ВС відмовив у визнанні та виконанні арбітражного рішення, з тих підстав, що оплата боргу ПАТ «ОПЗ» за придбаний і використаний газ суперечить публічному порядку (ВС/КЦС у справі № 824/241/2018 від 08.06.2021).

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Фабула судового акту: Неприкрите повне ігнорування Нью-Йоркської конвенція 1958 р., Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та викривлене трактування національного законодавства. Висновки ВС вражають своєю зухвалістю.

До Київського апеляційного суд звернулась іноземна компанія - Ostchem Holding Limited із заявою про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма, яким стягнуто з ПАТ «ОПЗ» суми заборгованості.

Як було встановлено арбітражним судом, ПАТ «ОПЗ» придбало у заявника газ, використало його, однак не оплатило вартість придбаного товару. Даний факт не заперечувався і самим ПАТ «ОПЗ» під час розгляду справи по суті.

Київський апеляційний суд , як суд першої інстанції задовольнив заяву та видав відповідний виконавчий лист, оскільки підстав для відмови, передбачених Нью-Йоркською конвенцією у справі не виявив.

Однак, ВС вирішив справу на власний розсуд, абсолютно незважаючи на норми міжнародного права.

Посилаючись на ту ж саму Нью-Йоркську конвенцію, ВС дійшов до висновку, що має право відмовити у визнанні арбітражного рішення, оскільки його виконання буде суперечити публічному порядку України.

Аж ніяк не могла подумати, що виконання взятих на себе договірних зобов’язань може суперечити публічному порядку будь-якої держави.

Однак, ВС знайшов спосіб це «обґрунтувати».

Суд зазначає, що під публічним порядком належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу, стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій.

При цьому, ВС переконаний в тому, що має право перевірити законність арбітражного рішення під час розгляду заяви про його визнання і надання дозволу на виконання.

За результатами розгляду скарги, суд на підставі ст. 478 ЦПК України, ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» прийшов до висновку, що визнання та надання дозволу на виконання цього арбітражного рішення суперечитиме публічному порядку України, зважаючи на необхідність захисту екологічної та економічної безпеки держави Україна, оскільки (увага!):

1) ПАТ «ОПЗ» є об`єктом державної власності (99,5667 % статутного капіталу належить державі), що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

2) ПАТ «ОПЗ» є суб`єктом господарської діяльності, у власності (користуванні) якого є об`єкти підвищеної небезпеки. Як вважає ВС, стягнення боргу і нарахованого штрафу відповідно до арбітражного рішення призведе до неможливості утримувати ПАТ «Одеський припортовий завод» в стані, безпечному для належного функціонування і, як наслідок, становить загрозу техногенної та екологічної катастроф в Одеському регіоні.

3) приватизацію ПАТ «ОПЗ» не завершено, а стягнення боргу і нарахованого штрафу відповідно до арбітражного рішення має загрозу зупинки ПАТ «ОПЗ», примусового звернення стягнення на його майно та його банкрутства, що унеможливить або принаймні істотно ускладнить реалізацію економічних цілей приватизації, а саме залучення інвестиційних ресурсів для забезпечення структурної перебудови і стабілізації економіки України.

Це все зрозуміло, але ж де тут порушення публічного порядку України?

Аналізуйте судове рішення: Неправильне повідомлення про час та місце розгляду є підставою для невизнання та невиконання арбітражного рішення за клопотанням сторони, що програла (ВСУ від 1 червня 2016 р. у справі № 6-1151цс16)

Намагання виконавця забезпечити виконання рішення суду за допомогою заходів, які прямо не передбачені цим рішенням, та без дотримання, порядку зміни способу виконання рішення - є втручанням у право боржника на мирне володіння майном ( № 2-412/10)

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження є правонаступництво саме у матеріальних правовідносинах на стадії виконання рішення (ВС/КЦС справа № 641/6120/14-ц від 31.03.2021 р.)

Процесуальне законодавство не передбачає «роз’яснення порядку виконання судового рішення», це питання не входить до «роз’яснення змісту судового рішення», передбаченого ст. 254 КАС України (ВС/КАС № 806/984/18 від 01 вересня 2020 р.)

Постанова
Іменем України

08 червня 2021 року
м. Київ

справа № 824/241/2018
провадження № 61-9742ав19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

за участю:
секретаря судового засідання - Мошика В. Ю.,

учасники справи:
заявник - Компанія Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр),
заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Одеський припортовий завод», Фонд державного майна України,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» та Фонду державного майна України на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у складі судді Поліщук Н. В. у справі за заявою Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр), заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Одеський припортовий завод», Фонд державного майна України, про визнання та надання дозволу на виконання рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року у справі № V2016/065 за позовом Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) до Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог заявипро визнання та надання дозволу на виконання на території України арбітражного рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року у справі № V2016/065

У листопаді 2018 року Компанія Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) звернулася до суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання на території України арбітражного рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року у справі № V2016/065 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» (далі - ПАТ «Одеський припортовий завод») на користь Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) 193 257 811,22 дол. США, які є неоспорюваним непогашеним основним боргом перед Компанією Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр), та 57 977 343,37 дол. США, які є неоспорюваним нарахованим штрафом, що повинен бути сплачений відповідно до статті 7.2 Контракту (договору) купівлі-продажу природного газу від 25 січня 2013 року № 20/СН?36?1, та про видачу виконавчого листа.

Заява мотивована тим, що на підставі арбітражного рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року, яке набрало законної сили 25 липня 2016 року, ПАТ «Одеський припортовий завод» зобов`язане сплатити Компанії Ostchem Hoiding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) 193 257 811,22 дол. США, які є неоскаржуваним непогашеним основним боргом перед компанією, та 57 977 343,37 дол. США, які є неоскаржуваним нарахованим штрафом на користь компанії відповідно до статті 7.2 Контракту.

Зазначене рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року не було скасовано, його виконання не було призупинено компетентною владою країни, де воно було ухвалене, або країни, закон якої застосовувався, однак ПАТ «Одеський припортовий завод» добровільно його не виконує.

Короткий зміст ухвали Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року заяву Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) задоволено.
Визнано і надано дозвіл на виконання Часткового арбітражного рішення на підставі згоди № 1 Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року в справі № V2016/065 за позовом Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) до ПАТ «Одеський припортовий завод» про стягнення коштів.
Видано виконавчий лист на примусове виконання Часткового арбітражного рішення на підставі згоди № 1 Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року в справі № V2016/065 про сплату ПАТ «Одеський припортовий завод» на користь Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) таких сум:
- 193 257 811,22 дол. США, які є неоскаржуваним непогашеним основним боргом перед Компанією Ostchem Hoiding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр);
- 57 977 343,37 дол. США, які є неоскаржуваним нарахованим штрафом на користь Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) відповідно до статті 7.2 Контракту.
Стягнуто з ПАТ «Одеський припортовий завод» на користь Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) судовий збір у розмірі 881,00 грн.

Ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена як судом першої інстанції, мотивована тим, що Нью-Йоркською конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року (надалі - Нью-Йоркська конвенція 1958 року), яка є чинною для України з 08 січня 1961 року, визначено, що держава, яка її підписала, зобов`язана визнавати іноземні арбітражні рішення обов`язковими та виконувати їх. Конвенція передбачає вичерпний перелік підстав, за яких компетентний суд може відмовити у визнанні та виконанні арбітражного рішення.
Необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення порушуватиме частину першу статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та становитиме втручання у право власності стягувача на присуджені кошти.
Арбітражне рішення ухвалено у зобов`язальних правовідносинах, які є типовими для національного законодавства і суспільства, а тому підстави вважати, що стягнення коштів з боржника суперечить публічному порядку, відсутні. Заперечення з огляду на специфіку особи боржника, основна частка у статутному капіталі якого належить державі, не нівелюють обов`язку відповідати за своїми зобов`язаннями та не виключають можливості того, що зазначена особа може бути боржником за рішенням суду незалежно від величини присудженого на користь стягувача. Арбітражне рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям, оскільки це рішення ухвалено щодо боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, поширює свою дію тільки на боржника.
Суд також врахував, що боржник не заперечував проти існування зобов`язання.
З огляду на те, що судом не встановлено підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання Часткового рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року в справі № V2016/065, суд дійшов висновку про задоволення заяви.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

10 травня 2019 року ПАТ «Одеський припортовий завод» подало до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 та прийняти постанову, якою відмовити Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) у задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення арбітражного суду.

17 травня 2019 року Фонд державного майна України подав до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) у задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення арбітражного суду.

Протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 травня 2019 року справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В.

Рух справи у Верховному Суді як суді апеляційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2019 року у складі судді Черняк Ю. В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2019 року у складі судді Черняк Ю. В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Одеський припортовий завод» на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 липня 2019 року визначено суддів, які входять до складу колегії: Воробйова І. А., Лідовець Р. А.

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2019 року у складі колегії суддів: Черняк Ю. В., Воробйової І. А., Лідовця Р. А., закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25 липня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В., Воробйової І. А., Лідовця Р. А., від 25 липня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви представника ПАТ «Одеський припортовий завод» Ярош З. В. про відвід суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В., Воробйової І. А., Лідовця Р. А., провадження у справі зупинено, справу передано на автоматизований розподіл для вирішення питання про відвід суддів у порядку статті 33 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Дундар І. О. від 29 липня 2019 року у задоволенні заяви представника ПАТ «Одеський припортовий завод» Ярош З. В. про відвід колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В., Воробйової І. А., Лідовця Р. А., відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Черняк Ю. В., Воробйової І. А., Лідовця Р. А., поновлено апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26 вересня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Черняк Ю. В., Воробйової І. А., Лідовця Р. А., у задоволенні заяви заступника Генерального прокурора України Стрижевської А. А. про вступ прокурора у справу відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Черняк Ю. В., Воробйової І. А., Лідовця Р. А., у судовому засіданні оголошено перерву у розгляді справи до 05 грудня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В., Воробйової І. А., Лідовця Р. А., від 12 грудня 2019 року заяву представника Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) Кобець І. В. про відвід колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В., Воробйової І. А., Лідовця Р. А., визнано необґрунтованою, провадження у справі зупинено, справу передано на автоматизований розподіл для вирішення питання про відвід суддів у порядку статті 33 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М. від 19 грудня 2019 року у задоволенні заяви представника Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) Кобець І. В. про відвід колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В., Воробйової І. А., Лідовця Р. А., відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року у складі колегії суддів: Черняк Ю. В., Воробйової І. А., Лідовця Р. А., поновлено апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 лютого 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Черняк Ю. В., Воробйової І. А., Лідовця Р. А., у судовому засіданні оголошено перерву у розгляді справи до 02 квітня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Черняк Ю. В., Воробйової І. А., Лідовця Р. А., у судовому засіданні оголошено перерву у розгляді справи до 28 травня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2020 року у складі колегії суддів: Черняк Ю. В., Воробйової І. А., Лідовця Р. А., задоволено клопотання представника ПАТ «Одеський припортовий завод» - адвоката Ярош З. В., про направлення судового доручення до компетентного органу Республіки Кіпр.
Направлено Центральному Органу Республіки Кіпр (Ministry of Justice and Public Order of the Republic of Cyprus) судове доручення щодо витребування інформації (у формі виписки по рахунку, довідки чи в іншій формі, встановленій національним законодавством Республіки Кіпр) про документи, на підставі яких було вчинено запис до реєстру застави та обтяжень щодо Компанії Ostchem Holding Limited (Еміліу Хурмузіу Стріт, Лофітіс Бізнес Центр, 6-ий поверх, офіс 3 та 4, П.С. 3035, Лімассол, Кіпр) про те, що Компанія Ostchem Holding Limited відступила на користь ВАТ «Газпромбанк» (вул. Наметкіна, будинок 16, корпус 1, м. Москва, Російська Федерація) «права, титули, інтереси, теперішні та майбутні, по відношенню до будь-якої Угоди та відповідно до неї, включаючи без обмежень всі теперішні та майбутні вимоги, права позивання, виплати та доходи у зв`язку з цим», з наданням, за наявності, відповідних копій цих документів.
Провадження у справі зупинено до надходження відповіді від компетентного органу Республіки Кіпр на судове доручення про надання правової допомоги.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Черняк Ю. В., Воробйової І. А., Лідовця Р. А., поновлено провадження у справі за заявою Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр), заінтересовані особи: ПАТ «Одеський припортовий завод», Фонд державного майна України, про визнання та надання дозволу на виконання рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року у справі № V2016/065 за позовом Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) до ПАТ «Одеський припортовий завод» про стягнення коштів; призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27 травня 2021 року о 10:00 годині за адресою: проспект Повітрофлотський, 28, м. Київ, з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року у складі колегії суддів: Черняк Ю. В., Воробйової І. А., Лідовця Р. А., у судовому засіданні оголошено перерву у розгляді справи до 08 червня 2021 року.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Одеський припортовий завод»

Апеляційна скарга ПАТ «Одеський припортовий завод» мотивована тим, що рішення на підставі згоди № 1 Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року в справі № V2016/065 є таким, що не підпадає під умови арбітражної угоди.
Оскільки стаття 9 контракту містить умову про те, що передачі спору на вирішення суду повинен передувати в обов`язковому порядку процес врегулювання спору шляхом проведення переговорів або консультацій, і такі переговори не відбулися, то рішення арбітражного суду не відповідає арбітражній угоді.
В апеляційній скарзі також вказано, що ПАТ «Одеський припортовий завод» належить до підприємств хімічної промисловості України та відповідно до Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» є пожежовибухонебезпечним об`єктом підвищеної небезпеки. Стягнення заборгованості з ПАТ «Одеський припортовий завод», присудженої Рішенням на підставі згоди № 1 Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року у справі № V2016/065, становить загрозу повної зупинки товариства, звернення стягнення на його майно, банкрутства та загроз технологічної і екологічної катастроф.
Наказом Фонду державного майна України від 08 червня 2018 року № 767 прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій, що становить 99,5667 % статутного капіталу ПАТ «Одеський припортовий завод». Таким чином, визнання та виконання рішення іноземного суду щодо підприємства державного сектору економіки, постановленого не на підставі національного законодавства, буде суперечити публічному порядку України.

У Додаткових поясненнях від 04 грудня 2019 року представник ПАТ «Одеський припортовий завод» вказав на наявністю суттєвих порушень судом першої інстанції процесуального законодавства України під час прийняття заяви Компанії Остхем Холдінг Лімітед про визнання та надання дозволу на виконання на території України арбітражного рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року у справі № V 2016/065.
Так, на переконання заявника, довіреність представника Компанії Остхем Холдінг Лімітед не дає можливість встановити наявність повноважень у представника на подання такої заяви. Київський апеляційний суд, прийнявши заяву, не перевірив повноваження в повному обсязі, що вказує на наявність правових підстав для скасування ухвали Київського апеляційного суду від 24 квітня 2018 року у справі № 824/241/2018 та закриття провадження у справі відповідно до статті 374 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги Фонду державного майна України

Фонд державного майна України зазначив в апеляційній скарзі, що суд не звернув увагу на те, що визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суперечить публічному порядку України.
Договір на постачання ПАТ «Одеський припортовий завод» у 2013 році природного газу був укладений до 25 квітня 2013 року за попередньою згодою загальних зборів ПАТ «Одеський припортовий завод» (протокол загальних зборів акціонерів від 26 квітня 2012 року № 01/12). 24 травня 2013 року та 16 грудня 2013 року між Компанією Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) і ПАТ «Одеський припортовий завод» укладені додаткові угоди до контракту, згідно з якими строк дії контракту продовжено, а обсяг природного газу, що підлягає поставці, збільшено до 1 250 000 000 куб. м та до 2 616 000 000 куб. м відповідно. Крім цього, вказаними додатковими угодами збільшено вартість контракту до 537 500 000,00 та до 1 124 880 000,00 дол. США відповідно. Вартість додаткових угод від 24 травня 2013 року та від 16 грудня 2013 року за даними річної фінансової звітності за 2012 рік перевищує 25 % вартості активів ПАТ «Одеський припортовий завод», а тому укладення цих угод потребувало додаткового погодження на загальних зборах акціонерів товариства. Однак такі збори не проводились і погодження укладення зазначених додаткових угод на загальних зборах не здійснювалося. Недотримання вимог чинного законодавства України є посяганням на основи функціонування держави, зокрема, режиму законності і верховенства права, що порушує публічний порядок. Державою встановлені особливості управління об`єктами державної власності, що віднесені до державного сектору економіки, у тому числі щодо представництва держави на загальних зборах акціонерів товариства. З урахуванням наведеного додаткові угоди до контракту повинні укладатися не лише на підставі рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Одеський припортовий завод», а й за погодженням Прем`єр-міністра України або Першого віце-прем`єр міністра України. Укладення правочину, вартість якого в декілька разів перевищує вартість активів товариства державного сектору економіки, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, без погодження уповноваженими державними органами суперечить інтересам держави та порушує її публічний порядок.

Узагальнений виклад позиції заявника (стягувача) Компанії Ostchem Hoiding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр)

09 липня 2019 року до суду надійшов відзив Компанії Ostchem Hoiding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) на апеляційну скаргу Фонду державного майна України, у якому компанія просила суд залишити без задоволення апеляційну скаргу Фонду державного майна України та залишити без змін оскаржувану ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року.
Компанія Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) зазначила, що доводи заявника про порушення публічного порядку при укладенні додаткових угод до Контракту не підтверджені жодними доказами, а тому не заслуговують на увагу. Оскільки недійсність додаткових угод від 24 травня 2013 року та від 16 рудня 2013 року прямо не встановлена законом та ці угоди не визнані недійсними у судовому порядку, то вони є дійсними та підлягають виконанню.
Крім цього, під час арбітражного розгляду справи ПАТ «Одеський припортовий завод» визнавав факт існування заборгованості перед стягувачем та його невиконання.

10 липня 2019 року Компанія Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) подала відзив на апеляційну скаргу ПАТ «Одеський припортовий завод», у якому просила залишити без задоволення апеляційну скаргу ПАТ «Одеський припортовий завод» та залишити без змін оскаржувану ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року.
У відзиві зазначено, що посилання на публічний порядок може мати місце тільки у випадку, коли виконання іноземного арбітражного рішення є несумісним з основами правопорядку держави. Приватноправові відносини, які склалися між стягувачем і боржником на підставі Контракту купівлі-продажу природного газу від 20 січня 2013 року № 20/СН-36-1, не стосуються незалежності, цілісності, самостійності, недоторканості України. Крім цього, боржник отримав за цим контрактом природний газ та спожив його у повному обсязі, а тому безпідставним є твердження боржника про нікчемність правочину.

22 жовтня 2019 року Компанія Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) подала в судовому засіданні письмові додаткові пояснення на відзиви на апеляційні скарги ПАТ «Одеський припортовий завод» та Фонду державного майна України на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року.
Відповідно до цих додаткових пояснень, розмір заборгованості ПАТ «Одеський припортовий завод» за Контрактом - 193 257 811,22 дол. США, штрафні санкції за несвоєчасне проведення розрахунків - 57 977 343,37 дол. США, був визнаний боржником під час арбітражного провадження. Під час наради з управління справою 13 липня 2016 року сторони також домовилися, що арбітражний трибунал прийме рішення про згоду неоскаржуваних сум (п. 41 Арбітражного рішення). Отже, арбітражним рішенням від 25 липня 2016 року зафіксовано взаємну домовленість (згоду) сторін щодо визнаних, неоскаржуваних сум заборгованості ПАТ «Одеський припортовий завод» перед Компанією Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) за Контрактом купівлі-продажу природного газу від 25 січня 2013 року за фактично виконану поставку природного газу, яка була прийнята боржником протягом лютого-грудня 2013 року в межах Контракту і Додаткової угоди № 1.
У Контракті купівлі-продажу природного газу від 25 січня 2013 року відсутні ознаки, які необхідні для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок.
Встановлення дійсності або недійсності Контракту купівлі-продажу природного газу від 25 січня 2013 року повинно здійснюватися за нормами права Швеції. Фондом державного майна України та боржником не вказано та не доведено, на підставі яких норм шведського права вказаний Контракт є нікчемним.
Арбітражне рішення не порушує публічного порядку України та відповідає загальним засадам національного законодавства та правопорядку.
Доарбітражне урегулювання спору відповідно до арбітражної угоди було дотримано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, заперечення і відзиви на апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції

Згідно з рішенням Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року: 43. ПАТ «Одеський припортовий завод» віддається наказ про сплату Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) таких сум: 193 257 811,22 дол. США, які є неоскаржуваним непогашеним основним боргом перед Компанією Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр), і 57 977 343,37 дол. США, які є неоскаржуваним нарахованим штрафом на користь Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) відповідно до статті 7.2 Контракту.

Рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року набрало законної сили 25 липня 2016 року, що підтверджується довідкою Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 26 жовтня 2018 року.
Рішення не було скасовано, його виконання не було призупинено компетентною владою держави, де воно було винесено, або держави, закон якої застосовувався.
Дата отримання стягувачем рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року - 25 липня 2016 року.
У процесі розгляду арбітражної справи № V2016/065 боржник визнав основну вимогу та вимогу щодо штрафу.
Відповідно до пунктів 38-42 рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року: у своїй відповіді від 24 травня 2016 року відповідач заявив, що «він визнає» основну вимогу компанії «Остхем» щодо сплати 193 257 811,22 дол. США на вимогу «Остхем» щодо сплати штрафних санкцій в розмірі 55 037 695,51 дол. США, нарахованих 22 квітня 2016 року (п. 38); під час наради з управління справою, яка була проведена 13 липня 2016 року в присутності арбітражного трибуналу і сторін, відповідач підтвердив свою згоду з вимогою «Остхем» щодо сплати основної суми в розмірі 193 257 811,22 дол. США, а також з вимогою «Остхем» щодо штрафних санкцій на більшу суму 57 977 343,37 дол. США, яку «Остхем» вимагає у § 89(і) позовної заяви (п. 39); Арбітражний трибунал записав угоду сторін щодо згаданих сум у його повідомленні для сторін від 14 липня 2016 року (п.40); під час наради з управління справою, яка була проведена 13 липня 2016 року, сторони також домовилися, що арбітражний трибунал прийме рішення про згоду щодо згаданих неоскаржуваних сум відповідно до статей 38 і 39(1) Правил ТПС, при цьому всі інші спірні питання (а саме, вимога про тимчасові заходи, відсотки та витрати) вирішуватимуться одним або більшою кількістю майбутніх арбітражних рішень (п. 41); відповідно, арбітражний трибунал зафіксує угоду сторін у вигляді цього рішення арбітражного трибуналу (п. 42).
Рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року добровільно боржником - ПАТ «Одеський припортовий завод» не виконано.

Норми права, що підлягають застосуванню, оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

1. Правовою базою, яка підлягає застосуванню для вирішення цієї справи, є: Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, ратифікована Указом Президії ВР УРСР від 25 січня 1963 року, Нью-Йоркська конвенція про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року, ратифікована Указом Президії ВР УРСР від 22 серпня 1960 року (надалі - Нью-Йоркська конвенція 1958 року), глава 3 «Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу» Розділу IX ЦПК України, а також Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» 1994 року, оскільки положення, передбачені статтями 8, 9, 35 і 36 цього Закону, застосовуються і в тих випадках, коли місце арбітражу знаходиться за кордоном (частина перша статті 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).

2. Відповідно до положень статті III Нью-Йоркської конвенції 1958 року кожна Договірна Держава взяла на себе зобов`язання визнавати арбітражні рішення як обов`язкові та виконувати їх на власній території відповідно до власних процесуальних правил.

3. Формальні вимоги до документів, які повинні подаватися зацікавленою стороною для виконання арбітражних рішень, визначені статтею IV Нью-Йоркської конвенції 1958 року.
Так, сторона, яка звертається за визнанням та наданням дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, яке є остаточним, повинна направити до компетентної влади держави, в якій це арбітражне рішення повинно бути виконане, письмове клопотання або заяву з проханням визнати й виконати це арбітражне рішення.
До такого клопотання необхідно додати: належним чином завірене оригінальне арбітражне рішення або належним чином засвідчену копію арбітражного рішення, оригінальну арбітражну угоду або її належним чином засвідчену копію, на підставі якої було розглянуто спір і винесено арбітражне рішення.

4. Вимоги щодо змісту та форми клопотання про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення визначаються національним законодавством кожної держави.
Відповідно до частини першої статті 476 ЦПК України заява про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається у письмовій формі і має бути підписана особою, на користь якої прийнято рішення міжнародного комерційного арбітражу, або її представником. До заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу додаються: 1) оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або нотаріально завірена копія такого рішення; 2) оригінал арбітражної угоди або нотаріально завірена копія такої угоди; 3) документ, що підтверджує сплату судового збору; 4) копії заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу відповідно до кількості учасників судового розгляду; 5) довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження особи на підписання заяви; 6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених у пунктах 1-3 та 5 цієї частини документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, якщо вони викладені іншою мовою (частина четверта статті 476 ЦПК України).

Щодо доводів апеляційної скарги ПАТ «Одеський припортовий завод» про суттєві порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття заяви про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення арбітражного суду

5. У додаткових поясненнях від 04 грудня 2019 року представник ПАТ «Одеський припортовий завод» вказав на те, що 27 листопада 2018 року представник Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) за довіреністю звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання на території України арбітражного рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року у справі № V 2016/065, однак довіреність представника Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) не дає можливості встановити наявність повноважень у представника на подання такої заяви, і Київський апеляційний суд, прийнявши заяву, не перевірив повноваження в повному обсязі. Як наслідок, на думку представника ПАТ «Одеський припортовий завод», ухвала Київського апеляційного суду від 24 квітня 2018 року у справі № 824/241/2018 про визнання та надання дозволу на виконання рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року у справі № V2016/065 є незаконною відповідно до частини першої, пункту 5 частини четвертої статті 476 ЦПК України, а тому ухвала Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 824/241/2018 про задоволення заяви представника Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю відповідно до статті 374 ЦПК України.

Судом встановлено і не спростовано матеріалами справи, що заява про визнання та надання дозволу на виконання рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року у справі № V 2016/065 підписана і подана до Київського апеляційного суду від імені Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) представником компанії Івановим П. О. На підтвердження його повноважень у матеріалах справи міститься нотаріально завірена копія довіреності, видана Компанією Остхем Холдінг Лімітед, що розташована за адресою: Еміліу Хурмузіу Стріт, Лофітіс Бізнес Центр, 6-ий поверх, офіс 3 та 4, П.С. 3035, Лімассол, Кіпр, реєстраційний номер: НЕ 270468 (надалі зазначається як «Компанія»), в особі Директора Дмитра Фірташа , який діє на підставі Статуту. Довіреність оформлена 03 жовтня 2018 року, видана строком на один рік і дійсна до 03 жовтня 2019 року.
Відповідно до запису фіксування судового засідання у Київському апеляційному суді оригінал цієї довіреності оглянуто Київським апеляційним судом як судом першої інстанції.

Стаття 34 Закон України «Про міжнародне приватне право» містить імперативну колізійну норму, згідно з якою порядок видачі, строк дії, припинення і правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, в якій довіреність видано. Таким чином, колізійне законодавство України пов`язує вимоги до довіреності не з особистим законом довірителя чи особистим законом представника, а із законом місця видачі довіреності ( locus regit actum ).

Довіреність на ім`я Іванова П. О видана Компанією Остхем Холдінг Лімітед в особі директора Дмитра Фірташа 03 жовтня 2018 року у м. Відень, підписана нотаріусом Маг. Робертом Ашінгер, номер у реєстрі реєстрації нотаріальних дій: 834/2018А (т. 1, а. с. 141-143).

Відповідно до статті 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України від 10 січня 2002 року N 2933-III, єдиною формальною вимогою, що матиме місце при застосуванні Конвенції, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Заповнений належними чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ (частина друга статті 5 Конвенції).

Автентичність підпису і відбитка печатки нотаріуса на Довіреності на ім`я Іванова П. О , виданій Компанією Остхем Холдінг Лімітед в особі директора Дмитра Фірташа 03 жовтня 2018 року у м. Відень, посвідчено Апостилем від 04 жовтня 2018 року за № 101Jv 10383/18р, підтвердженим головою земельного суду у цивільних справах (1011 Відень, Шмерлінгплатц, 11).

Під час апеляційного провадження з перегляду ухвали Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року Компанія Остхем Холдінг Лімітед надала Верховному Суду для додаткового підтвердження повноважень Іванова П. О. на представництво Компанії Остхем Холдінг Лімітед такі документи: копію установчого договору та статуту Компанії Остхем Холдінг Лімітед (т. 4, а. с. 119-141), копію свідоцтва про реєстрацію Компанії Остхем Холдінг Лімітед (т. 4, а. с. 142-143), копію витягу з реєстру компаній та офіційного ліквідатора Республіки Кіпр щодо Компанії Остхем Холдінг Лімітед (т. 4, а. с. 145-170).

Ні боржник (ПАТ «Одеський припортовий завод»), ні Фонд державного майна України не надали суду доказів визнання Довіреності, виданої Іванову П. О. 03 жовтня 2018 року в м. Відень, недійсною або встановлення відповідним судом факту її підробки. Такі докази у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ПАТ «Одеський припортовий завод») і Фондом державного майна України не спростовано той факт, що Довіреність, видана Іванову П. О. 03 жовтня 2018 року в м. Відень, є законною як за формою, так і за змістом.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 364 ЦПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, має право її доповнити чи змінити протягом строку на апеляційне оскарження.
Таким чином, зміна або доповнення апеляційної скарги після спливу строку на апеляційне провадження не допускаються.

Зважаючи на викладене, Верховним Судом не встановлено порушення пункту 5 частини четвертої статті 476 ЦПК України при поданні Компанією Остхем Холдінг Лімітед до Київського апеляційного суду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року у справі № V 2016/065, і клопотання представника ПАТ «Одеський припортовий завод» про закриття провадження у справі є безпідставним і таким, що не ґрунтується на нормах права.

Щодо доводів апеляційної скарги ПАТ «Одеський припортовий завод» про порушення процедури доарбітражного урегулювання спору і, як наслідок, того, що рішення арбітражу не підпадає під умови арбітражної угоди

6. Національним законодавством України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення (стаття 5 Нью-Йоркської конвенції 1958 року, стаття 36 Закону України від 24 лютого 1994 року «Про міжнародний комерційний арбітраж», стаття 478 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 2 Нью-Йоркської конвенції 1958 року кожна Договірна держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов`язуються передати в арбітраж всі або будь-які спори, які виникли чи можуть виникнути між ними у зв`язку із будь-яким договірним чи іншим правовідношенням, об`єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду.

Правовою підставою для розгляду в Арбітражному інституті Торгової палати м. Стокгольма справи № V 2016/065 є арбітражна угода, яка міститься в арбітражному застереженні у статті 9 Контракту купівлі-продажу природного газу від 25 січня 2013 року № 20/СН-36-1, укладеного між Компанією Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) та ПАТ «Одеський припортовий завод».

Зміст статті 9 Контракту купівлі-продажу природного газу від 25 січня 2013 року № 20/СН-36-1 чітко й однозначно визначає порядок вирішення суперечок.

У пункті 9.1 Контракту купівлі-продажу природного газу від 25 січня 2013 року № 20/СН-36-1 сторони погодили, що всі спори та розбіжності, які можуть виникнути щодо тлумачення і застосування цього контракту або у зв`язку із ним, будуть вирішуватися шляхом переговорів та консультацій.

Згідно із пунктом 9.2 Контракту, у випадку неможливості досягнення згоди в процесі переговорів та консультацій протягом 30 (тридцяти) днів з моменту виникнення будь-якого спору чи розбіжностей, спори передаються на розгляд в Арбітражний інститут Торгової палати м. Стокгольма.

Спір, вирішений Арбітражним інститутом Торгової палати м. Стокгольма, безпосередньо стосується неналежного виконання ПАТ «Одеський припортовий завод» умов Контракту купівлі-продажу природного газу від 25 січня 2013 року № 20/СН-36-1, а правовою підставою розгляду цієї справи саме Арбітражним інститутом Торгової палати м. Стокгольма є арбітражне застереження, погоджене сторонами у пункті 9.2 цього контракту.

У своїй апеляційній скарзі ПАТ «Одеський припортовий завод» зазначило, що 21 січня 2016 року ПАТ «Одеський припортовий завод» отримало лист-претензію від Roshier Advokatura AB з вимогою оплатити платежі, які належать Компанії Ostchem Hoiding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) і, таким чином, зазначена компанія фактично незаконно, на порушення умов Контракту, без отримання письмової згоди ПАТ «Одеський припортовий завод» передала компанії Roshier Advokatura AB визначений Контрактом обов`язок провести врегулювання спірних питань шляхом перемовин та консультацій, як того вимагає пункт 9.1 Контракту в строк, визначений пунктом 9.2 Контракту.

Аналізуючи вищевказані доводи ПАТ «Одеський припортовий завод», Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до Розділу VII. «Фактичні дані» арбітражного рішення від 25 липня 2016 року, протягом періоду між лютим і груднем 2013 року компанія Остхем Холдінг Лімітед здійснила постачання ПАТ «Одеський припортовий завод» 1 183 156 889 куб. м природного газу, за який виставила рахунки-фактури на загальну суму 508 757 462,27 дол. США. Відповідно до даних позивача, сплата цієї суми була здійснена тільки частково та із запізненням (п. 34); 21 січня 2016 року позивач надіслав відповідачу лист-вимогу, домагаючись сплати непогашеної суми основного боргу разом з відсотками за невиконання зобов`язань і оголошуючи про припинення дії контракту. Крім того, позивач заявив про свій намір передати спір до ТПС, якщо борг не буде сплачений до 04 лютого 2016 року. 01 лютого 2016 року ПАТ «Одеський припортовий завод» відповів на лист позивача, визнав основний борг перед Компанією Остхем Холдінг Лімітед (але не згадав про суму штрафних санкцій) та висловлюючи бажання вести переговори (п. 35) (т. 1, а. с. 36-39).

Отже, посилання ПАТ «Одеський припортовий завод» на недотримання стягувачем досудового врегулювання спору (зокрема, що сторони не виконали умови арбітражної угоди та передали справу на вирішення арбітражного суду без попереднього проведення переговорів та консультацій з приводу врегулювання спору) спростовуються матеріалами справи і не відповідають дійсності.

7. Крім цього, ПАТ «Одеський припортовий завод» вказує в апеляційній скарзі на порушення Компанією Ostchem Hoiding Холдінг Лімітед пункту 10.1 Контракту купівлі-продажу природного газу від 25 січня 2013 року
№ 20/СН-36-1.

Пунктом 10.1 Контракту купівлі-продажу природного газу від 25 січня 2013 року № 20/СН-36-1 передбачено, що враховуючи конфіденційність цього Контракту сторони вживатимуть заходів, щоб зміст цього контракту не став надбанням третіх осіб.

Верховний Суд вважає, що вищевказане положення Контракту свідчить про наявність у сторін обов`язку вжити заходів щодо недопущення випадків, коли треті особи набувають можливості будь-яким чином використовувати зміст контракту або зловживати поінформованістю щодо його змісту у своїх власних інтересах. Проте у Контракті не передбачено обов`язок сторін не повідомляти зміст цього договору третім особам, особливо у випадках необхідності захисту своїх прав.
При цьому враховується, яким саме «третім особам» і з якою метою Компанія Ostchem Hoiding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) передала Контракт та необхідні документи. Такими особами є адвокати (Roshier Advokatura AB), які в силу специфіки свого професійного статусу здійснюють представництво інтересів особи на основі інституту адвокатської таємниці і, відповідно, надана їм інформація може бути використана лише для надання правової допомоги.

8. Аналізуючи доводи апеляційної скарги ПАТ «Одеський припортовий завод» про порушення процедури доарбітражного урегулювання спору та того, що арбітражне рішення винесено щодо спору, який не підпадає під умови арбітражної угоди, Верховний Суд звертає увагу також на те, що статтею 5 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року передбачено можливість відводу арбітражного суду за непідсудністю і визначено, що відвід арбітражного суду за непідсудністю може бути заявлено будь-якою зі сторін не пізніше подання відповідною стороною своєї позовної заяви або своїх заперечень по суті справи, якщо цей довід ґрунтується на відсутності чи недійсності арбітражної угоди або втрати нею сили, а якщо він обґрунтовується тим, що відповідне питання перевищує повноваження арбітра, - як тільки буде поставлено під час арбітражного процесу питання, яке, на думку сторони, яка висуває заперечення, виходить за межі компетенції арбітра. Заява про відвід, зроблена на більш пізніх стадіях арбітражного процесу, може бути задоволена, якщо арбітражний суд визнає причину пропуску строку поважною.

Натомість дії відповідача - ПАТ «Одеський припортовий завод» в арбітражному процесі свідчать про прийняття ним компетенції МКАС і про активну участь в арбітражному процесі:

- 23 березня 2016 року заявник подав до Торгової палати м. Стокгольма (ТПС) заяву про призначення арбітра відповідно до додатку II Правил ТПС;
- 24 квітня 2016 року відповідач надав свою відповідь на позов Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) та на виконання арбітражної угоди і Арбітражного регламенту Арбітражного Інституту Торгової палати м. Стокгольма призначив пана Патріка Шьольдстрьома [Patrik Scholdstrom] співарбітром (п. 14 рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року) (т. 1, а. с . 34);
- 12 липня 2016 року відповідач надав свої зауваження щодо тимчасових заходів, заяву про застосування яких подав позивач;
- 14 липня 2016 року відповідач надав свої аргументи у зв`язку з вимогою щодо забезпечення (тимчасових заходів, яких домагається позивач) (п. 19-25 Часткового Рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року) (т. 1, а. с . 35).

9. Верховний Суд також вважає за необхідне підкреслити, що арбітражне рішення, питання щодо визнання і виконання якого вирішується у цій справі, є результатом мирової угоди сторін, а також визнання відповідачем основної вимоги щодо боргу і щодо пені. Склад арбітражу лише зафіксував угоду сторін стосовно зазначених сум.
Так, відповідно до пункту 38 Часткового Рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року: «У своїй відповіді від 24 травня 2016 року Відповідач заявив, що «він визнає» основну вимогу Ostchem про сплату 193 257 811,22дол. США та вимогу Ostchem щодо пені у розмірі 55 037 695,51 дол. США, нарахованої станом на 22 квітня 2016 року».

Відповідно до пункту 41 рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року: «Протягом телефонної конференції з питань організації розгляду справи, яка була проведена 13 липня 2016 року, сторони також погодились, що Склад арбітражу винесе Арбітражне рішення за згодою щодо вказаних неоспорюваних сум відповідно до статей 38 і 39(1) Регламенту ТПС, в той час як усі інші питання даного спору (а саме клопотання про вжиття заходів забезпечення, відсотки та витрати) будуть врегульовані одним або кількома подальшими арбітражними рішеннями».

Щодо можливості визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення в контексті застереження про публічний порядок

10. Відповідно до пункту «b» частини другої статті V Нью-Йоркської конвенції 1958 року у визнанні та виконанні арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада держави, в якій запитується визнання та виконання, встановить, що визнання і приведення до виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї держави.

Аналогічні положення містяться у статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» і у підпункті «б» пункту 2 частини першої статті 478 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонного-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта.

11. Під публічним порядком належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу, стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо (подібне роз`яснення надано судам у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України»).

Такі принципи та засади стосуються насамперед національної безпеки України, тобто захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про національну безпеку України»), а державна політика у сфері означеної безпеки спрямована, зокрема, на захист людини і громадянина (частина перша статті 3 вказаного Закону).

Публічний порядок як перешкода для виконання арбітражного рішення пов`язується з визначенням міжнародного публічного порядку, який слід розуміти як сукупність визнаних державою принципів і правил, які можуть перешкоджати визнанню та виконанню арбітражних рішень, винесених міжнародним комерційним арбітражем, якщо визнання та виконання призведе до порушення цих принципів або у процесуальному плані, або в частині змісту самого рішення. Міжнародний публічний порядок будь-якої країни включає, зокрема, правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок).

12. Виходячи із системного тлумачення статті V Нью-Йоркської конвенції 1958 року, підстави для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення, передбачені частиною другою статті V Конвенції, на відміну від підстав, зазначених у частині першій цієї статті, можуть бути застосовані судом ex officio, тобто за власної ініціативи суду.

Положення частини другої статті V Нью-Йоркської конвенції 1958 року слід розглядати як обов`язок компетентної влади (суду) держави перевіряти арбітражне рішення, визнання та виконання якого запитуються у цій державі, на предмет його відповідності вимогам цієї норми Конвенції. При чому цей обов`язок діє незалежно від того, чи посилається сторона, яка заперечує проти визнання і виконання арбітражного рішення, на предмет існування названої перешкоди у визнанні.

До подібних висновків щодо положень статті V Нью-Йоркської конвенції 1958 року дійшов Касаційний цивільний суд у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 519/15/17 (провадження № 61-12619св18) за касаційною скаргою ПАТ «Одеський припортовий завод» та Фонду державного майна України на ухвалу Южного міського суду Одеської області від 06 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2017 року у справі за заявою Компанії Остхем Холдінг Лімітед про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України часткового арбітражного рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року за згодою № 1 у справі № V 2016/065 за позовом Компанії Остхем Холдинг Лімітед до ПАТ «Одеський припортовий завод» про стягнення заборгованості, зазначивши наступне: «Суди першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях не дали оцінку питання щодо дотримання публічного порядку України та арбітрабельності спору, розглянутого міжнародним арбітражем у цій справі. Суди помилково вважали, що дослідження цих питань перебуває поза межами їх процесуальних обов`язків, застосувавши принцип диспозитивності судового процесу, що не підлягає поширенню на спірні правовідносини під час вивчення наведених питань. Дослідження наведених питань є не стільки правом, скільки безпосереднім обов`язком суду держави, в якій заявлено клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС за правилом частини другої статті V Нью-Йоркської конвенції».

13. Верховний Суд також звертає увагу на те, що наявність у суду повноважень застосувати застереження ex officio не перешкоджає боржнику заявити про нього і подавати докази на підтвердження необхідності відмови у визнанні та виконанні іноземного арбітражного рішення на підставі того, що його виконання буде суперечити публічному порядку держави.

14. ПАТ «Одеський припортовий завод» та Фонд державного майна України, вказуючи у своїх апеляційних скаргах на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року та додаткових поясненнях про те, що рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року у справі № V2016/065 суперечить публічному порядку, посилалися на статтю 6 Конвенції ООН від 15 червня 1965 року «Про право, що застосовується до міжнародної купівлі-продажу товарів», статтю 18 Конвенції ООН від 22 грудня 1986 року «Про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів», статтю 12 «Застереження про публічний порядок» Закону України «Про міжнародне приватне право», і зазначали, зокрема, таке:
визнання та виконання рішення іноземного арбітражного суду щодо державного підприємства підвищеної небезпеки - ПАТ «Одеський припортовий завод», постановленого не на підставі і з порушенням національного законодавства, суперечитиме публічному порядку України, призведе до неможливості виконання зобов`язань по забезпеченню заходів безпеки об`єктом підвищеної небезпеки, становить загрозу безпеці та життю громадян, інтересам держави; наслідком безпідставного стягнення зі стратегічного товариства державного сектору економіки заборгованості у розмірі 250 млн дол. США буде підрив фінансових засад діяльності підприємства, подальшого банкрутства та втрати державного контролю над його активами;
Наказом Фонду державного майна України від 08 червня 2018 року за № 767 прийнято рішення про приватизацію державного пакету акцій, що становить 99,5667 % статутного капіталу ПАТ «Одеський припортовий завод»;
ПАТ «Одеський припортовий завод» створено та зареєстровано за українським законодавством, а отже, питання дієздатності товариства на укладення правочинів визначається згідно з українським законодавством. Угоди від 24 травня 2013 року та від 16 грудня 2013 року укладені за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності;
фактичним набувачем вимог, виплат та доходів у результаті примусового виконання на території України арбітражного рішення від 25 липня 2016 року буде ВАТ «Газпромбанк» (юридична особа Російської Федерації), яке перебуває у санкційному списку.

15. Київський апеляційний суд, розглядаючи заяву Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) про визнання та надання дозволу на виконання рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року у справі № V2016/065 відхилив твердження представників боржника та Фонду державного майна України про те, що визнання та виконання арбітражного рішення суперечить публічному порядку.
При цьому суд виходив з наступного: спір, у якому ухвалено арбітражне рішення, та власне саме рішення, ухвалено у зобов`язальних правовідносинах, які є типовими для національного законодавства і суспільства; специфіка особи боржника, основна частка якого у статутному капіталі належить державі, не нівелюють обов`язку відповідати за своїми зобов`язаннями та не виключають можливості того, що зазначена особа може бути боржником за рішенням суду, незалежно від величини присудженого на користь стягувача.

16. Верховний Суд, проаналізувавши вищевказані доводи ПАТ «Одеський припортовий завод» і Фонду державного майна України щодо порушення публічного порядку внаслідок визнання та виконання арбітражного рішення України, а також мотиви Київського апеляційного суду щодо їх відхилення, дійшов таких висновків.

16.1. Державні суди і міжнародний комерційний арбітраж як юрисдикційні форми захисту цивільних прав є незалежними один від одного. Передумовою цього є визнання обов`язковості арбітражної угоди (стаття 3 Нью-Йоркської Конвенції 1958 року, стаття 5 Конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, статті 7 і 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», пункт 6 частини першої статті 257 ЦПК України).
Водночас арбітражний розгляд справи як інститут приватного вирішення спору не виключає взаємодії із державними судами. Згідно із законодавством України державні суди виконують щодо міжнародного комерційного арбітражу дві функції: функцію сприяння і функцію контролю. Остання передбачає, у тому числі, перевірку законності арбітражного рішення, що здійснюється під час розгляду заяви про його визнання і надання дозволу на виконання.

Таким чином, пункт «b» частини другої статті V Нью-Йоркської конвенції 1958 року слід розглядати як форму контролю держави за дотриманням суттєвих вимог законодавства держави місця виконання - зокрема, того, що визнання і надання дозволу на примусове виконання арбітражного рішення не протирічить публічному порядку держави.

16.2. ПАТ «Одеський припортовий завод» як об`єкт цивільного права

ПАТ «Одеський припортовий завод» є підприємством державного сектору економіки, 99,57 % акцій якого належать державі Україна.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави», ПАТ «Одеський припортовий завод» (00206539) у категорії «Хімічний комплекс» є об`єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Такий статус підприємства, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, ПАТ «Одеський припортовий завод» (00206539) мав також на час укладення Контракту № 20-СН-36-1, Додаткової угоди № 1 від 24 травня 2013 року, Додаткової угоди № 2 від 20 листопада 2013 року та Додаткової угоди № 3 від 16 грудня 2013 року, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1734 «Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави».

16.3. Враховуючи такий статус ПАТ «Одеський припортовий завод», управління ним на час укладення Контракту № 20-СН-36-1 та вищевказаних Додаткових угод до нього, якими було продовжено строк Контракту і обсяг природного газу, що підлягав поставці, - до 1 250 000 000 куб. м та 2 216 000 000 куб. м відповідно, повинно було здійснюватися з урахуванням, зокрема, вимог Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2010 року № 297 «Деякі питання управління корпоративними правами держави».

Управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб (стаття 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності»).
Корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (корпоративні права держави), належать до категорії об`єктів управління державної власності (частина перша статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2010 року № 297 «Деякі питання управління корпоративними правами держави» було установлено, що завдання на голосування представникам держави на загальних зборах та засіданнях наглядової ради господарських товариств, у статутному капіталі яких державна частка становить понад 50 відсотків, погоджуються Прем'єр-міністром України або Першим віце-прем'єр-міністром України за умови попереднього розгляду віце-прем'єр-міністром згідно з розподілом функціональних повноважень.
(Постанова втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 678 від 30 жовтня 2014 року; тобто була чинною на час укладення Додаткових угод).

Наказом Фонду державного майна України від 08 червня 2018 року № 767 прийнято рішення про приватизацію державного пакету акцій, що становить 99,5667 % статутного капіталу ПАТ «Одеський припортовий завод».

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об`єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства не мають права щодо вчинення правочину та/або господарського зобов`язання, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг чи сума коштів, що є предметом такого правочину та/або господарського зобов`язання, перевищує 10 відсотків вартості активів підприємства та/або господарського товариства за даними фінансової звітності за останній звітний період. Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від вимоги, передбаченої цим абзацом.
Незважаючи на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що доводи ПАТ «Одеський припортовий завод» щодо порушення законодавства України при укладенні Додаткових угод до Контракту № 20-СН-36-1 самі по собі не можуть бути достатніми для підтвердження невідповідності визнання та виконання арбітражного рішення публічному порядку України, враховуючи таке:

- питання про недійсність правочину відповідно до права України не може розглядатися у цьому провадженні, а саме: на стадії вирішення питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, оскільки спір з приводу його виконання вже було розглянуто по суті арбітражем і розгляд цього питання державним судом на стадії визнання і виконання іноземного арбітражного рішення кваліфікується як перегляд арбітражного рішення по суті;

- у матеріалах справи відсутні докази того, що ПАТ «Одеський припортовий завод» зверталося до суду з позовами про нікчемність Додаткових угод від 24 травня 2013 року і від 16 грудня 2013 року до Контракту на поставку газу від 25 січня 2013 року чи про застосування наслідків їх нікчемності. Питання нікчемності Контракту чи додаткових угод не було також і предметом арбітражного розгляду при вирішенні спору по суті;

- Контрактом на поставку газу від 25 січня 2013 року визначено, що цей Контракт регулюється виключно матеріальним правом Швеції (п. 10.6), і саме цим матеріальним правом керувався Арбітражний інститут Торгової палати м. Стокгольма, ухвалюючи арбітражне рішення від 25 липня 2016 року (п. 43 Арбітражного рішення).

Виходячи зі змісту пункту 10.6 Контракту та змісту категорії «зобов`язальний статут договору», саме матеріальним правом Швеції регулювалося питання прав і обов`язків сторін, виконання договору, наслідків його невиконання або неналежного виконання, припинення.

Однак до сфери дії права, що застосовується до договору (у даному випадку - права Швеції), не належать питання, врегульовані відповідно до особистого закону юридичної особи.

Стаття 25 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначає, що особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

ПАТ «Одеський припортовий завод» створено шляхом перетворення Одеського державного припортового заводу в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного майна», й відповідно до наказу Фонду державного майна України від 16 червня 2004 року. Його місцезнаходження: Україна, 65481, Одеська область, м. Южне, вулиця Заводська, 3 .

Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи (стаття 26 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Отже, оскільки ПАТ «Одеський припортовий завод» створено і зареєстровано за законодавством України, то питання його дієздатності, у тому числі право укладати правочини, визначається згідно з українським законодавством.

Колегія суддів ураховує роз`яснення, надане судам у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» про те, що клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.

Проте у задоволенні такого клопотання може бути відмовлено, якщо визнання й виконання такого рішення суперечать публічному порядку держави.

У зв`язку з цим, зазначаючи про порушення національного законодавства, Верховний Суд виходить виключно із того, що вказане призвело до порушення публічного порядку, яке встановлено при наданні дозволу на виконання вказаного вище рішення арбітражного суду.

Порушення публічного порядку слід застосовувати як виключну міру для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення. Зміст публічного порядку визначає суд з урахуванням обставин конкретної справи.

Особливість застосування категорії публічного порядку на стадії вирішення питання про визнання та виконання арбітражного рішення полягає у тому, що йдеться не про те, що правочин, з приводу виконання якого виник спір, суперечить публічному порядку (стаття 228 ЦК України), не норма іноземного права, застосована арбітражем при вирішення спору по суті, суперечить публічному порядку України (стаття 12 Закону України «Про міжнародне приватне право»), а саме визнання і виконання арбітражного рішення, ухваленого за результатами розгляду та вирішення спору, суперечить публічному порядку.

Застереження про публічний порядок - це механізм, який закріплює пріоритет загальнодержавних інтересів над приватними і охороняє таким чином публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього.

Це застереження не допускає виконання на території держави такого арбітражного рішення, в результаті виконання якого будуть вчинені дії, заборонені законом держави, які заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави, є несумісними з принципами побудови економічної, політичної, правової систем у державі.

16.5. Вирішуючи питання можливості визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення в контексті застереження про публічний порядок, колегія суддів вважає за необхідне звернути уваги на такі характеристики ПАТ «Одеський припортовий завод».

Основним призначенням підприємства є виробництво аміаку, карбаміду та іншої хімічної продукції. Завод також приймає та перевантажує в морські судна на експорт продукцію інших підприємств: аміак, карбамід, метанол і рідкі комплексні азотні добрива. Хімічна продукція від інших підприємств надходить на перевантажувальні комплекси заводу залізницею та аміакопроводом довжиною 2417 км (https://opz.odessa.net/about/).

Враховуючи вид основної господарської діяльності, ПАТ «Одеський припортовий завод» є суб`єктом господарської діяльності, у власності (користуванні) якого перебувають пожежовибухонебезпечні об`єкти і на нього поширюється дія Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки».

Стаття 1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» визначає, що об`єкт підвищеної небезпеки - це об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру. До категорії небезпечних речовин відносяться у тому числі хімічні, токсичні, вибухові, окислювальні, горючі речовини, які становлять небезпеку для життя і здоров`я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров`ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям (стаття 1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки»).

16.6. У випадку примусового виконання арбітражного рішення буде реалізовано стягнення з ПАТ «Одеський припортовий завод» в сумі 193 257 811,22 дол. США, які є неоспорюваним непогашеним основним боргом перед Компанією Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр), та 57 977 343,37 дол. США, які є неоспорюваним нарахованим штрафом.

Інформація про вартість активів ПАТ «Одеський припортовий завод»

Вартість активів ПАТ «Одеський припортовий завод» станом на кінець звітного періоду 2018 року (відповідно до офіційного звіту про фінансовий стан) становила 5 127 850 тис. грн. (https://opz.odessa.net/files/shareholder/279/Forms_1-4.pdf?v=04e40b1a0e3c63136a21d6717fbd10b2)

Вартість активів ПАТ «Одеський припортовий завод» станом на кінець звітного періоду 2019 року (відповідно до офіційного звіту про фінансовий стан) становила 4 798 924 тис. грн. (https://opz.odessa.net/files/shareholder/617/Forms_1-4.pdf?v=04e40b1a0e3c63136a21d6717fbd10b2)

Вартість активів ПАТ «Одеський припортовий завод» станом на кінець звітного періоду 2020 року (відповідно до офіційного звіту про фінансовий стан) становила 4 832 704 тис. грн. (https://opz.odessa.net/files/shareholder/697/Forms_1-4.pdf?v=49deef43d7ad34353dded05f081c7ec2)

Вартість чистих активів ПАТ «Одеський припортовий завод» станом на 2019 рік за результатами проведення незалежного аудиту ТОВ «Бейкер Тіллі Україна» становила 5 804 786тис. грн (https://opz.odessa.net/files/shareholder/614/Audytorsky_vysnovok.pdf?v=231cb5596921bccdd517c9597ee9e180)

Відповідно до Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3); забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України (стаття 16); захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (стаття 17).

Стаття 8 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» покладає на ПАТ «Одеський припортовий завод» як на суб`єкта господарської діяльності, у власності (користуванні) якого є об`єкти підвищеної небезпеки, вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу; забезпечувати експлуатацію об`єктів з додержанням мінімально можливого ризику.

Стягнення боргу і нарахованого штрафу відповідно до арбітражного рішення призведе до неможливості утримувати ПАТ «Одеський припортовий завод» в стані, безпечному для належного функціонування і, як наслідок, становить загрозу техногенної та екологічної катастроф в Одеському регіоні.

16.8. Судом встановлено, що наказом Фонду державного майна України від 08 червня 2018 року № 767 прийнято рішення про приватизацію державного пакету акцій, що становить 99,5667 % статутного капіталу ПАТ «Одеський припортовий завод» (т. 4, а.с. 179, 180).

Приватизація державного або комунального майна - це платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна»).

Відповідно до статті 2 вказаного Закону основною метою приватизації є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об`єктів приватизації ефективному приватному власнику.

Таким чином, основна мета приватизації безпосередньо пов`язана із економічним розвитком держави, стабілізацією економіки, розвитком конкуренції та залученням іноземних інвестицій.

Положеннями частини четвертої статті 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» визначено перелік дій, які заборонено вчиняти щодо підприємства з дня прийняття рішення про його приватизацію.
Зокрема, з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об`єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права щодо:
списання основних засобів, що мають залишкову вартість, безоплатної передачі та реалізації майна для погашення заборгованості, передачі майна в управління.
Якщо дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчиняються без попереднього погодження органом приватизації та з покупцем (у період з дати підписання договору купівлі-продажу до переходу права власності до покупця), такий правочин є недійсним.

Зазначені обмеження діють до завершення приватизації об`єкта.

Стягнення боргу і нарахованого штрафу відповідно до арбітражного рішення має загрозу зупинки ПАТ «Одеський припортовий завод», примусового звернення стягнення на його майно та його банкрутства, що унеможливить або принаймні істотно ускладнить реалізацію економічних цілей приватизації, а саме залучення інвестиційних ресурсів для забезпечення структурної перебудови і стабілізації економіки України.

Отже, враховуючи, що:
1) ПАТ «Одеський припортовий завод» є об`єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави;
2) ПАТ «Одеський припортовий завод» є суб`єктом господарської діяльності, у власності (користуванні) якого є об`єкти підвищеної небезпеки, що покладає на нього обов`язок вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу;
3) приватизацію ПАТ «Одеський припортовий завод» не завершено і матеріали справи не містять доказів наявності згоди Фонду державного майна України як уповнорваженого органу управління часткою держави у статутному фонді ПАТ «Одеський припортовий завод» на списання основних засобів, що мають залишкову вартість, безоплатну передачу та реалізацію майна ПАТ «Одеський припортовий завод» для погашення заборгованості на виконання на території України арбітражного рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року у справі № V2016/065,
колегія суддів вважає, що визнання та надання дозволу на виконання цього арбітражного рішення суперечитиме публічному порядку України, зважаючи на необхідність захисту екологічної та економічної безпеки держави Україна.

16.9. Що стосується доводів ПАТ «Одеський припортовий завод» та Фонду державного майна України щодо того, що виконання арбітражного рішення призведе до порушення публічного порядку, оскільки фактичним набувачем виплат, вимог та доходів у результаті примусового виконання на території України арбітражного рішення від 25 липня 2016 року буде АТ «Газпромбанк» (вул. Наметкіна, 16, корпус 1, м. Москва, Російська Федерація), яке знаходиться в санкційному списку і має пряме відношення до гібридної війни Російської федерації проти України, то колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2020 року Центральному Органу Республіки Кіпр (Ministry of Justice and Public Order of the Republic of Cyprus) було направлено судове доручення щодо витребування інформації (у формі виписки по рахунку, довідки чи в іншій формі, встановленій національним законодавством Республіки Кіпр) про документи, на підставі яких було вчинено запис до реєстру застави та обтяжень щодо Компанії Ostchem Holding Limited (Еміліу Хурмузіу Стріт, Лофітіс Бізнес Центр, 6-ий поверх, офіс 3 та 4, П.С. 3035, Лімассол, Кіпр) про те, що Компанія Ostchem Holding Limited відступила на користь ВАТ «Газпромбанк» ( вулиця Наметкіна, будинок 16, корпус 1, м. Москва, Російська Федерація) «права, титули, інтереси, теперішні та майбутні, по відношенню до будь-якої Угоди та відповідно до неї, включаючи без обмежень всі теперішні та майбутні вимоги, права позивання, виплати та доходи у зв`язку з цим», з наданням, за наявності, відповідних копій цих документів.

05 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшов лист Міністерства юстиції України від 29 березня 2021 року № 2489/727-30-21/12.1.2 з документами, складеними під час виконання на території Республіки Кіпр судового доручення про проведення окремих процесуальних дій відносно компанії Ostchem Holding Limited.

Листом Центрального Органу Республіки Кіпр (M.J.P.O.) на виконання судового доручення надіслано комплект матеріалів включно із завіреною копією відповідних показань від 11 грудня 2020 року:
- Договір передачі договірних прав за певними договорами з метою забезпечення, укладений між Компанією Ostchem Holding Limited та АТ «Газпромбанк» від 25 жовтня 2013 року (далі - Договір передачі прав від 25 жовтня 2013 року);
- звернення Компанії Ostchem Holding Limited щодо негайного початку реєстрації обтяження та видачу свідоцтва про його реєстрацію;
- файл реєстрації обтяжень та повідомлень, а також реєстрації іпотек та їх анулювання;
- рішення Окружного суду Лімасола від 11 грудня 2020 року;
- письмові пояснення ОСОБА_3 , власниці кіпрського посвідчення особи № НОМЕР_1 , як секретаря компанії Ostchem Holding Limited (т. 6, а. с. 10-47).

Відповідно до пункту 1.1 Договору передачі прав від 25 жовтня 2013 року цей Договір поширюється на такі договори: (a) Угода про постачання газу; (b) договір № 352 про купівлю і продаж природнього газу від 10 березня 2011 року між Компанією Ostchem Holding Limited як продавцем і ПАТ «Концерн Стирол» як покупцем; (c) договір № 11/1002 про купівлю і продаж природнього газу від 10 березня 2011 року між Компанією Ostchem Holding Limited як продавцем і ПАТ «Сєвєродонецьке об`єднання «Азот» як покупцем; (d) договір № 393 про купівлю і продаж природнього газу від 10 березня 2011 року між Компанією Ostchem Holding Limited як продавцем і ПАТ «Рівнеазот» як покупцем; (e) договір № 532М-211 про купівлю і продаж природнього газу від 23 березня 2011 року між Компанією Ostchem Holding Limited як продавцем і ПАТ «Азот» як покупцем, при цьому «Угода про постачання газу» означає угоду про постачання газу від 11 жовтня 2013 року між Компанією Ostchem Holding Limited як продавцем, Покупцем в якості покупця і Агентом забезпечення, відповідно до якої Позичальник погодився продати і доставити, а покупець погодився придбати, прийняти і заплатити за певну кількість газу відповідно до вищевказаних умов.

Відповідно до пункту 3.1 Договору передачі прав від 25 жовтня 2013 року Позичальник передає абсолютно і з повною гарантією власності Агенту забезпечення всі свої права, всі майнові права, поточні і майбутні, та інші права заставодавця відповідно до кожного Договору, в тому числі, без обмежень, всі поточні та майбутні правопретензії, підстави для задоволення позову, платежі і надходження в зв`язку з цим.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 , поданої старшому окружному судді Окружного суду Лімасола М. Друсіотісу, вона є власником кіпрського посвідчення особи № НОМЕР_1 , як секретар компанії Ostchem Holding Limited з юридичною адресою на Кіпрі, з реєстраційним номером НОМЕР_2 , з адресою зареєстрованого офісу: Еміліу Хусмузіу, Лофітіс Бізнес-центр, 6-ий поверх, офіс 3 та 4, 3035, Лімасол, Кіпр («Компанія»), після її явки 26 жовтня 2020 року о 12:00 та 9 грудня 2020 року о 12:21 в Окружний суд Лімасола для дачі свідчень на вимогу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду України, на запит, поданий в рамках позову 824/241/2018, що перебуває на розгляді у вищезазначеному суді («Позов»), та на запит про надання письмової заяви, повідомлено таке:

«25.10.2013 р. Компанія підписала Договір про передачу договірних прав за певними договорами з метою забезпечення з «Газпромбанком» (відкритим акціонерним товариством) («Договір»).
Відповідно до Договору, Компанія забезпечила такі зобов`язання:
«Усі права, права власності та інтереси, теперішні та майбутні, за кожним з наступних договорів та стосовно нього:
- Договір поставки природного газу від 11 жовтня 2013 року між Компанією як продавцем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпром експорт» як покупцем та Відкритим акціонерним товариством «Газпромбанк» як представником, представником безпеки, як солідарним та повним кредитором і як первинним позикодавцем,
- Договір № 352 купівлі-продажу природного газу від 10 березня 2011 року між Компанією як продавцем та Публічним акціонерним товариством «Концерн Стирол» як покупцем,
- Договір № 11/1002 купівлі-продажу природного газу від 10 березня 2011 року між Компанією як продавцем та Публічним акціонерним товариством «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» як покупцем,
- Договір № 393 купівлі-продажу природного газу від 10 березня 2011 року між Компанією як продавцем та Публічним акціонерним товариством «Рівнеазот» як покупцем, та
- Договір №. 532М 211 купівлі-продажу природного газу від 23 березня 2011 року між Компанією як продавцем та Публічним акціонерним товариством «Азот» як покупцем,
включаючи, без обмежень, усі теперішні та майбутні вимоги, підстави для позовів, платежі та надходження у зв`язку з ними».

Відповідно до статей 90 та 92 Розділу 113 Закону про компанії, юридична фірма з обмеженою відповідальністю «Патрікіос Павлу і партнери», законні представники «Газпромбанку» на Кіпрі подали Договір до Реєстру компаній та отримала відповідне Свідоцтво про реєстрацію обтяження, копії яких були надані секретарю Компанії.
До запиту додано такі документи щодо Позову:

- Копія листа від 01 листопада 2013 року, надісланого юридичною фірмою з обмеженою відповідальністю «Патрікіос Павлу і партнери» до Реєстру компаній з проханням почати реєстрацію обтяження та доданням до нього форми НЕ24 від 01 листопада 2013 року у супроводі засвідченої копії Договору;
- Копія НЕ23, видана Реєстратором компаній 28 серпня 2019 року, що свідчить про те, що Договір внесений та зареєстрований із серійним номером документа у файлі 29-31».

Проаналізувавши вищевказані документи, які отримані Верховним Судом на виконання Центральним Органом Республіки Кіпр (Ministry of Justice and Public Order of the Republic of Cyprus) судового доручення щодо витребування інформації, Верховний Суд встановив, що Компанія Ostchem Holding Limited має заборгованість перед АТ «Газпромбанк» і передала цьому товариству свої права за низкою договорів поставки (це було підтверджено, у тому числі і під час апеляційного розгляду справи і визнавалося представником Компанії Ostchem Holding Limited), проте саме Контракт купівлі-продажу природного газу від 25 січня 2013 року № 20/СН-36-1 не входить до переліку договорів, право вимоги за якими передано АТ «Газпромбанк» відповідно до Договору передачі прав від 25 жовтня 2013 року, і право вимоги за Контрактом купівлі-продажу природного газу від 25 січня 2013 року № 20/СН-36-1.

АТ «Газпромбанк» (Російська Федерація; адреса: м. Москва, вул. Наметкіна, 16, корпус 1) (основний державний реєстраційний номер 1027700167110) є юридичною особою, яка зареєстрована у Російській Федерації та внесена до списку юридичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Указів Президента України від 16 вересня 2015 року № 549/2015, від 17 жовтня 2016 року № 467/2016, від 15 травня 2017 року № 133/2017, від 14 травня 2018 року № 126/2018, від 21 червня 2018 року № 176/2018.

Факт агресивних дій Російської Федерації на території держави Україна підтверджено низкою документів міжнародних організацій та актами внутрішнього законодавства України.

Тому твердження ПАТ «Одеський припортовий завод» і Фонду державного майна України про те, що фактичним набувачем виплат, вимог та доходів в результаті примусового виконання на території України Арбітражного рішення від 25 липня 2016 року буде АТ «Газпромбанк», юридична особа Російської Федерації, заслуговує на увагу і є одним із аргументів щодо порушення публічного порядку визнанням та виконанням цього арбітражного рішення.

За таких обставин колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги ПАТ «Одеський припортовий завод» про те, що визнання та виконання арбітражного рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року у справі № V2016/065 суперечитиме публічному порядку України.

Тому судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні заяви про надання дозволу на визнання та виконання цього арбітражного рішення.

17. Щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

До спірних правовідносин застосовна стаття 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Виключення можливості визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року у справі № V2016/065 є втручанням держави у право стягувача на мирне володіння його майном. Проте не кожне втручання у таке право є його порушенням.

З огляду на наведені вище приписи колегія суддів констатує, що відповідне обмеження у право мирного володіння майном передбачене законом, оскільки застосовується на підставі пункту «b» частини другої статті V Нью-Йоркської конвенції, статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» у порядку, визначеному пунктом «б» частини другої статті 478 ЦПК України, а також на підставі Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» і Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».

Використання власності не може завдавати шкоди, зокрема, правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства (частина сьома статті 41 Конституції України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що частина друга статті 1 Першого протоколу до Конвенції допускає реалізацію державою права вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Зазначене відповідає вищевказаному припису Конституції України.

Умови легітимного втручання в мирне володіння майном передбачає необхідність оцінки трьох головних критеріїв: чи є втручання в право власності законним (тобто чи передбачений такий захід національним законодавством); чи переслідує втручання в право власності «суспільний інтерес»; чи є втручання в право власності пропорційним переслідуваним цілям (тобто чи забезпечено справедливу рівновагу між інтересами суспільства та інтересами особи, яка страждає від такого втручання).

Давши ствердні відповіді на дотримання вказаних критеріїв, про що зазначено вище, Верховний Суд вважає виправданим втручання у право мирного володіння майном.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що апеляційні скарги ПАТ «Одеський припортовий завод» і Фонду державного майна України є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи наведене, встановивши наявність підстав для скасування судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення апеляційних скарг, скасування оскарженої ухвали суду та постановлення нового судового рішення у справі.

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за подання апеляційних скарг ПАТ «Одеський припортовий завод» та Фондом державного майна України сплачено кожним 1 921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. судового збору, тому понесені витрати необхідно стягнути з Компанії Ostchem Holding Limited.

Щодо клопотання представника Компанії Ostchem Holding Limited Іванова П. О. про визнання дій представника ПАТ «Одеський припортовий завод» зловживанням процесуальними правами і застосування до нього заходів процесуального примусу у вигляді штрафу

У судовому засіданні 27 травня 2021 року представником ПАТ «Одеський припортовий завод» подано клопотання про відкладення слухання справи та повторного звернення суду до Центрального органу Республіки Кіпр із судовим дорученням щодо витребування документів. У цьому ж судовому засіданні представник Компанії Ostchem Holding Limited Іванов П. О. заявив клопотання про визнання таких дій ПАТ «Одеський припортовий завод» зловживанням процесуальними правами.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, у тому числі, диспозитивність і неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні користуватися процесуальними правами добросовісно; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання заяви за відсутності підстав, вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання виконанню судового рішення.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Беручи до уваги наведене, а також те, що ПАТ «Одеський припортовий завод» подало вказане клопотання у межах встановленого законодавством України строку, виклало у своєму клопотанні мотиви та аргументи щодо необхідності вчинення судом такої процесуальної дії, колегія суддів не вбачає підстав для визнання подання ПАТ «Одеський припортовий завод» вказаного клопотання зловживанням процесуальними правами, яке направлено на безпідставне затягування виконання судового рішення.

У зв`язку з цим у задоволенні клопотання представника Компанії Ostchem Holding Limited Іванов П. О. про визнання подання ПАТ «Одеський припортовий завод» клопотання про відкладення судового розгляду та повторного звернення суду із судовим дорученням до Центрального Органу Республіки Кіпр зловживанням процесуальними правами слід відмовити.

Керуючись статтями 24, 259, 268, 351, 352, 367, 374, 376, 381-384, 478 ЦПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» і Фонду державного майна України на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року задовольнити.

2. Ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року скасувати.

3. У задоволенні заяви Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) про визнання та надання дозволу на виконання рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 25 липня 2016 року у справі № V2016/065 відмовити.

4. Стягнути з Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) на користь Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» витрати при подачі апеляційної скарги у розмірі 1 921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

5. Стягнути з Компанії Ostchem Holding Limited (Остхем Холдінг Лімітед, Республіка Кіпр) на користь Фонду державного майна України витрати при подачі апеляційної скарги у розмірі 1 921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. В. Черняк

Судді: І. А. Воробойова

Р. А. Лідовець

2042
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
ЕСПЧ
0