Помилкове посилання у вироку на обставину, що обтяжує покарання та яка не вплинула на справедливість обраної засудженому міри покарання не є підставою для перегляду судового рішення (ВС/ККС у справі № 207/2658/16-к від 05.02.2019р.)

Фабула судового акту: За нормами ч. 4 ст. 67 КК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини Кримінального кодексу України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Однак, подекуди суди через свої помилки порушують це правило.

У даній справі прокурором на рішення місцевого та апеляційного судів подано касаційну скаргу з тих підстав, що місцевим суд при виборі засудженому міри покарання за ч. 2 ст. 186 КК України попри наявність кваліфікуючої ознаки «повторність» усупереч ч. 4 ст. 67 КК України визнав рецидив злочину обтяжуючою покарання обставиною, що на думку прокурора є зміни судових рішень.

Надаючи оцінку таким доводам Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду із ними не погодився.

У своїй постанові ККС вказав, що відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Проте, помилка судів першої та апеляційної інстанцій жодним чином не вплинула на висновки суду про подію злочину, про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину, не позначилася на правильності кваліфікації суспільно небезпечного діяння, на справедливості обраного засудженому виду та розміру заходу примусу, а також на порядку його відбування, що не заперечується прокурором у поданій касаційній скарзі. Таким чином, сама по собі вказана помилка не потягла за собою негативних наслідків, які слугують безумовними підставами для втручання у вирок та його зміни.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж (ВС/ККС № 335/1893/16-к від 15.11.2018)

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці ПРИНЦИПОВОГО характеру (ВС/ККС № 756/4830/17-к від 09.20.2018)

У разі, якщо засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням і ст. 70 і ст. 71 КК (№ 511/37/16-к)

Єдиним рішенням, яким суд апеляційної інстанції може погрішити становище засудженого є ВИРОК (ВС/ККС № 504/3437/16-к від 01.03.2018)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 207/2658/16-к

провадження № 51-3003км18

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої Григор'євої І. В.,

суддів Бущенка А. П., Голубицького С. С.,

за участю:

секретаря судового засідання Зінорук В. В.,

прокурора Чабанюк Т. В.,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 3 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2017 року у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.АрмавіраКраснодарського краю, жителя АДРЕСА_1),

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини

За вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 3 травня 2017 року, залишеним без змінапеляційним судом, ОСОБА_1засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, а на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього виконання обов'язків, передбачених ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

Судом ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні повторно грабежу за обставин, викладених у вироку.

Як установив суд, 29 червня 2016 року о 19:45 біля будинку № 31 на вул. Миколи Лисенка у м. Кам'янському ОСОБА_1 зірвав із шиї ОСОБА_2 золотий ланцюжок із кулоном загальною вартістю 3172,50 грн, після чого зник із місця злочину.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), змінити постановлені щодо ОСОБА_1 вирок та ухвалу, виключити з них посилання на окрему обставину, що обтяжує покарання. Суть доводів скаржника зводиться до того, що місцевий суд при виборі засудженому заходу примусу за ч. 2 ст. 186 КК попри наявність кваліфікуючої ознаки «повторність» усупереч ч. 4 ст. 67 цього Кодексу визнав рецидив злочину обтяжуючою покарання обставиною. Оскільки апеляційний суд не виправив допущеного порушення, прокурор вважає постановлену ухвалу такою, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор підтримав подану касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія судів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Доведеність винуватості, юридично-правова оцінка діянь ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК та справедливість призначеногозасудженому покарання у касаційній скарзі не оспорюються. Отже, суд касаційної інстанції, керуючись ст. 433 КПК, не перевіряє в зазначеній частині судових рішень.

Виходячи з системного аналізу положень згаданої статті КПК та ст. 413 цього Кодексу в їх взаємозв'язку суд касаційної інстанції наділений повноваженнями змінити оспорювані рішення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 вказаного Кодексу у разі, якщо було неправильно застосовано норми як Особливої, так і Загальної частин КК, зокрема: неправильно кваліфіковано діяння; порушено правила призначення покарання; неправильно застосовано норми, які визначають поняття кримінального правопорушення, строків давності й інших норм, що може спричинити необґрунтоване засудження або виправдання обвинуваченого; призначено покарання, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі винного, а також може потягнути інші негативні наслідки.

Натомість у цій справі, як убачається з її матеріалів, допущене місцевим судом порушення полягало у помилковому зазначенні у вироку рецидиву злочину як обтяжуючої покарання обставини. Однак така помилка жодним чином не вплинула на висновки суду про подію злочину, про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, не позначилася на правильності кваліфікації суспільно небезпечного діяння, на справедливості обраного засудженому виду та розміру заходу примусу, а також на порядку його відбування, що не заперечується прокурором у поданій касаційній скарзі. Таким чином, сама по собі вказана помилка не потягла за собою негативних наслідків, які слугують безумовними підставами для втручання у вирок та його зміни. Тому суд апеляційної інстанції, проаналізувавши характер допущеного порушення, вмотивовано не визнав його істотним і, вказавши відповідні підстави, відмовив у задоволенні апеляційної скарги сторони обвинувачення.

Ухвала апеляційного суду не суперечить положенням статей 370, 419 КПК, а посилання прокурора в касаційній скарзі на протилежне є неспроможними.

Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов'язкове скасування або зміну оскаржених вироку та ухвали на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, під час перевірки кримінального провадження в порядку касаційної процедури не встановлено.

З урахуванням викладеного подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, п. 15 розділу XI «Перехідні положення КПК (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів

у х в а л и л а:

Вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 3 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді