Досягнення повноліття не є підставою для звільнення від сплати аліментів у разі якщо дитина продовжує навчання (ВС/КЦС № 559/379/17-ц від 20.08.2018)

Фабула судового акту: Положеннями частини першої статті 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Отже як вбачається із аналізу зазначеної норми підставами для стягнення аліментів після досягнення дитиною повнолітня є:

1. Продовження навчання;

2. Потреба у матеріальній допомозі;

3 Змога батьків у наданні такої допомоги;

При цьому частиною першою статті 200 СК України визначено, що суд призначає розмір аліментів на повнолітню дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України.

У даній справі мати повнолітньої дитини звернулась до суду із позовом до свого колишнього чоловіка про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, мотивуючи її тим, що їх спільний з відповідачем син досяг повноліття та є студентом денної форми навчання першого курсу економічного факультету Державного університету імені Матея Бела, тому він не має можливості працювати й фактично перебуває на утриманні своєї матері.

Відповідач не надає матеріальну допомогу, хоча на цей час офіційно працює та отримує заробітну плату.

Судом першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд такі позовні вимоги було задоволено. При цьому згадані рішення мотивовані тим, що відповідач за рівнем свого матеріального становища може надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину.

На зазначене рішення відповідачем було подано касаційну скаргу з мотивів того, що він не має можливості сплачувати аліменти на повнолітнього сина внаслідок скрутного майнового стану.

Переглядаючи справу КЦС залишив скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни мотивуючи таке рішення тим, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до матеріалів справи відповідач є офіційно працевлаштованим, отримує заробітну плату та, відповідно, можливість надавати допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання, оскільки його заробіток дозволяє утримувати себе та свою повнолітню дитину.

Аналізуйте судовий акт: ВП/ВС: Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення ( справа № 572/1762/15-ц)

ВС/КЦС: Суд НЕ в праві самостійно визначати спосіб стягнення аліментів (ВС/КЦС № 490/4522/16-ц від 04.07.2018)

Суд: Право перевіряти цільове витрачання аліментів має у тому числі і суд (Святошинський райсуд № 759/9476/17 від 06.02.2018)

ВС/КЦС: Справи про збільшення розміру аліментів розглядаються за правилами альтернативної підсудності (№489/4826/16-ц від 23.01.2018)

ВСУ: Зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження, а саме зміну розміру аліментів, стягнутих у частці від заробітку одного з батьків дитини на розмір аліментів у твердій грошовій сумі (№ 6-143цс13 від 05.02.2014)

Постанова

Іменем України

20 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 559/379/17-ц

провадження № 61-32726св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., ШтеликС.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 23 серпня 2017 року в складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2017 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, досяг повноліття та є студентом денної форми навчання першого курсу економічного факультету Державного університету імені Матея Бела, тому він не має можливості працювати й фактично перебуває на утриманні своєї матері.

Відповідач не надає матеріальну допомогу, хоча на цей час офіційно працює в Дубенському РЕМ ПАТ «Рівнеобленерго» та отримує заробітну плату.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 липня 2017 року в складі судді Ралець Р. В. позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 аліменти в зв'язку з продовженням навчання в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісяця.

Стягнення аліментів розпочато з дня набрання рішенням законної сили та продовжено до закінчення ОСОБА_4 навчання, але не більше, як до двадцяти трьох років.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач за рівнем свого матеріального становища може надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 23 серпня 2017 року рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 липня 2017 року змінено, абзац 3 резолютивної частини викладено в новій редакції, відповідно до якої аліменти стягуються з 22 лютого 2017 року до закінчення ОСОБА_4 навчання, але не більше, як до досягнення ним двадцяти трьох років. У решті рішення залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що аліменти присуджуються від дня пред'явлення позову, а не з моменту набрання рішенням законної сили.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що він не має можливості сплачувати аліменти на повнолітнього сина внаслідок скрутного майнового стану, суд апеляційної інстанції відмовив йому у професійній юридичній допомозі.

ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 надав заперечення на касаційну скаргу, в якому просить рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що ОСОБА_6 є батьком повнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_4 є студентом денної форми навчання першого курсу економічного факультету Державного університету імені Матея Бела в м. Банська Бистриця Словацької республіки.

Відповідно до частини першої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно з частиною першою статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітню дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідач працює електромонтером з експлуатації електролічильників ПАТ «Рівнеобленерго», його середньомісячний дохід становить 6 588,00 грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у батька позивача є можливість надавати допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання, оскільки його заробіток дозволяє утримувати себе та свою повнолітню дитину.

Розмір аліментів - 1/4 частини всіх видів доходів відповідача щомісяця, визначений з урахуванням стану здоров'я та майнового становища сторін, потреби повнолітньої дитини в одержанні аліментів, можливості у відповідача надавати таку допомогу.

Стаття 201 СК України передбачає, що до правовідносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статті 191 цього Кодексу, в якій зазначено, що аліменти присуджуються від дня пред'явлення позову.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції в частині визначення часу, з якого слід присудити аліменти на повнолітню дитину.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти на час навчання сина не підтверджені належними доказами і не спростовують висновків судів.

Не заслуговують на увагу також доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції відмовив у професійній юридичній допомозі з огляду на таке.

Ухвалами Апеляційного суду Рівненської області від 02 та від 03 серпня 2017 року справу призначено до розгляду на 23 серпня 2017 року за апеляційними скаргами ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_4 відповідно.

На а. с. 90 міститься клопотання ОСОБА_6 про перенесення розгляду справи у зв'язку з тим, що його адвокат перебуває у відпустці за кордоном, до України приїде після 20 вересня 2017 року.

Протокольною ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 23 серпня 2017 року клопотання відхилено у зв'язку з тим, що матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги з адвокатом ТурянськоюЛ. І. саме в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 липня 2017 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 23 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді