1
0
174
Частина дев’ята статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України звучить майже поетично — наче обіцянка свободи вибору. Ця норма гарантує право обирати спосіб передачі документів до суду, включаючи засоби поштового зв’язку. На перший погляд — зручно, гнучко, демократично. Але у цій простоті приховано стільки нюансів, що без досвідченого провідника в лабіринті правозастосування можна легко загубитися.
Рішення Касаційного адміністративного суду у справі №460/347/24 — це не лише про окремий випадок, але й про ширшу проблему, яка зводиться до запитання: що важливіше — формальність чи справедливість?
У цій історії йдеться про позивача, який вчасно (за своїми відчуттями) направив документ через пошту, але зіткнувся з тим, що суд апеляційної інстанції повернув скаргу, не врахувавши реалій поштової доставки. Суд апеляційної інстанції буквально "взяв календар" і порахував дні, нехтуючи обставинами, що документи були здані до поштового відділення вчасно, а надійшли із запізненням лише через часові обмеження пересилання.
Касаційний суд скасував рішення апеляційного, звернувши увагу, що строки вважаються дотриманими, якщо документи здано на пошту до їх закінчення. Проте це лише вершина айсберга.
Використання поштових засобів зв’язку в судових справах — це своєрідна архаїка, яка зберігає свою актуальність в нашій цифровій ері. Причин цьому декілька:
Однак вибір на користь пошти — це не лише про зручність, але й про ризики:
У багатьох країнах Європи, наприклад, у Німеччині чи Швеції, законодавство також дозволяє обирати спосіб передачі документів до суду. Проте тут поштовий сервіс працює як злагоджений механізм годинника.
Обираючи пошту для відправлення документів до суду, потрібно дотримуватись кількох правил:
Положення ч.9 ст.120 КАС — це більше, ніж право на вибір способу комунікації з судом. Це відображення загальної тенденції сучасного права: враховувати людський фактор, пристосовуватись до реальності й знаходити баланс між формальністю та справедливістю.
Однак на практиці обрання поштового способу зв’язку часто стає ризиком, який може дорого коштувати. І тут постає ключове питання: чи готова наша система правосуддя, з усіма її недоліками та перевагами, забезпечити справедливість незалежно від обраного засобу зв’язку?
Справа №460/347/24 нагадує: закон не повинен бути інструментом покарання за обставини, які людина не може контролювати. У цьому сенсі право обирати пошту — це не тільки про зручність, але й про те, як наше суспільство трактує поняття справедливості.
Автор статті: адвокат Світлана Приймак
Переглядів
Коментарі
Переглядів
Коментарі
Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях
Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс
Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію
Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом
Переглядів:
174
Коментарі:
0
Переглядів:
250
Коментарі:
0
Переглядів:
414
Коментарі:
0
Переглядів:
496
Коментарі:
0
Переглядів:
432
Коментарі:
0
Переглядів:
519
Коментарі:
0
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.