У разі істотних порушень КПК положення ст. 349 КПК України щодо неможливості оскарження рішення НЕ застосовуються (ВС/ККС № 128/1802/18 від 17.09.2019)

Фабула судового акту: Конституцією України як одну із гарантій додержанням прав людини є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Проте, закон містить окремі обмеження у реалізації такого права.

Так нормами ч. 2 ст. 394 КПК України визначено, що судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Однак чи застосовується таке виключення у разі наявності істотних порушень судом першої інстанції положень кримінального процесуального закону, які могли стати на заваді суду постановити законне рішення або у разі порушення прав особи яка притягується до кримінальної відповідальності?

У даному випадку справу було розглянуто в порядку ст. 349 КПК України за так званою «спрощеною» процедурою. Нібито все гаразд – обвинувачений свою вину визнав, покаявся…

Однак у сторони захисту виникли питання щодо додержання норм процесу про проведенні досудового розслідування у цій справі.

У зв’язку із цим адвокатом було подано апеляційну скаргу на вказаний вирок суду із тих підстав, що обвинувальний акт за одним із епізодів не був затверджений прокурором, а тому у суду були усі підстави для закриття кримінального провадження у цій частині.

Натомість суддя апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження оскільки на його думку якщо справу розглянуто у «спрощеному» порядку, то і оскаржити вирок суду з будь-яких підстав сторони у справі не можуть.

Винесення такої ухвали стало підставою для подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду, який став на бік адвоката.

Мотивуючи своє рішення ККС вказав, що ч. 2 ст. 394 КПК України, встановлює обмеження щодо можливості апеляційного оскарження судового рішення лише з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися і дослідження яких суд визнав недоцільним.

Тобто норми КПК не містять обмежень щодо оскарження в апеляційному порядку судового рішення з підстави істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема й у тих кримінальних провадженнях, в яких під час судового розгляду суд першої інстанції застосував ч. 3 ст. 349 КПК України і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.

Таким чином, застосувавши положення КПК України щодо особливостей апеляційного оскарження окремих судових рішень, відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, суддя апеляційного суду не врахував, що такі особливості не стосуються можливості оскарження в апеляційному порядку вироку з інших підстав, не вказаних у цій статті, в тому числі з підстави істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: Питання щодо залучення перекладача слід вирішувати в кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи не призвело це до порушення рівності перед законом і судом та несправедливості судового розгляду (ВС/ККС, № 672/1599/17,20.08.19)

ВС/ККС: Фрази "Будемо шукати адвоката" досить для скасування вироку (ВС/ККС від 27 серпня 2019 р у справі № 369/10593/17)

ВС/ККС: Ухвали слідчого судді про встановлення строків закінчення досудового розслідування в апеляційному порядку НЕ оскаржуються (ВС/ККС № 757/37346/18-к від 18.10.2019)

Відсутність активних дій спрямованих на захист з боку адвоката є підставою для скасування вироку (ВС/ККС № 607/9498/16-к від 13.06.2019)

Визнання своєї вини не є безумовною підставою для скороченого судового розгляду; незастосування судом відеозаписувальних техзасобів не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (Київський апел. суд, №379/1222/18, 09.07.19р)

ВС/ККС:Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції (ВС/ККС,№ 712/3581/16-к,11.07.19)

Постанова

іменем України

17 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 128/1802/18

провадження № 51-2531 км 19

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Стороженка С. О.,

суддів Бущенка А. П., Єремейчука С. В.,

за участю секретаря

судового засідання Крохмаль В. В.,

прокурора Пономарьової М. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Слабого О. В. на ухвалу судді Вінницького апеляційного суду від 08 квітня 2019 року про відмову у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 01 березня 2019 року в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020100000415 та 12018020100000493, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Сокиринці Вінницького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вінницький районний суд Вінницької області вироком від 01 березня 2019 року визнав винуватим ОСОБА_1 і засудив до покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 2 ст. 185 КК - на строк 2 роки;

- за ч.2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК - на строк 3 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

Суддя Вінницького апеляційного суду ухвалою від 08 квітня 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою захисника Слабого О. В. на вищезазначений вирок на підставі ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він за обставин, детально викладених у вироку, 23 квітня 2018 року приблизно о 01 год. 00 хв. проник до господарського приміщення на АДРЕСА_2 , звідки намагався таємно викрасти майно ОСОБА_2 на загальну суму 357 грн. Однак, виконавши усі дії, які ОСОБА_1 вважав за необхідне для доведення злочину до кінця, злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки він був помічений та затриманий ОСОБА_3 .

Крім цього, ОСОБА_1 09 травня 2018 року приблизно об 11 год. 00 хв., перебуваючи на території домогосподарства на АДРЕСА_3 , повторно таємно викрав належний ОСОБА_4 велосипед «Mongoose» вартістю 7 056,42 грн.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник Слабий О. В. ставить вимогу про скасування оскарженої ухвали судді апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає, що суддя апеляційного суду, пославшись на ч. 2 ст. 394 КПК, безпідставно відмовив у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на вирок щодо ОСОБА_1 .

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги, вважає скаргу не обґрунтованою.

Мотиви Суду

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічні положення містяться в ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Протоколом № 7 до Конвенції передбачено право кожного, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його вини або винесеного йому вироку (ст. 2). Реалізація цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути здійснене, регулюється законом.

Положеннями ч. 2 ст. 24 КПК гарантовано право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом. У ч. 2 ст. 394 КПК передбачено, що судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 01 березня 2019 року захисник Слабий О. В., зокрема, зазначав про необхідність закриття кримінального провадження в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК, оскільки обвинувальний акт за даним епізодом не був затверджений прокурором.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за вказаною скаргою на підставі ч. 2 ст. 394 КПК, суддя суду апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_1 та його захисник погодились на розгляд справи в порядку ст. 349 КПК (без дослідження доказів щодо обставин, які не оспорюються), правові наслідки такого розгляду їм було роз`яснено, заперечень не надійшло.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2018 року (справа № 756/5578/15-к, провадження № 13-3зво18), національне законодавство, зокрема ч. 2 ст. 394 КПК, встановлює обмеження щодо можливості апеляційного оскарження судового рішення лише з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися і дослідження яких суд визнав недоцільним.

Тобто норми КПК не містять обмежень щодо оскарження в апеляційному порядку судового рішення з підстави істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема й у тих кримінальних провадженнях, в яких під час судового розгляду суд першої інстанції застосував ч. 3 ст. 349 КПК і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.

Таким чином, застосувавши положення КПК щодо особливостей апеляційного оскарження окремих судових рішень (ч. 2 ст. 394 цього Кодексу), суддя апеляційного суду не врахував, що такі особливості не стосуються можливості оскарження в апеляційному порядку вироку з інших підстав, не вказаних у цій статті, в тому числі з підстави істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції на стадії прийняття апеляційної скарги допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для його скасування.

Отже, доводи в касаційній скарзі є обґрунтованими й підлягають задоволенню, а ухвала судді апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене і на стадії прийняття апеляційної скарги діяти відповідно до вимог ст. 398 КПК.

Керуючись статтями 433 434 436 437 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника Слабого О. В. задовольнити.

Ухвалу судді Вінницького апеляційного суду від 08 квітня 2019 року про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника Слабого О. В. на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 01 березня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді