Складання незаконного протоколу про адмінправопорушення ВЖЕ не є притягненням до адмінвідповідальності, а тому про відшкодування моральної шкоди можна забути (ВС/КЦС у справі № 312/262/18 від 21.10.2020)

Фабула судового акту: Касаційний цивільний суд і до того дивував юридичні, і не тільки, спільноту «сталістю» своїх правових позицій, а також своїм відчайдушним волюнтаризмом при трактуванні та застосуванні норм законів.

Я як практикуючий адвокат зміг би зрозуміти, коли норми права неоднозначно трактуються та застосовуються у складних або заплутаних ситуаціях, за наявності колізійних законодавчих норм, порушень законодавчої техніки чи наявності «білих плям» у законі.

Але ж у даному випадку можна сказати лише одне: «Этот Верховный Суд сломался, несите новый».

Нещодавно мною на цьому інтернет-ресурсі було опубліковано допис Незаконне складання адмінпротоколів є притягненням до адмінвідповідальності, а отже і підставою для стягнення моральної шкоди (ВС/КЦС у справі № 640/16169/17 від 05.02.2020) у якому Касаційний цивільний суд виніс цілком законне, логічне та головне ОЧІКУВАНЕ рішення, відповідно до якого самий факт складення адмінпротоколу стосовно особи є притягненням останньої до адміністративної відповідальності, а у випадку незаконного притягнення до такого виду відповідальності постраждала від незаконних дій органів держави має право на відшкодування завданої їй шкоди на підставі норм Цивільного кодексу України та п. 2 ч. 1 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Навіть процитую висновок КЦС у даній справі: "здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше)". Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Але «не долго музыка играла, не долго фраер танцевал».

У справі, рішення у якій буде нижче проаналізовано, КЦС з якогось переляку зламав існуючу практику та вирішив зекономити державні кошти.

У даній справі особу стосовно особи працівниками поліції було складно протокол про вчинення нею правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Провадження у даній справі судом було закрито в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вважаючи свої права порушеними, особа, яка притягалась до адмінвідповідальності, подала до суду позов про стягнення з органів поліції та прокуратури моральної шкоди.

Судом першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд у задоволенні позову було відмовлено у зв’язку із тим, що позивач не довів незаконності рішень, дій чи бездіяльності працівників поліції та прокуратури, якими йому було заподіяно шкоду, що є підставою для її відшкодування.

На такі рішення позивачем було подано касаційну скаргу, яку КЦС залишив без задоволення.

Приймаючи таке рішення Касаційний цивільний суд послався на те, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Водночас згідно норм ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У даній справі позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до нього застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.

Аналізуйте судовий акт: Незаконне складання адмінпротоколів є притягненням до адмінвідповідальності, а отже і підставою для стягнення моральної шкоди (ВС/КЦС у справі № 640/16169/17 від 05.02.2020)

У спорах про стягнення шкоди спричиненої незаконними діями органу слідства відповідачем є ДЕРЖАВА, а не Держказначейство (ВС/ВП № 641/8857/17 від 25.03.2020)

Розмір моральної шкоди спричиненої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності обраховується ВИКЛЮЧНО виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що діяв на час розгляду справи, а не інших розмірів (ВС/КЦС, № 468/901/17-ц )

НОНСЕНС! Суд виправдав за 130-ю КУпАП та одночасно стягнув моральну шкоду і гонорар адвоката з працівників поліції (Чугуївський райсуд Харківської області № 355/660/19 від 18.07.2019)

Держава відшкодовує моральну шкоду в розмірі 3 500 грн. завдану незаконним рішенням Департаменту патрульної поліції у вигляді накладення штрафу в розмірі 425 грн. (Полтавський апелсуд від 20 листопада 2019р., № 548/1574/19)

У разі встановлення неправомірності дій митного органу при прийняття рішення про коригування митної вартості товарів понесені збитки відшкодовуються за рахунок держави (ВС/КГС № 910/11153/17 від 03.09.2019)

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 312/262/18

провадження № 61-14401св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Національна поліція України, Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, прокуратура Запорізької області, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 20 лютого 2019 року в складі судді Рогози А. Ю. та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2019 року в складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, прокуратури Запорізької області, Державної казначейської служби України та просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України 50 000, 00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу в сумі 5 000, 00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що постановою Великобілозерського районного суду Запорізької області від 20 грудня 2017 року закрито адміністративне провадження відносно нього в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-6 КУпАП. Отже, уповноваженою особою поліції було протиправно складено протокол за частиною другою статті 172-6 КУпАП, а представником прокуратури Запорізької області здійснено представництво цього протоколу в судах першої та апеляційної інстанції, чим обмежено його права.

Зазначав, що вищевказані дії відповідачів завдали йому суттєвих моральних втрат, душевних страждань, призвели до порушення нормальних життєвих та професійних зв`язків. З часу незаконного складання протоколу він пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за свою професійну кар`єру, зазнав негативних наслідків, пов`язаних з руйнуванням сімейних відносин та родинних зв`язків, а також хвилювань у зв`язку з необхідністю проводити бесіди з адвокатами, бути присутнім на судових засіданнях. Незаконні дії відповідачів на тривалий час підірвали його репутацію в очах юридичної спільноти, суддів та пересічних громадян, у зв`язку з чим він вимушений застосовувати всіх необхідних заходів щодо їх захисту і поновлення, що, в свою чергу, потребує фізично-моральних зусиль та часу.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області від 20 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не довів незаконності рішень, дій чи бездіяльності працівників поліції та прокуратури, якими йому було заподіяно шкоду, що є підставою для її відшкодування.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 20 лютого 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2019 року.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суди не встановили фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Указує, що обставини неналежного виконання відповідачами службових обов`язків підтверджуються постановою Великобілозерського районного суду Запорізької області від 20 грудня 2017 року, яка набрала законної сили, та якою встановлено, що в його діях відсутня суб`єктивна сторона, а відповідно і склад адміністративного правопорушення, що є підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

19 серпня 2019 року справа № 312/262/18 надійшла до Верховного Суду.

Представники Національної поліції України та Головного управління Національної поліції в Запорізькій області надіслали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що 30 жовтня 2017 року оперуповноваженим сектору протидії корупції управління захисту економіки в Запорізькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України капітаном поліції Єременко А. М. складено протокол № 193 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією у відношенні судді Енергодарського міського суду Запорізької області ОСОБА_1 .

Постановою Великобілозерського районного суду Запорізької області від 20 грудня 2017 року провадження у справі відносно позивача за частиною другою статті 172-6 КУпАП закрито в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною сьомою статті 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

У статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що в наведених у статті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п`ята, шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Звернувшись з цим позовом до суду, позивач зазначав, що відповідачі протиправно склали протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 172-6 КУпАП, відносно нього, чим завдали йому суттєвих моральних страждань, що призвело до порушення його нормальних життєвих та професійних зв`язків.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Застосовуючи статті 1173 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Встановивши, що позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до нього застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до статей 283 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводятьсядо незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 20 лютого 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2019 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 20 лютого 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді