Ухилення від виконання батьківських обов’язків є підставою для звільнення від сплати аліментів на утримання непрацездатних батьків (ВС/КЦС № 400/1621/16-ц від 07.11.2018)

Фабула судового акту: Статтею 202 Сімейного кодексу України на повнолітніх дітей покладено обов’язок утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Проте, нормами частин 1, 2 статті 203 вказаного Кодексу визначено, що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. Дочка, син звільняються судом від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків.

У даній справі особа ,яка є інвалідом І групи звернулась до суду із позовом про стягнення зі своєї повнолітньої доньки аліментів на своє утримання.

Вказані вимоги аргументовано тим, що він є непрацездатною особою внаслідок інвалідності, потребує сторонньої допомоги у виконанні життєво важливих соціальних функцій. Єдиним доходом є пенсія для осіб із інвалідністю, інших джерел доходу немає. Пенсія не забезпечує йому необхідного мінімуму проживання, сума, яка залишається після оплати комунальних послуг та придбання ліків є меншою ніж мінімальний прожитковий мінімум і її ледь вистачає на харчування. Із близьких родичів є лише мати, яка є пенсіонером, не працює та не має можливості допомагати йому матеріально. Дочка в добровільному порядку матеріально йому не допомагає та не піклується про нього.

Водночас донька позивача звернулась до суду із зустрічним позовом про звільнення від обов’язку утримання непрацездатного батька аргументуючи його тим, що останній ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків, щодо її належного виховання та утримання до її повноліття. Коштів на її утримання в добровільному порядку не надавав, має заборгованість з аліментів на її утримання та не надав їй дозволу на виїзд за кордон на спортивні змагання, чим позбавив її фізичного та спортивного розвитку.

Рішенням суду першої інстанції у первісному позові відмовлено та задоволено зустрічний позов. Обґрунтовуючи своє рішення місцевий суд вказав на те, що позивачем не надано доказів про стан здоров'я позивача та щомісячний розмір понесених ним витрат на лікування, а також про те, що позивач має скрутне матеріальне становище. Отже факт потреби матеріальної допомоги позивачем не доведено, що виключає можливість застосування частини першої статті 202 СК України та обов'язок відповідача утримувати свого непрацездатного батька. При задоволенні зустрічного позову суд зробив висновок, що позивач за первинним позовом ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо належного виховання та утримання своєї доньки в період до її повноліття, що є підставою для відмови в позові про стягнення з доньки аліментів на користь батька.

З таким рішенням погодився і апеляційний суд.

На вказані рішення позивачем було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що його колишня дружина добровільно відмовилась від будь-якої допомоги на утримання дитини. Лише наприкінці 2005 року вона звернулась в суд з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини. Він неодноразово намагався відвідати дитину за останнім місцем проживання в м. Дніпропетровську, однак за даною адресою донька не проживала. Колишня дружина чинила йому перешкоди у виконанні своїх батьківських обов'язків.

В свою чергу Касаційний цивільний суд частково задовольнив вказану скаргу – погодився із залишенням без задоволення і залишив без задоволення зустрічний позов.

Таке рішення КЦС обґрунтував тим, що відповідно до частини першої статті 204 СК України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.

Тлумачення статті 204 СК України (свідчить, що вона може застосовуватися, якщо встановлено у сукупності такі обставини: (а) непрацездатність матері, батька; (б) потребу матері, батька в матеріальній допомозі; (в) ухилення матері, батька від виконання батьківських обов'язків. Тобто, звільнення від обов'язку утримувати матір, батька може мати місце лише у випадку, якщо такий обов'язок у дочки, сина виник.

Проте встановивши, що позивач не довів факту потреби матеріальної допомоги, не врахували, що у його доньки не виник обов'язок утримувати позивача і зробили передчасний висновок про задоволення зустрічного позову.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: Аліменти на утримання одного з подружжя призначаються лише за наявності сукупності умов, в тому числі, - потреба в матеріальній допомозі і нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення справа (ВС/КЦС, № 161/16931/16-ц, 11.10.18)

Досягнення повноліття не є підставою для звільнення від сплати аліментів у разі якщо дитина продовжує навчання (ВС/КЦС № 559/379/17-ц від 20.08.2018)

Суд НЕ в праві самостійно визначати спосіб стягнення аліментів (ВС/КЦС № 490/4522/16-ц від 04.07.2018)

Аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть призначатися у випадку коли зазначена вище непрацездатна особа не забезпечена прожитковим мінімумом (ВС/КЦС, справа № 296/5385/17, 26.03.18)

Постанова

Іменем України

07 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 400/1621/16-ц

провадження № 61-18661св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, на ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Кіселика С. А., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 серпня 1995 року між ним та ОСОБА_4 укладено шлюб. Від шлюбу мають дочку, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є повнолітньою.

З березня 2014 року він є особою із інвалідністю першої групи з загального захворювання і потребує сторонньої допомоги у виконанні життєво важливих соціальних функцій. Єдиним доходом є пенсія для осіб із інвалідністю, яка на день подачі позову становить 1 321,21 грн, інших джерел доходу немає. Пенсія не забезпечує йому необхідного мінімуму проживання, сума, яка залишається після оплати комунальних послуг та придбання ліків є меншою ніж мінімальний прожитковий мінімум і її ледь вистачає на харчування. Із близьких родичів є лише мати, яка є пенсіонером, не працює та не має можливості допомагати йому матеріально. Дочка в добровільному порядку матеріально йому не допомагає та не піклується про нього.

ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 аліменти на його утримання у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, щомісячно, починаючи з дня подачі позову і довічно.

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про звільнення від обов'язку утримувати батька.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 має у власності двокімнатну квартиру, в якій проживає один, отримує щомісячну пенсію в розмірі, який перевищує прожитковий мінімум для непрацездатних осіб.

Вона та її мати не працюють. Зареєстровані та проживають в будинку бабусі. З вересня 2012 року по червень 2016 року вона навчалася в Дніпропетровському коледжі культури і мистецтв. Під час навчання ОСОБА_1 матеріальної допомоги їй не надавав. Також ОСОБА_1 ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків, щодо її належного виховання та утримання до її повноліття. Коштів на її утримання в добровільному порядку не надавав. Аліменти за рішенням суду стягувались шляхом примусового виконання через державну виконавчу службу. За період з 2006 по 2008 роки ОСОБА_1 взагалі не сплачував аліменти, за нього це робила його мати. Заборгованість по аліментам станом на грудень 2011 року становила 14 676,45 грн. У 2012 році він звертався до суду з позовом про звільнення від сплати заборгованості по аліментам. З 2005 року і до її повноліття він фактично не спілкувався з нею. Також в 2006 році він не надав їй дозволу на виїзд за кордон на спортивні змагання, чим позбавив її фізичного та спортивного розвитку.

ОСОБА_2 просила звільнити її від обов'язку утримувати та брати участь у додаткових витратах ОСОБА_1

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 09 березня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від обов'язку утримувати батька задоволено. Звільнено ОСОБА_2 від обов'язку утримувати та брати участь у додаткових витратах ОСОБА_1

Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не надано до суду доказів про стан здоров'я позивача та щомісячний розмір понесених ним витрат на лікування, а також про те, що позивач має скрутне матеріальне становище, тому суд зробив висновок, що факт потреби матеріальної допомоги позивачем не доведено, що виключає можливість застосування частини першої статті 202 СК України та обов'язок відповідача утримувати свого непрацездатного батька. При задоволенні зустрічного позову суд зробив висновок, що ОСОБА_1 ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо належного виховання та утримання ОСОБА_2 в період до її повноліття, що є підставою для відмови в позові про стягнення з доньки аліментів на користь батька.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 09 березня 2017 року залишено без змін.

Ухвала мотивована тим, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи сторін, наданим сторонами доказам дав належну оцінку та дійшов правильного і обґрунтованого висновку про відмову в позові ОСОБА_1 та задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про звільнення її від обов'язку утримувати батька.

У травні 2017 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подав касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржене рішення і ухвалити нове, яким задовольнити первісний позов і відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що його пенсія не забезпечує йому необхідного мінімуму проживання, а дочка в добровільному порядку матеріально йому не допомагає та не піклується про нього. Вказує, що двокімнатна квартира належить його матері а, а не йому. Зазначає, що після розірвання шлюбу в 2005 році мати ОСОБА_2 добровільно відмовилась від будь-якої допомоги на утримання дитини. Лише наприкінці 2005 року вона звернулась в суд з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини. Він неодноразово намагався відвідати дитину за останнім місцем проживання в м. Дніпропетровську, однак за даною адресою донька не проживала. Колишня дружина чинила йому перешкоди у виконанні своїх батьківських обов'язків.

У травні 2017 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подав доповнення до касаційної скарги, в яких просить викликати ОСОБА_2 для отримання додаткових пояснень по справі, а також витребувати від Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину державного кордону ОСОБА_2

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У серпні 2018 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_5 надала заперечення на касаційну скаргу, в яких просить відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржене рішення без змін.

Заперечення мотивовані тим, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки вимога про стягнення аліментів на його утримання у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, суперечить статті 205 СК України. Вважає, що позивач за зустрічним позовом не довів факт необхідності матеріальної допомоги і має достатній дохід, що перевищує розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Зазначає, що ОСОБА_1 ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо належного виховання та утримання ОСОБА_2 в період до її повноліття, і це встановлено судами. Крім того вказує, що ОСОБА_1 не порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року справа призначена до судового розгляду.

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження відповідача та копією свідоцтва про розірвання шлюбу позивача.

Позивач ОСОБА_1 є непрацездатною особою, особою із інвалідністю 1 «Б» групи інвалідності з загального захворювання, з 01 квітня 2016 року безтерміново, у зв'язку з чим потребує постійного соціально-побутового догляду, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 171459, серії 12 ААА, від 14 листопада 2016 року.

Згідно довідки управління Пенсійного Фонду України у Петрівському районі за період з липня 2016 року по березень 2017 року позивачу було виплачено пенсію для осіб із інвалідністю внаслідок загального захворювання всього на загальну суму 13 989,69 грн. При цьому розмір щомісячної пенсії становить з грудня 2016 року 1 619,41 грн.

Суди встановили, що позивач за первісним позовом перебуває на обліку як хронічний алкоголік. Крім того, позивач отримує додаткові кошти за ремонт взуття, що підтверджується показами свідків та не оспорюється позивачем.

Відповідач є повнолітньою особою, з 01 вересня 2012 року по 30 червня 2016 року навчалася у Дніпропетровському коледжі культури і мистецтв на бюджетній основі та отримувала стипендію, у розмірі, зокрема, за 1 квартал 2016 року - 2 909,41 грн, 2 квартал 2016 року - 2 926,83 грн, також вона не забезпечена житловим приміщенням.

Ці обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, відповідно бабуся та мати відповідача.

Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо належного виховання та утримання ОСОБА_2 в період до її повноліття.

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2012 року підтверджується, що станом на грудень 2011 року заборгованість ОСОБА_1 по сплаті присуджених судом аліментів на утримання дочки ОСОБА_2 становила 14 676,45 грн, враховуючи, що заборгованість з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року виникла з поважних причин внаслідок інвалідності позивача, суд звільнив його частково від сплати заборгованості за аліментами на 6 000,00 грн, що свідчить про ухилення відповідача матеріально утримувати доньку без поважних причин до 01 січня 2009 року.

Також встановлено, що позивач не піклувався про фізичний і духовний розвиток дитини як складову її виховання. ОСОБА_2 з 2003 року тренувалася в Дитячо-юнацькій спортивній школі № 2 м. Дніпропетровська, регулярно приймала участь в чемпіонатах як області так і України, виконала норму кандидата у майстри спорту з художньої гімнастики, не відвідував її на заняттях, не був присутній на батьківських зборах, мати сама забезпечувала доньку необхідним спортивним інвентарем, фінансувала поїздки на спортивні змагання, а коли виникло питання про надання батьком дозволу ОСОБА_2 на виїзд за кордон для участі у спортивних змаганнях, ОСОБА_1 не надав відповідного дозволу.

При відмові у задоволенні первісного позову суди зробили висновок, що ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами факт потреби матеріальної допомоги позивачем не доведено, що виключає можливість застосування частини першої статті 202 СК України та обов'язок відповідача утримувати свого непрацездатного батька.

Колегія суддів погоджується із цим висновком судів з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржених рішень) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Встановивши, що ОСОБА_1 не надано до суду доказів про стан його здоров'я та щомісячний розмір понесених ним витрат на лікування, а також про те, що ОСОБА_1 має скрутне матеріальне становище, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про залишення рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісного позову.

При задоволенні зустрічного позову суди зробили висновок, що ОСОБА_1 ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо належного виховання та утримання ОСОБА_2 в період до її повноліття, що є підставою для звільнення ОСОБА_2 від обов'язку утримувати батька

Колегія суддів не погоджується із цим висновком судів з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 204 СК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.

Тлумачення статті 204 СК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що вона може застосовуватися, якщо встановлено у сукупності такі обставини: (а) непрацездатність матері, батька; (б) потребу матері, батька в матеріальній допомозі; (в) ухилення матері, батька від виконання батьківських обов'язків. Тобто, звільнення від обов'язку утримувати матір, батька може мати місце лише у випадку, якщо такий обов'язок у дочки, сина виник.

Проте встановивши, що ОСОБА_1 не довів факту потреби матеріальної допомоги, не врахували, що у ОСОБА_2 не виник обов'язок утримувати ОСОБА_1 і зробили передчасний висновок про задоволення зустрічного позову.

Згідно частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення в частині первісних позовних вимог постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення в частині задоволення зустрічного позову постановлено без додержання норм матеріального права.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в частині задоволення зустрічного позову скасувати і у цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову про звільнення від обов'язку утримувати батька.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 09 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2017 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від обов'язку утримувати батька скасувати. Ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2017 року в іншій частині залишити без змін.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від обов'язку утримувати батька відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді