24.12.2017 | Автор: Кірюшин Артем Андрійович
Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження, а саме зміну розміру аліментів, стягнутих у частці від заробітку одного з батьків дитини на розмір аліментів у твердій грошовій сумі (№ 6-143цс13 від 05.02.2014)

Фабула судового акту: Сімейне законодавство України, а саме норми частини 1 статті 192 Сімейного кодексу України визначаються, що  розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Водночас статті 183 та 184 Сімейного кодексу визначають порядок стягнення аліментів на утримання дитини та визначають два способи такого стягнення - у частці від доход чи заробітку одного з батьків або стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.

При цьому діюче законодавство прямо не відповідає на питання щодо зміни порядку стягнення аліментів з одного способу на інший.

У даній справі мати дитини звернулась до суду із позовом про зміну розміру аліментів, стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.

Судом першої інстанції вказані вимоги було задоволено.

Водночас апеляційний суд з яким погодився і суд касаційної інстанції вказаі рішення скасував та в позові відмовив.

В свою чергу ВСУ преглядаючи вказану справу та скасовуючи рішення ВССУ вказав на те, що право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. 

Водночас вища судова інстанція вказала на відсутність у нормах сімейного законодавства імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження.

Аналізуйте судовий акт: ВССУ: Заборгованість по сплаті аліментів, навіть значна, сама по собі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав (справа № 428/10911/16-ц, 27.11.17)

ВССУ: Несплата аліментів батьком НЕ є доказом ухилення від участі у вихованні дитини і підставою для позбавлення батьківських прав на підставі ст. 164 СК України (ВССУ від 01 листопада 2017р. у справі № 299/3019/16-ц)

За статтею 183 СК України аліменти на двох та більше дітей завжди визначаються у ЄДИНІЙ частці від заробітку, яка стягується до досягнення найстаршою дитиною повноліття (ВССУ від 22 лютого 2017р. у справі № 756/14962/15)

Обов’язок доказування спроможності сплати аліментів батьком на повнолітню дитину, яка продовжує навчання покладається на позивача (Апеляційний суд Вінницької області, справа № 130/2233/16-ц від 21 лютого 2017р.)

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВСУ у справі за № 143 цс13: З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов’язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

                                                                                                                     

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

5 лютого  2014 року                                                                                                                                                                   м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Головуючого

Яреми А.Г.

Суддів:

Патрюка М.В.,

Лященко Н.П.,

Сеніна Ю.Л.,

 

Григор’євої Л.І.,

Онопенка В.В.,

Сімоненко В.М.,

 

Гуменюка В.І.,

Охрімчук Л.І.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, стягнення аліментів у твердій грошовій сумі за заявою ОСОБА_1  про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 серпня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із  зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 7 лютого 2012 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на неповнолітніх дітей у розмірі Ѕ частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягненням  ними повноліття. На даний час відповідач перебуває в ІНФОРМАЦІЯ 1, де працює та отримує значні доходи. Оскільки коштів, які надсилаються, недостатньо для належного утримання дітей, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі по 2000 грн щомісячно на кожну дитину.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 січня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 аліменти на користь позивачки  на утримання дітей  ОСОБА_3, ОСОБА_4  у твердій грошовій сумі у розмірі по 2000 грн. на кожну дитину. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 20 травня 2013 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 січня 2013 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 серпня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення апеляційного суду Львівської області від 20 травня 2013 року залишено без змін.

У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 серпня 2013 року ОСОБА_1 порушує питання про скасування зазначеної ухвали та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ч.1 ст. 192 СК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах щодо можливості зміни розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частках від заробітку батька дитини, на визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі по 2000 грн на кожну дитину.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 надала ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2012 року, 8 жовтня 2012 року, 10 липня 2013 року, 25 вересня 2013 року, у яких суди дійшли до висновків щодо можливості зміни розміру аліментів, визначеного у частці до заробітку (доходу) батька, на розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_5, представника ОСОБА_2– ОСОБА_6,  дослідивши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, яка переглядається судами, встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 7 лютого 2012 року з відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 у розмірі Ѕ частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 січня 2013 року змінено розмір аліментів та вирішено стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі по 2000 грн щомісячно на кожну дитину.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, апеляційний суд, з яким погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що положеннями ч.1 ст. 192 СК України не передбачена можливість зміни способу стягнення аліментів,  визначеного за рішенням суду.

Разом з тим у інших справах (ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня  2012 року, від 25 вересня 2013 року та від 11 травня 2012 року), суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про наявність правових підстав для зміни розміру аліментів, визначеного судом у частці від заробітку (доходу) батька дитини, визначивши його у твердій грошовій сумі відповідно до положень ч.1 ст. 192 СК України.

Отже, наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанції ч.1 ст. 192 СК України.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції вказаної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України. 

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з  п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв’язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров’я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв’язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов’язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку  підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов’язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог про зміну розміру аліментів і стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, з яким погодився суд касаційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що в цій справі ключовим є спосіб присудження аліментів у частках від заробітку (доходу) батька, розмір яких встановлено в рішенні Галицького районного суду м. Львова, зміна якого відповідно до ст. 192 СК України не допускається.

Ураховуючи викладене, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від  1 серпня 2013 року    не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню на підставі п. 1 ст. 355 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Щодо посилання заявниці на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2013 року, яка надана нею як приклад неоднакового застосування норми права, предметом позову є зменшення розміру аліментів, визначених у твердій грошовій сумі, з 1500 грн. до 350 грн., тоді як  у справі, яка переглядається, заявлено позов про зміну розміру аліментів, визначеного за рішенням суду у частках до заробітку (доходу) батька, на розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі.

Керуючись ст.ст. 355, 360 - 3, 360 - 4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  від 1 серпня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути скасована тільки з підстав, встановленій пунктом 2 частини першої статті  355 ЦПК України.

Судді

6
Подобається
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення