Держава відшкодовує моральну шкоду в розмірі 3 500 грн. завдану незаконним рішенням Департаменту патрульної поліції у вигляді накладення штрафу в розмірі 425 грн. (Полтавський апелсуд від 20 листопада 2019р., № 548/1574/19)

Адвокатським бюро "Руслана Павелко" в особі керівника бюро - адвоката Руслана Павелко здійснювалося представництво прав та інтересів Позивача у справі за позовом до Департаменту патрульної поліції, Державного казначейства України про відшкодування моральної (немайнової) шкоди завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади - Департаменту патрульної поліції.

Фабула судового акту: Підставою для звернення до суду Позивача послугувало Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 15.08.2018 р. яке набрала законної сили 07.09.2018 року - яким Постанову інспектора роти №1 батальйону УПП у м. Полтава старшого лейтенанта поліції Рубан Едуарда Вікторовича серії БР №641332 від 16.02.2018 року про притягнення Позивача, до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП скасовано, як протиправну, а провадження по адміністративній справі за відсутністю в діях Позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП - закрито.

За положеннями частини 4 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно статей 19, 56 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 1, частиною третьою статті 19, статтею 23 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб вказаних органів лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Згідно статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, та причинний зв`язок між ними. Наявність чи відсутність вини посадової особи органу державної влади правового значення при цьому не має.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості, вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача.

Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Встановивши, що права позивача було порушено внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності та накладення штрафу за відсутності складу адміністративного правопорушення за частиною другою статті 122 КУпАП, що встановлено рішенням Хорольського районногосуду від15серпня 2018року,яке набралозаконної сили, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача справедливої сатисфакції завданої позивачеві моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

У пункті 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, стаття 9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

За змістом пунктів 1, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45, цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами.

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): 1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; 2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; 3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; 4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; 5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Аналогічна позиція зазначена і в частині першій статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, на яку посилаються позивачі в позові.

Верховний суд у своїй практиці, зокрема, у справах № 521/10640/15-ц і № 520/3307/16-ц, виходить з того, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом списання казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, характер та тривалості їх немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди та з врахуванням вимог розумності і справедливості, вважає необхідним зменшити розмір заявленої позивачем моральної шкоди та вважає необхідним визначити розмір морального відшкодування з відповідача в сумі 3 500, 00 грн. на користь позивача.

Вказане Рішення місцевого суду пеглядалося апеляційною інстанціїю. Так, Постановою Полтавського апеляційногом суду від 20.11.10.2019 р.: апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, до якої приєднався Департамент патрульної поліції національної поліції України, залишити без задоволення.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 30 серпня 2019 року залишити без змін.

Аналізуйте судовий акт: 500 000 грн. за інвалідність дитини внаслідок недбалості лікарів Верховний Суд визнав достатнім відшкодуванням (ВС/КЦС № 520/16987/15-ц від 04.09.2019)

Возмещение с помощью психологических знаний морального вреда в сумме 1 800 000 гривен (Печерський райсуд м. Києва у справі № 757/25592/19-ц від 02 серпня 2019р.)

У разі встановлення неправомірності дій митного органу при прийняття рішення про коригування митної вартості товарів понесені збитки відшкодовуються за рахунок держави (ВС/КГС № 910/11153/17 від 03.09.2019)

Адвокат Несінов О.М.: за незаконний арешт, тримання під вартою, інші порушення прав, на користь підзахисного (позивача) стягнуто 200 тисяч грн. (Самарський райсуд м. Дніпропетровськ від 06 вересня 2019 р. у справі № 206/3544/17)

Справа № 548/1574/19

Провадження №2/548/593/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.08.2019 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Миркушіної Н.С.,

за участю секретаря судового засідання - Ващенко М.В.,

за участю адвоката - Павелка Р.С.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Хоролу в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державного казначейства України, Управління Державної казначейської служби України у Хорольському районі Полтавської області про відшкодування моральної (немайнової) шкоди завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади (Департаменту патрульної поліції), -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 постановою інспектора роти №1 батальйону УПП у м.Полтава старшого лейтенанта поліції Рубана Едуарда Вікторовича серії БР №641332 від 16.02.2018 року незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП внаслідок чого рішенням Хорольського районного суду від 15.08.2018 року в справі №548/335/18 дану постанову скасовано, а провадження по справі закрито.

Позивач прохав в зв`язку тим, що йому завдано значних моральних страждань, які полягають приниженні часті, гідності, моральних переживаннях, фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих стосунків, стягнути з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 3 500, 00 (три тисячі п`ятсот гривень) грн. у відшкодування моральної шкоди завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади Департаменту патрульної поліції.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 26.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 30.08.2018 року постановлено розглядати дану цивільну справу, в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Павелко Р.С. позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, оскільки позивачу дійсно було завдано моральну шкоду на законним притягненням до адміністративної відповідальності, тобто незаконними діями працівника поліції по ухваленню відповідної постанови, яку було в подальшому скасовано рішенням Хорольського районного суду від 15.08.2018 року в справі №548/335/18. Також прохав розглянути справу за відсутності позивача.

У судовому засіданні представник відповідача Державного казначейства України - Ропавка А. В. позовні вимоги не визнала та прохали відмовити в їх задоволенні, оскільки між скасуванням постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та завданням йому моральної шкоди не має причинного зв`язку.

В судове засідання представники відповідачів Департаменту патрульної поліції та Управління Державної казначейської служби України у Хорольському районі Полтавської області не з"явилися, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

Суд заслухавши показання представника позивача, та представника відповідача -Державного казначейства України, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України з`ясувавши всі обставини справи та надавши їм правову оцінку, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов слід частково задоволити з наступних підстав.

Згідно вимог ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2018 року у справі «Печенізький та інші проти України» встановлено, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Крім цього, кожній стороні має бути забезпечено можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу.

Судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Постановою інспектора роти №1 батальйону УПП у м.Полтава старшого лейтенанта поліції Рубана Едуарда Вікторовича серії БР №641332 від 16.02.2018 року незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП позивача ОСОБА_1 внаслідок чого рішенням Хорольського районного суду від 15.08.2018 року в справі №548/335/18 дану постанову скасовано, а провадження по справі закрито. (а.с.15-18)

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію» Поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Згідно ч.3 статті 19 Закону України «Про національну поліцію» держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Указане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

Тобто притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження.

Твердження представника відповідача - Державного казначейства України про те, що між скасуванням постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та завданням йому моральної шкоди не має причинного зв`язку, не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу, скасування самої постанови про адміністративне правопорушення свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним позивачем факт наявності моральної шкоди, що завдана йому провадженням у справі про адміністративне правопорушення та полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих стосунків.

Разом з тим, пунктом 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, стаття 9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

За змістом пунктів 1, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 р. № 845, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45, цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами.

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): 1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; 2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; 3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; 4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; 5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Аналогічна позиція зазначена і в ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, на яку посилаються позивачі в позові.

Верховний суд у своїй практиці, зокрема, у справах № 521/10640/15-ц і № 520/3307/16-ц, виходить з того, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом списання казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, характер та тривалості їх немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди та з врахуванням вимог розумності і справедливості, вважає необхідним зменшити розмір заявленої позивачем моральної шкоди та вважає необхідним визначити розмір морального відшкодування з відповідача в сумі 3 500, 00 грн. на користь позивача.

Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державного казначейства України, Управління Державної казначейської служби України у Хорольському районі Полтавської області про відшкодування моральної (немайнової) шкоди завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади (Департаменту патрульної поліції), слід задовольнити частково.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1-14 76-81 141 209-211 213 216 221 228 229 235 240-242 258 259 263-265 268 354 355 ЦПК України 23 1166 1167 1174 ЦК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державного казначейства України, Управління Державної казначейської служби України у Хорольському районі Полтавської області про відшкодування моральної (немайнової) шкоди завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади (Департаменту патрульної поліції), задовольнити частково.

Стягнути з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 3 500, 00 (три тисячі п`ятсот гривень) грн. у відшкодування моральної шкоди завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади Департаменту патрульної поліції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи також через Хорольський районний суд Полтавської області.

Сторони справи:

Позивач ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1

Представник позивача: адвокат Павелко Руслан Сергійович, що знаходиться за адресою: м.Хорол Полтавська область вул.1 травня, буд. 8 «Б» оф.1

Відповідач Департамент патрульної поліції , що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3,

Відповідач Державне казначейство України, що знаходиться за адресою: м.Київ вул.Бастіонна буд.6 ,

Відповідач Управління Державної казначейської служби України у Хорольському районі Полтавської області, що знаходиться за адресою: м.Хорол Полтавської області, вул.Незалежності,78а

Повний текст судового рішення складено 06.09.2019 року.

Суддя : Н.С. Миркушіна