намагаються вирішувати свої завдання по справах, я б порадив робити це у законний, а не позазаконний спосіб. Тим більше, що норми актуальних процесуальних кодексів дають вам для цього такі повноваження, про які ваші колеги колись могли лише мріяти.

Автор статті: Голубенко Олег Миколайович