Кредитні договори, укладені в інтересах сім’ї, передбачають солідарну відповідальність для обох з подружжя незважаючи на відсутність посилання на солідарність зобов’язання у таких договорах (ВС/КЦС у справі № 205/5882/18 від 07.10.2020)

Фабула судового акту: За нормами статті 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Але ж із цього правила є виключення, яке визначено Сімейним кодексом України (ст.ст. 61, 65 СК України).

У даній справі банк звернувся до суду із позовом про стягнення з подружжя боргу за кредитним договором, який було укладено чоловіком з метою придбання житла.

Районний суд в цілому визнав такі вимоги обґрунтованими, апеляційний суд із такими висновками місцевого суду погодився.

Однак, дружиною на дані рішення було подано касаційну скаргу відповідно до якої з урахуванням положень статті 511 ЦК України дружина відповідача не несе відповідальності за невиконання її чоловіком зобов`язань за кредитним договором, оскільки ні договором кредиту, ні договором застави не передбачено солідарної відповідальності перед банком за борги її чоловіка.

При цьому як обґрунтування цієї позиції співвідповідач зазначила, що грошова сума за кредитом є подільною, тому може бути поділена між подружжям як сумісний обов`язок в інтересах сім`ї відповідно до частини четвертої статті 65 СК України, але таке право може реалізувати, звернувшись з позовом про поділ майна подружжя, де поділу підлягатимуть не лише права, а й обов`язки одного з подружжя, що були набуті ним в інтересах сім`ї (обох з подружжя).

Однак, Касаційний цивільний суд з такими доводами не погодився та касаційну скаргу залишив без задоволення.

Згідно з ч. 3 ст. 61 СК України у разі, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Водночас відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність.

При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном.

Аналізуйте судовий акт: Реалізація майна подружжя на публічних торгах без згоди одного з подружжя порушує право останнього на вільне користування і розпорядження ним (ВС/КЦС у справі № 462/518/18 від 01.04.2020)

Після розірвання шлюбу частина витрат, понесених одним із подружжя на погашення кредиту, мають бути стягнуті з іншого з подружжя (рішення Київського районного суду м. Полтави від 10.01.2020 р., справа № 552/5968/19)

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу (ВС/КЦС, справа № 726/831/15-ц.03.04.19)

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 205/5882/18

провадження № 61-1436св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за касаційною скаргою адвоката Ворона Артема Ігоровича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2019 року у складі судді Шавули В. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК» (далі - ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК», банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідачів на свою користь 28 929,68 дол. США грн заборгованості за кредитним договором від 25 жовтня 2007 року № KRI/0900/435/07.

На обґрунтування заявлених вимог банк посилався на те, що 25 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № KRI/0900/435/07, за умовами якого позичальник отримав кредит для придбання домоволодіння АДРЕСА_1 в розмірі 18 000,00 дол. США із сплатою 12,5 % річних, остаточна дата повернення кредиту - 22 жовтня 2027 року.

На забезпечення належного виконання умов кредитного договору 25 жовтня 2017 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір застави нерухомого майна (іпотеки) № KRIZ/0900/218/7, предметом іпотеки є вказане домоволодіння.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору утворилася заборгованість. Маючи намір про досудове врегулювання спору, на адресу відповідача банк неодноразово надсилав відповідні повідомлення, які залишилися не виконаними.

Оскільки позичальник отримав кредит в інтересах сім`ї, тому цивільні права і обов`язки за цим договором виникли в обох із подружжя.

Ураховуючи наведене, банк просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 28 березня 2019 року позов задовольнив частково. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» заборгованість за кредитним договором від 25 жовтня 2007 року № KRI/0900/435/07 у сумі 15 289,05 дол. США, з яких 2 274,13 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом; 8 400,00 дол. США - строкова заборгованість за кредитом; 2 974,07 дол. США - прострочена заборгованість зі сплати відсотків; 140,85 дол. США - заборгованість зі сплати відсотків; 1 500,00 дол. США пені. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що кредитний договір створив обов`язки і для другого з подружжя, тому заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з відповідачів солідарно. Враховуючи, що розмір нарахованої позивачем пені значно перевищує розмір завданих банку збитків, цей розмір слід зменшити до 1 500,00 дол. США.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Дніпровський апеляційний суд постановою від 18 грудня 2019 року рішення

Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2019 року змінив, зменшив суму заборгованості за кредитним договором від 25 жовтня 2007 року № KRI/0900/435/07 стягнутої солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК», з 15 289,05 дол. США до 11 283,44 дол. США, з яких 2 274,13 дол. США - прострочена заборгованості за кредитом; 8 400 дол. США - строкова заборгованість за кредитом; 609,31 дол. США - прострочена заборгованість зі сплати відсотків. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2019 року в частині стягнення пені скасував і в цій частині ухвалив нове рішення, яким стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» 39 465,00 грн пені. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2019 року в частині солідарного стягнення судового збору скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким вирішив питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що банк використав своє право на дострокове повернення кредиту, направивши досудову вимогу, тому починаючи з 03 жовтня 2016 року втратив право здійснювати будь-які нарахування за умовами договору, однак суд першої інстанції не звернув належної уваги на зміну строку виконання основного зобов`язання. Доводи апеляційної скарги щодо солідарного стягнення заборгованості з дружини ОСОБА_1 апеляційний суд відхилив, оскільки кредитний договір укладений ОСОБА_1 в інтересах сім`ї.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 17 січня 2020 року, адвокат Ворон А. І. як представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2019 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 , ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову банку до ОСОБА_2 відмовити.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права.

З урахуванням статті 511 ЦК України дружина відповідача ОСОБА_2 не несе відповідальності за невиконання її чоловіком зобов`язань за кредитним договором, оскільки ні договором кредиту, ні договором застави не передбачено солідарної відповідальності ОСОБА_2 перед банком за борги ОСОБА_1 .

Апеляційний суд не зазначає конкретної норми закону, яка дозволяла б кредитору за споживчим кредитним договором звертатись до другого із подружжя як до солідарного боржника з відповідним позовом і вимагати виконання договору. Зазначаючи, що будинок придбаний в інтересах сім`ї, суд не звернув уваги на той факт, що жодних прямих доказів витрачання ОСОБА_1 кредитних коштів в інтересах сім`ї у матеріалах справи немає, відповідачі такий факт не визнали.

Грошова сума за кредитом є подільною, тому може бути поділена між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як сумісний обов`язок в інтересах сім`ї відповідно до частини четвертої статті 65 СК України, але таке право ОСОБА_1 може реалізувати, звернувшись з позовом про поділ майна подружжя, де поділу підлягатимуть не лише права, а й обов`язки одного з подружжя, що були набуті ним в інтересах сім`ї (обох з подружжя).

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2019 року і постанова Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 не оскаржуються, тому не є предметом касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України).

11 березня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив банку на касаційну скаргу, який мотивований тим, що одержання грошових коштів за договором, укладеним одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язок з їх повернення і для другого з подружжя, тому у відповідачів виникло зобов`язання у вигляді повернення кредиту за кредитним договором, виконання якого вони мають здійснювати як солідарні боржники.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.

03 березня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 жовтня 2007 року ОСОБА_2 надала згоду своєму чоловікові ОСОБА_1 на отримання кредиту в АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК», укладання кредитного договору і договору іпотеки з наданням в іпотеку домоволодіння АДРЕСА_1 на умовах, йому відомих і на його розсуд (нотаріально посвідчена заява ОСОБА_2 від 25 жовтня 2007 року).

25 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № KRI/0900/435/07, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 18 000,00 дол. США зі сплатою 12,5 % річних, дата остаточного повернення - 22 жовтня 2027 року.

За порушення строків повернення кредиту та процентів сплачується пеня в розмірі 1 % від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення платежу (пункт 8.1 кредитного договору).

Кредитний договір укладений ОСОБА_1 з метою придбання домоволодіння АДРЕСА_1 .

25 жовтня 2017 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір застави нерухомого майна (іпотеки) № KRIZ/0900/218/7, предметом якого є домоволодіння АДРЕСА_1 , що розташоване на земельній ділянці площею 700 кв. м.

Починаючи з грудня 2015 року боржник порушує умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Для досудового врегулювання спору на адресу відповідача банк надсилав повідомлення від 01 лютого 2016 року про наявність заборгованості за кредитним договором № 121; нагадування від 12 лютого 2016 року про наявність заборгованості № 170; попередження від 02 березня 2016 року № 241, яке ОСОБА_1 отримав 04 березня 2016 року.

02 вересня 2016 року банк направив на адресу боржника лист-вимогу № 1079, згідно з якою позивач вимагав достроково повернути кредитні кошти, сплатити нараховані проценти та пеню.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ураховуючи, що касаційна скарга подана 17 січня 2020 року, її розгляд Верховний Суд здійснює у порядку ЦПК України у редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 525 526 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та в установлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

За нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність.

При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 14-712цс19 та підтверджений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 09 вересня 2020 року у справі № 14-127цс20.

Суди встановили, що кредитний договір ОСОБА_1 укладено в інтересах сім`ї, тому висновок судів про солідарну відповідальність боржника і його дружини ОСОБА_2 як солідарного боржника є правильним і відповідає вказаному висновку Великої Палати Верховного Суду.

Аргументи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактичними обставинами справи, нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, і висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів щодо укладення кредитного договору в інтересах сім`ї, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанови апеляційного суду в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Ворона Артема Ігоровича в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2019 року в незміненій частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 , залишити без змін.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді