При розмежуванні грабежу та розбою визначальним є не тільки наслідки, що настали в результаті застосування насильства до потерпілого, але й сам спосіб дії винних осіб (ВС/ККС № 405/3734/16-к від 31.07.2018)

Фабула судового акту: Диспозицією ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за відкрите викрадення чужого майна поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Одночасно ст. 187 КК України як склад злочину визначено напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Отже єдиним чинником який відрізняє ці два суміжних складів злочинів є саме ознака небезпечності насильства для життя та здоров’я потерпілого.

У даній справі особу засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України за те, що засуджений разом із двома невстановленими особами перебував на вул. Кропивницького у м. Кіровограді. В указаний час їм назустріч йшов потерпілий. У цей момент у винної особи та невстановлених осіб виник умисел на вчинення нападу з метою заволодіння майном. Домовившись між собою, засуджений та невстановлені особи підійшли до потерпілого, і засуджений ударив його в ділянку грудної клітки, від чого потерпілий упав на землю. Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, засуджений разом із двома невстановленими особами, діючи умисно, завдали ударів потерпілому, який у той момент упав на землю, чим заподіяли останньому тілесні ушкодження у вигляді: синців навколо лівого ока з переходом на вилицеву ділянку на спинці носа із саднами, навколо правого ока із садном на верхній повіці, носогубного трикутника зліва, нижній щелепі зліва з переходом в ділянку лівої щоки, в ділянці правої ключиці, на правому плечовому суглобі правого плеча та саден на лобі зліва, в ділянці носа та крилі носа справа, крововиливу в слизову верхньої губи, які згідно з висновком судово-медичної експертизи є легкими тілесними ушкодженнями.

Органом досудового слідства та судами першої та апеляційної інстанцій такі дії було кваліфіковано за ст. 187 КК України як розбій.

На зазначені вирок та ухвалу засудженим та його захисником подано касаційну скаргу з підстав невірної кваліфікації дій за ст. 187 КК України, оскільки на думку останніх у діях засудженого наявний склад злочину, передбачений ст. 186 КК України (грабіж).

Переглядаючи справу Касаційний кримінальний суд вказав, що однією з характеризуючих ознак розбою є саме насильство, метою якого є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Агресивність й спрямованість таких дій на подолання опору по відношенню до особи, яка зазнала нападу, є відмінною ознакою від грабежу.

Так, судом першої інстанції за результатами дослідження доказів у провадженні, зокрема показань обвинуваченого та потерпілого, беззаперечно встановлено, що вчинення даного злочину супроводжувалося насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, який зазнав нападу, внаслідок завданих йому ударів трьома особами, в тому числі й по голові, внаслідок чого потерпілий втрачав свідомість.

При розмежуванні грабежу та розбою визначальним є не тільки наслідки, що настали в результаті застосування насильства до потерпілого, але й сам спосіб дії винних осіб, що був врахований судами при кваліфікації дій засудженого.

Таким чином, за встановлених у даному провадженні фактичних обставин, мав місце розбій, який передбачає напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: До фізичного насильства при розбої належить насильство, яке реально не спричинило шкоду життю, але було небезпечним для життя в момент заподіяння (ВС/ККС № 235/164/16-к від 24.04.2018)

ВССУ: Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою належить кваліфікувати як грабіж (№ 686/21508/15-к від 30.08.2017)

Вирок за розбій за ст. 187 КК скасовано на підставі ст. 69 КК –«призначення більш м’якого покарання ніж передбачено законом» (Апеляційний суд Харьківської області від 31 серпня 2016р.)

Постанова

Іменем України

31 липня 2018 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча Стефанів Н.С.,

судді: Маринич В.К.,

Стороженко С.О.,

секретар судового засідання Безкровний С.О.,

учасники судового провадження:

прокурор Гошовська Ю.М.,

захисник Хабзей О.А. (у режимі відеоконференції),

засуджений ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції),

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2016 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015120020012606,

відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Кіровограда, засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

1. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений виклав вимогу скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог процесуального закону, що призвело до його безпідставного засудження за ч. 2 ст. 187 замість за ч. 2 ст. 186 КК України. Також зазначає про недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки суд не навів підстав з яких визнав доводи, викладені в апеляційній скарзі засудженого, необґрунтованими.

2. Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції

Вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 червня 2016 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років із конфіскацією майна. Також суд вирішив долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат.

2.2 Суд апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2016 року апеляційну скаргу прокурора, засудженого ОСОБА_3 та його захисника БевзаА.Г. залишено без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 червня 2016 року змінено в частині зарахування засудженому ОСОБА_3 строку попереднього ув'язнення у строк покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України. У решті вирок суду залишено без зміни.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_3 вчинив напад із метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний із насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб за таких обставин.

17 грудня 2015 року приблизно о 22-й год. ОСОБА_3 разом із двома невстановленими особами перебував на вул. Кропивницького у м. Кіровограді. В указаний час їм назустріч йшов ОСОБА_5 У цей момент у ОСОБА_3 та невстановлених осіб виник умисел на вчинення нападу з метою заволодіння майном. Домовившись між собою, ОСОБА_3 та невстановлені особи підійшли до ОСОБА_5, і ОСОБА_3 ударив його в ділянку грудної клітки, від чого ОСОБА_5 упав на землю. Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, ОСОБА_3 разом із двома невстановленими особами, діючи умисно, завдали ударів ОСОБА_5, який у той момент упав на землю, чим заподіяли останньому тілесні ушкодження у вигляді: синців навколо лівого ока з переходом на вилицеву ділянку на спинці носа із саднами, навколо правого ока із садном на верхній повіці, носогубного трикутника зліва, нижній щелепі зліва з переходом в ділянку лівої щоки, в ділянці правої ключиці, на правому плечовому суглобі правого плеча та саден на лобі зліва, в ділянці носа та крилі носа справа, крововиливу в слизову верхньої губи, які згідно з висновком судово-медичної експертизи від 21 грудня 2015 року № 1907 є легкими тілесними ушкодженнями.

Після заподіяння вказаних ушкоджень потерпілий ОСОБА_5 втратив свідомість, а

ОСОБА_3 разом із співучасниками, розуміючи, що потерпілий ОСОБА_5 знаходиться у непритомному стані, заволоділи його особистими речами, з якими з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 2 177,12 грн.

Зазначені дії ОСОБА_3 кваліфіковано судом за ч. 2 ст. 187 КК України.

3. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та інших учасників судового провадження

Засуджений та його захисник підтримали подану касаційну скаргу і просили задовольнити скаргу, судові рішення змінити, перекваліфікувавши дії ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення касаційної скарги заперечувала, кваліфікацію дій засудженого за ч. 2 ст.187 КК України вважає правильною.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Практика Європейського суду з прав людини

4.1.1 Рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20 вересня 2012 року

… 53. Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

4.1.2 Рішення у справі «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року

… 86. Враховується також якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність.

4.2 Кримінальний кодекс України

4.2.1 Стаття 186. Грабіж

Частина 2. Грабіж, поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.

4.2.2 Стаття 187. Розбій

Частина 2. Розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм, карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.

4.3 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.3.1 Стаття 94. Оцінка доказів

Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частина 2. Жоден доказ не має наперед установленої сили.

4.3.2 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Частина 2. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Частина 3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Частина 4. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

4.3.3 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 1. Ухвала суду апеляційної інстанції складається з:

2) мотивувальної частини із зазначенням:

короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції;

узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

узагальненого викладу позиції інших учасників судового провадження;

встановлених судом першої інстанції обставин;

встановлених судом апеляційної інстанції обставин з посиланням на докази, а також мотивів визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними;

мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

5. Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції

Частина 1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

6. Мотиви та висновки Верховного Суду

6.1 Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень, установлених КПК України, розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено у частині правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 187 КК України та порушень вимог кримінального процесуального закону [5].

6.2 Щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність

Твердження засудженого про неправильно застосований закон України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації його дій як розбій, а не як грабіж, є безпідставними, з огляду на таке.

За загальним визначенням розбій, як злочин проти власності, це напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Отже, в разі вчинення розбою посягання відбувається на два об'єкти - власність та життя і здоров'я потерпілої особи.

При грабежі, поєднаному із застосуванням насильства до потерпілого, основним об'єктом посягання виступає власність, і незважаючи на те, що у момент вчинення грабежу відбувається вплив на потерпілого, однак він є незначним, тому й не може бути мови про існування ще одного об'єкту - життя і здоров'я особи.

Однією з характеризуючих ознак розбою є саме насильство, метою якого є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Агресивність й спрямованість таких дій на подолання опору по відношенню до особи, яка зазнала нападу, є відмінною ознакою від грабежу.

Так, судом першої інстанції за результатами дослідження доказів у провадженні, зокрема показань обвинуваченого та потерпілого, беззаперечно встановлено, що вчинення даного злочину супроводжувалося насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, який зазнав нападу, внаслідок завданих йому ударів трьома особами, в тому числі й по голові, внаслідок чого потерпілий втрачав свідомість [4.3.1].

При розмежуванні грабежу та розбою визначальним є не тільки наслідки, що настали в результаті застосування насильства до потерпілого, але й сам спосіб дії винних осіб, що був врахований судами при кваліфікації дій ОСОБА_3

Таким чином, за встановлених у даному провадженні фактичних обставин, мав місце розбій, який передбачає напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я.

Водночас Суд не вбачає жодних підстав визнати слушними доводи засудженого ОСОБА_3 про вчинення грабежу, поєднаного з насильством, відносно потерпілого ОСОБА_5, під яким має розумітися лише вплив на останнього з метою заволодіти його майном.

6.3 Щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону

6.3.1 Доводи засудженого про позбавлення його права на справедливий суд з огляду на задоволення судом клопотання про повторне дослідження доказів у провадженні та його подальшого невиконання спростовуються даними журналу судового засідання від 08 грудня 2016 року, в якому зафіксовано заперечення ОСОБА_3 та його захисника щодо необхідності проведення такого дослідження. Крім того, сторони судового розгляду не заявляли клопотання про необхідність додаткового допиту експерта і в матеріалах кримінального провадження таке відсутнє.

6.3.2 Судом першої інстанції судовий розгляд проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону та ухвалено рішення із наведенням належних і достатніх підстав визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України [4.3.2].

Апеляційний розгляд проведено згідно з вимогами кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає положенням ст. 419 КПК України, доводи в апеляційній скарзі засудженого, аналогічні доводам касаційної скарги, апеляційним судом перевірено повною мірою та спростовано з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

6.4 Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на те, що закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, підстав для зміни або скасування судових рішень Суд не вбачає.

Керуючись статтями 436 441 442 КПК України, пунктами 4-6 параграфа 3 «Перехідні положення» розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2016 року відносно засудженого ОСОБА_3 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді