У спорах в яких держава є стороною зміна органу, що представляє її в тих чи інших правовідносинах не перериває перебігу строку позовної давності (ВС/КГС № 911/926/17 від 28.11.2018)

Фабула судового акту: Статтею 256 Цивільного кодексу визначено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами ч. 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже даною нормою законодавець фактично презюмує можливість та обов'язок особи знати про стан своїх майнових прав.

Важливим моментом також є і положення ст. 262 ЦК України згідно якої заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

У даній справі прокурор в інтересах держави в особі Держгеокадастру та державного підприємства звернувся до суду із позовом про визнання розпоряджень РДА про передачу земельних ділянок у власністю громадян.

Розглядаючи вказаний позов місцевий господарський суд у своєму рішення фактично констатував обґрунтованість вимог прокурора, але ж у задоволенні позову відмовив у зв’язку із пропуском останнім строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України.

Обґрунтовуючи такий висновок суд першої інстанції послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 30.05.2018 у справі №367/2271/15-ц, відповідно до якої як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності починається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а також на усталену судову практику Верховного Суду щодо порядку обчислення строку позовної давності за позовами прокурорів, відповідно до якої положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. У випадку, коли прокурор у справі не є самостійним позивачем, а виступає в інтересах держави в особі конкретного органу, то строк позовної давності необхідно обраховувати з часу, коли саме відповідний орган довідався чи міг довідатися про порушення його права чи особу, яка його порушила (зокрема, постанови Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 912/3066/17, від 11.07.2018 у справі № 914/1886/17).

При цьому на думку місцевого та апеляційного господарських судів держава в особі Держгеокадастру, який є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів, повинна була довідатись про факт прийняття спірних розпоряджень з моменту оформлення проектів землеустрою та видачі громадянам державних актів про право власності на земельні ділянки, тобто ще у 2011 році, оскільки саме до повноважень цього державного органу належить погодження та подальше збереження всіх проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрація державних актів про право власності на земельні ділянки а також ведення Державного земельного кадастру, який і містить усю інформацію щодо виділених земельних ділянок. Також і титульний володілець – державне підприємство не міг не знати про вибуття з його користування спірних земельних ділянок, оскільки саме він ще у 2010 році надав згоду на вилучення з його користування 4 га землі.

Такі рішення прокурором оскаржено у касаційному порядку з огляду на те, що на вимоги власника про витребування майна з чужого незаконного володіння за статтею 388 ЦК України не розповсюджується строк позовної давності.

З такими доводами Касаційний господарський суд не погодився.

У своїй постанові КГС вказав, що Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Також суд касаційної інстанції наголосив на тому, що у разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний позивач або прокурор.

Аналізуйте судовий акт: Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом, а розширене тлумачення підстав для цього не відповідає принципу змагальності (ВС/КГС,справа № 924/1237/17, 20.09.18)

Пропущення строку позовної давності при стягненні основного зобов'язання (боргу) є підставою для припинення похідного зобов'язання (Постанова ВГСУ, судді: головуючий Ткаченко Н. Г., Катеринчук Л. Й., Куровський С. В.)

Позовна давність для заяв прокурорів також обчислюється з дня, коли прокурор довідався або міг довідатись про порушення прав позивача або про особу, яка права позивача порушила (Постанова ВСУ від 27 травня 2014р. у справі №5011-32/13806-2012 )

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення документи здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв’язку (справа № 6-1509цс17 від 21.09.2017)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 911/926/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Чумака Ю.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

перший заступник прокурора Київської області

від прокуратури - Клюге Л.М.

позивачі - (1) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, (2) Державне підприємство "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України"

представник позивача - 1 - не з'явився

представник позивача - 2 - не з'явився

відповідачі - (1) Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, (2) Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Норіс"

представник відповідача - 1 - не з'явився

представник відповідача - 2 - Наконечний В.Л.

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - (1) ОСОБА_6, (2) ОСОБА_7, (3) ОСОБА_8, (4) ОСОБА_9, 5. ОСОБА_10, (6) Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Форвардінг", (7) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія міжрегіонального сервісу", (8) ОСОБА_11, (9) ОСОБА_12, (10) ОСОБА_13 (11) Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНТІ-2000"

представники третіх осіб - не з'явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Тищенко О.В. - головуючого, Шаптали Є.Ю., Станіка С.Р. від 24 липня 2018 року та рішення Господарського суду Київської області у складі Чонгової С.І. від 17 травня 2018 року

Історія справи

Обставини, встановлені судами

1. Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_5 Державне підприємство "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства УААН" є користувачем земельної ділянки загальною площею 330,92 га на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району для проведення науково-дослідних робіт.

2. Постановою Президії Української академії аграрних наук від 21.07.2010 "Про вилучення землі із землекористування Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства УААН", оформленої протоколом № 12, надано згоду на вилучення із землекористування Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства УААН" земельної ділянки площею 4 га.

3. Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі - Києво-Святошинська РДА, відповідач-1) від 11.08.2010 № 3498 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства, а іншим розпорядженням від 22.10.2010 № 4274 розроблений проект землеустрою затверджено та земельну ділянку площею 1 га в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області передано безоплатно у власність гр. ОСОБА_6 Аналогічні розпорядження прийняті Києво-Святошинською РДА щодо гр. ОСОБА_7 (від 14.03.2011 №916 та від 21.03.2011 №935), гр. ОСОБА_8 (від 06.08.2010 №3458 та від 28.10.2010 №4454), гр. ОСОБА_9 (від 06.08.2010 №3457 та від 28.10.2010 №4453). Також розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 28.12.2012 №3717 затверджено проект землеустрою та передано у власність гр. ОСОБА_13 земельну ділянку площею 0,3006 га для ведення особистого селянського господарства.

3.1. Розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 19.05.2011 № 1276 погоджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення чотирьох земельних ділянок загальною площею 4 га громадянам України цільове призначення яких змінюється з земель для ведення особистого селянського господарства на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва готельно-розважального комплексу та інших придорожніх об'єктів в адміністративних межах Києво-Святошинського району Київської області, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6

4. У подальшому вищевказані земельні ділянки неодноразово відчужувались, новими власниками здійснювався їх поділ, об'єднання, в результаті чого Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Норіс" (далі - ПАТ "ЗНВКФ "Норіс", відповідач-2) набуло у власність земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 3,9999 га (яка складається з сукупності чотирьох земельних ділянок, вперше набутих ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6.), а також земельні ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,1403 га, з кадастровим номером НОМЕР_4 площею 0,1403 га, з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0,0200 га (які виникли внаслідок поділу земельної ділянки площею 0,3006 га вперше наданої гр. ОСОБА_13.).

Короткий зміст позовних вимог

5. У березні 2017 року перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр, позивач-1), (2) Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України" (далі - ДП "Чабани", позивач-2) звернувся до суду з позовом до (1) Києво-Святошинської РДА, (2) ПАТ "ЗНВКФ "Норіс" про (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог):

(1) визнання незаконними розпоряджень відповідача-1 від 22.10.2010 № 4274 "Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області"; від 21.03.2011 № 935 "Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області"; від 28.10.2010 № 4454 "Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_8 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області"; від 28.10.2010 № 4453 "Про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_9 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області"; від 19.05.2011 № 1276 "Про погодження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок 4-м громадянам України (згідно з додатком) із земель для ведення особистого селянського господарства на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва готельно-розважального комплексу та інших придорожних об'єктів в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району"; від 28.12.2012 № 3717 "Про затвердження проекту та передачу безоплатно у власність громадянину України ОСОБА_13 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту";

(2) витребування на користь держави в особі позивачів з незаконного володіння відповідача-2 земельних ділянок з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 3,9999 га, з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,1403 га, з кадастровим номером НОМЕР_4 площею 0,1403 га, з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0,0200 га, які розташовані в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

6. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 спірні земельні ділянки безоплатно передано у приватну власність громадянам із перевищенням повноважень, за рахунок особливо цінних земель державної власності, які перебувають у постійному користуванні позивача-2, без припинення права землекористування останнього у встановленому законодавством особливому порядку. Отже спірні розпорядження відповідача-1 видані із порушенням вимог законодавства та прав дійсного власника цих земель. У зв'язку з чим спірні ділянки на підставі статей 387 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підлягають витребуванню на користь держави в особі позивачів із незаконного володіння особи, яка набула їх за відплатним договором та за якою на даний час зареєстровано право власності на них - ПАТ"ЗНВКФ "Норіс".

7. Стосовно строку позовної давності прокурором зазначено, що позивачу-1, який відповідно до законодавства є розпорядником спірної землі, про порушення інтересів держави внаслідок прийняття спірних розпоряджень взагалі не було відомо, оскільки така інформація у загальнодоступних базах була відсутня. Натомість прокурору про необхідність захисту інтересів держави стало відомо лише у 2016 році за результатами системного аналізу інформації з різних джерел, у тому числі з листа Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області від 26.01.2016 № 10-1012-99.5-110/2-16. Отже, трирічний строк позовної давності прокурором пропущено з поважних причин.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. Справа розглядалась судами неодноразово.

9. Рішенням Господарського суду Київської області від 17 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2018 року, у позові відмовлено повністю.

10. Судові рішення мотивовані тим, що відчуження спірних земельних ділянок на користь громадян відбулося з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки рішення про вилучення спірних земель у порядку статті 150 Земельного кодексу України Кабінетом Міністрів України не приймалось, а без припинення права користування чи вилучення спірних земель у ДП "Чабани" передача їх у приватну власність і подальша зміна їх цільового призначення порушує права та інтереси держави і землекористувача - позивача-2. Отже, спірні земельні ділянки вибули із власності держави поза волею власника та законного користувача у порядку безоплатної передачі фізичним особам, що свідчить про наявність правових підстав для витребування їх із незаконного володіння ПАТ "ЗНВКФ "Норіс" на користь держави на підставі статей 388 396 ЦК України.

11. Проте прокурором пропущено встановлений статтею 257 ЦК України загальний строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем-2. При вирішенні питання позовної давності суди керувались, зокрема (1) правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 30.05.2018 у справі №367/2271/15-ц, відповідно до якої як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності починається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила; (2) усталеною судовою практикою Верховного Суду щодо порядку обчислення строку позовної давності за позовами прокурорів, відповідно до якої положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. У випадку, коли прокурор у справі не є самостійним позивачем, а виступає в інтересах держави в особі конкретного органу, то строк позовної давності необхідно обраховувати з часу, коли саме відповідний орган довідався чи міг довідатися про порушення його права чи особу, яка його порушила (зокрема, постанови Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 912/3066/17, від 11.07.2018 у справі № 914/1886/17).

12. Судами встановлено, що держава в особі Держгеокадастру, який є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів, повинна була довідатись про факт прийняття спірних розпоряджень з моменту оформлення проектів землеустрою та видачі громадянам державних актів про право власності на земельні ділянки, тобто ще у 2011 році, оскільки саме до повноважень цього державного органу належить погодження та подальше збереження всіх проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрація державних актів про право власності на земельні ділянки а також ведення Державного земельного кадастру, який і містить усю інформацію щодо виділених земельних ділянок. Також і титульний володілець - ДП "Чабани" не міг не знати про вибуття з його користування спірних земельних ділянок, оскільки саме він ще у 2010 році надав згоду на вилучення з його користування 4 га землі.

13. При цьому прокуратура вказує на те, що кримінальне провадження за фактом незаконного вилучення спірної землі порушено нею ще в липні 2013 року, тоді як з позовом прокурор звернувся лише в березні 2017 року тобто строк позовної давності прокурором пропущено навіть з моменту порушення кримінального провадження.

14. За наслідками встановлених обставин судами констатовано пропуск строку позовної давності для звернення з даним позовом без поважних причин, а тому порушене право держави не підлягає судовому захисту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи прокурора, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

16. Судами проігноровано висновки Вищого господарського суду України в постанові від 21.11.2017 у даній справі, яким прямо вказано на наявність передумов для вирішення питання про поважність причин пропуску прокурором строку позовної давності та необхідність захисту порушених прав держави.

17. На вимоги власника про витребування майна з чужого незаконного володіння за статтею 388 ЦК України не розповсюджується строк позовної давності, що підтверджується судовою практикою Верховного суду України, зокрема в постанові від 05.10.2016 у справі №916/2129/15 та Верховного Суду в постановах від 06.03.2018 у справі № 04/9159/16, від 21.03.2018 у справах №№ 904/1252/16, 904/1338/16.

18. Факт реєстрації 11.07.2013 порушеного прокуратурою кримінального провадження не свідчить про обізнаність позивачів про факт незаконного вибуття спірної землі з державної власності. Натомість про наявність порушень інтересів держави органам прокуратури стало відомо з листа управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі від 26.01.2016 № 10-1012-99.5-110/2-16, а Держгеокадастру про вказане порушення взагалі не було відомо, оскільки спірні розпорядження та проектна документація не містять інформації про дійсні обставини передачі у власність спірної землі.

Позиція відповідача-2 у відзиві на касаційну скаргу

19. Судами не порушено вказівок Вищого господарського суду України в постанові від 21.11.2017, оскільки висновки судів щодо строку позовної давності ґрунтувались виключно на оцінці за внутрішнім переконанням наданих доказів та встановлених судами обставин, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, а частина 2 статті 111-12 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) містить пряму заборону суду касаційної інстанції надавати вказівки про достовірність чи недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права має бути застосована і яке рішення має бути прийнято судом під час нового розгляду справи.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

20. Оскільки відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а прокурором постанова оскаржується в частині застосування судами строку позовної давності, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень тільки у цій частині.

21. У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

22. Загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

23. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

24. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та статтею 74 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Вказана правова позиція напрацьована усталеною судовою практикою як Верховного Суду України в постановах від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15, так і Верховного Суду, зокрема в постанові від 15.05.2018 у справі № 911/3210/17, від 08.05.2018 у справі №911/2534/17.

25. За змістом частини 1 статті 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

26. Частиною 2 статті 2 ЦК передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

27. У спірних правовідносинах суб'єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, тому зміна уповноваженого органу щодо розпорядження спірними земельними ділянками і здійснення контролю за нею внаслідок внесення змін до чинного законодавства України не змінює порядку перебігу позовної давності.

28. За змістом статей 256 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

29. При цьому і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 20.11.2018 у справі №907/50/16.

29.1. Так, в постанові від 20.11.2018 у справі №907/50/16 Верховний Суд відступив від висловленого Верховним Судом України у постанові від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15 правового висновку про незастосування положень про строк позовної давності до позовних вимог про витребування майна за статтями 387 388 ЦК України та зазначив, що за наявності правових підстав для витребування майна від добросовісного набувача відповідно до статей 387 388 ЦК України мають застосовуватися положення статті 267 цього Кодексу, згідно з якою сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

30. Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний позивач або прокурор. Наведе відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України у справах №3-932гс17 від 18.10.2017, №3-869гс17 від 16.08.2017, №3-455гс17 від 07.06.2017, №3-1486гс16 від 22.03.2017, №916/2122/13 від 22.04.2015, №11/163/2011/5003 від 25.03.2015 та підтримується усталеною судовою практикою Верховного Суду, зокрема у постановах від 24.01.2018 у справі № 914/801/17, від 19.06.2018 у справі №922/2756/17.

31. Крім того, в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №6-68цс15 зазначено, що держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

32. Прокурор звернувся з позовом до суду 29.03.2017, як убачається з першого аркуша позовної заяви.

33. ПАТ "ЗНВКФ "Норіс" подало до суду першої інстанції заяву про сплив строку позовної давності.

34. Судами встановлено, що уповноважений орган, в інтересах якого прокурором подано даний позов - Держгеокадастр є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів, яке у свою чергу є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів.

35. Так, відповідно до пункту 4 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 445/2011 (чинного станом на момент оформлення документів щодо відчуження спірних земельних ділянок), до повноважень Державного агентства земельних ресурсів України віднесено, зокрема: ведення і адміністрування державного земельного кадастру та отримання інформації про відведення земельних ділянок; здійснення державної реєстрації земельних ділянок та державної реєстрації права власності, права користування земельними ділянками (сервітут), права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій); погодження документації із землеустрою.

36. Отже, Держгеокадастр довідався про факт прийняття спірних розпоряджень принаймні в травні 2011 року - в момент здійснення ним на виконання визначених законодавством повноважень державної реєстрації виданих громадянам державних актів на право власності на спірні земельні ділянки, про що містяться відповідні відмітки на самих державних актах.

37. При цьому сам прокурор зазначає про порушення ним кримінальної справи за фактом незаконного вилучення спірних земельних ділянок ще 11.07.2013 і строк позовної давності прокурором пропущено навіть з цієї дати.

38. Позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за змістом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

39. Позивач-1, в інтересах якого подано позов, не надав пояснень щодо суті спору та щодо строку позовної давності, а позивач-2 у письмових поясненнях підтримав обґрунтування прокурора щодо позовної давності в позовній заяві.

40. Ураховуючи викладене та приписи пункту 4 статті 267 ЦК України, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів про те, що позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском без поважних причин строку позовної давності.

41. За таких обставин доводи прокурора в пункті 18 Постанови Верховним Судом відхиляються як безпідставні та такі, що зводяться до вимог про додаткове дослідження доказів та встановлення інших обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).

42. Щодо доводів касаційної скарги в пункті 16 Постанови то Верховний Суд вважає обґрунтованими заперечення відповідача-2 з цього приводу, наведені у пункті 19 Постанови та також наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій не допущено невиконання викладених в постанові від 21.11.2017 обов'язкових вказівок суду касаційної інстанції з урахуванням обмежень процесуальних повноважень касаційного суду, встановлених статтею 111-12 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та статті 316 ГПК України (у редакції, чинній на час нового розгляду справи), оскільки питання щодо поважності причин пропуску строку позовної давності розглянуто судами за наслідками оцінки за правилами статті 86 ГПК України наявних у справі доказів та встановлених обставин справи, керуючись закріпленим у статті 11 ГПК України принципом верховенства права.

43. Також Верховний Суд не приймає до уваги твердження прокурора в пункті 17 Постанови. Заявлена у справі позовна вимога про витребування майна з незаконного володіння відповідача-2 є похідною від позовної вимоги про визнання незаконними спірних розпоряджень, які і були безпосередньою правовою підставою для вибуття землі з власності держави, а тому питання строку позовної давності стосується саме цієї позовної вимоги. Більше того, Верховний Суд ще раз звертає увагу прокурора на висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі №907/50/16 правову позицію щодо розповсюдження на вимоги власника про витребування майна загального строку позовної давності та наслідків його спливу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 300 301 306 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2018 року та рішення Господарського суду Київської області від 17 травня 2018 року у справі № 911/926/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді