Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення документи здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв’язку (справа № 6-1509цс17 від 21.09.2017)

Фабула судового акту: Положення частини шостої статті 70 Цивільного процесуального кодексу, якими визначено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв’язку є однозначними та, на мою думку, такми, що не потребують будь-якого тлумачення.

Проте, в даній справі суди апеляційної та касаційної інстанції примудрилися з якогось переляку не вірно застосували такі положення.

Так, підприємством на рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу в межах строку на апеляційне оскарження. Ухвалою апеляційного суду скаргу залишено без руху у зв'язку із несплатою судового збору та надано 5-денний строк для усунення виявлених недоліків. Слід зауважити, що ухвалу про залишення скарги без руху судом винесено 19.08.2016.

В свою чергу скаржником вказане рішення за допомогою засобів поштового зв'язку отримано 25.08.2016 та вже 30.08.2016, тобто у строк визначений ухвалою повторно направило скаргу до апеляційного суду.

Не зважаючи на це, суд апеляційної інстанції 12.09.2016 виніс ухвалу про визнання апеляційної скарги не поданою та повернення її апелянту.

ВСУ скасовуючи рішення апеляційного та касаційного судів зазначив, що за нормами п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Частиною другої статті 297 ЦПК України до апеляційної скарги,у разі несплати суми судового збору за її подання застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 70 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв’язку.

Оскільки апелянт отримав ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху 25 серпня 2016 року, а вже 30 серпня 2016 року здало на пошту заяву про усунення недоліків разом з оригіналом платіжного доручення про сплату судового збору, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на описі вкладення цінного листа на адресу апеляційного суду, то вимоги вищевказаної ухвали суду апеляційної інстанції вважаються виконаними в межах встановленого п’ятиденного строку.

Аналізуйте судовий акт: ВСУ: Поновлення судом процесуального строку на оскарження рішення БЕЗ наведення причини та скасування цього рішення, є порушенням п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (ВСУ від 16 серпня 2017р. у справі № 6-577цс17)

ВСУ: Кредитор одного з подружжя при поділі їх майна є особою, яка має право на апеляційне оскарження, оскільки суд вирішив питання про його права і обов'язки (№ 6-1844цс16 від 06.09.2017)

ВССУ: Сплата судових збору не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету (справа № 363/181/16-ц, 16.08.17)

Якщо обидві сторони спору звільнені законом від сплати судового збору, то суд незалежно від змісту рішення НЕ стягує судовий збір як з позивача, так і з відповідача - платить держава (ВСУ від 31 травня 2017р. у справі № 6-3077цс16)

Правова позиція ВСУ від 21 вересня 2017 року у справі №6-1509цс17: Відповідно до частини шостої статті 70 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв’язку.

Оскільки товариство отримало ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, якою було надано 5 денний строк з дня отримання копії ухвали для усунення її недоліків 25 серпня 2016 року, а вже 30 серпня 2016 року здало на пошту заяву про усунення недоліків разом з оригіналом платіжного доручення про сплату судового збору, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на описі вкладення цінного листа на адресу апеляційного суду, то вимоги вищевказаної ухвали суду апеляційної інстанції вважаються виконаними в межах встановленого п’ятиденного строку.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції, з якими погодився й суд касаційної інстанції, про те, що товариство не виконало вимог ухвали та не усунуло вказаних недоліків апеляційної скарги, є передчасними.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (далі – ТОВ «Авто Просто») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

ТОВ «Авто Просто» зазначало, що 27 лютого 2010 року між ним та ОСОБА_4 з метою придбання останнім автомобіля було укладено угоду НОМЕР_1 та підписано додатки НОМЕР_2 та НОМЕР_3 до неї, які є її невід’ємними частинами.

15 квітня 2010 року ОСОБА_4 на виконання умов договору отримав автомобіль марки «КІА Cerato», 2009 року випуску, зареєстрував його на своє ім’я та зобов’язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля (та вартість наданих йому послуг) шляхом сплати ста двадцяти щомісячних повних внесків. Проте таку угоду ОСОБА_4 не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Спадкоємцями померлого є ОСОБА_1, ОСОБА_2, які прийняли спадщину у рівних частинах.

Крім того, 5 квітня 2010 року між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за яким останні зобов’язалися солідарно відповідати перед ТОВ «Авто Просто» за виконання в повному обсязі зобов’язань, що виникають з угоди, а в разі їх невиконання – відповідати як солідарні боржники. Вказаний договір поруки було посвідчено нотаріально.

Оскільки заборгованість за угодою спадкоємцями та поручителями не сплачена, ТОВ «Авто Просто» просить стягнути її солідарно з останніх в розмірі 204 тис. грн 17 коп.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 6 червня 2016 року позов ТОВ «Авто Просто» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Авто Просто» суму боргу за угодою НОМЕР_1 від 29 березня 2010 року в розмірі 42 тис. 987 грн 71 коп.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Авто Просто» суму боргу за угодою НОМЕР_1 від 29 березня 2010 року в розмірі 42 тис. 987 грн 71 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із цим судовим рішенням, ТОВ «Авто Просто» оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 19 серпня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Авто Просто» було залишено без руху та надано строк п’ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зокрема сплати судового збору.

Ухвалою цього ж суду від 12 вересня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Авто Просто» визнано неподаною та повернуто апелянту.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 касаційну скаргу ТОВ «Авто Просто» відхилено, ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 12 вересня 2016 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ТОВ «Авто Просто» просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити у справі нове рішення з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, зокрема частини шостої статті 70 ЦПК України.

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви ТОВ «Авто Просто» посилається ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ТОВ «Авто Просто» - ОСОБА_5, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положенням пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Визнаючи апеляційну скаргу ТОВ «Авто Просто» неподаною та повертаючи її заявнику, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що ТОВ «Авто Просто» недоліків апеляційної скарги не усунуло.

Разом з тим, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року, на яку посилається заявник, міститься висновок про те, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв’язку.

Отже, існує неоднакове застосування частини шостої статті 70 ЦПК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої цієї статті однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Апеляційна скарга за формою й змістом повинна відповідати вимогам статті 295 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 19 серпня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Авто Просто» було залишено без руху та надано п’ятиденний строк з моменту отримання копії ухвали усунути виявлені недоліки, а саме сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі, встановленому законом.

Відповідно до частини шостої статті 70 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв’язку.

Оскільки ТОВ «Авто Просто» отримало зазначену ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху 25 серпня 2016 року (том 2, а.с. 148), а вже 30 серпня 2016 року здало на пошту заяву про усунення недоліків разом з оригіналом платіжного доручення про сплату судового збору, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на описі вкладення цінного листа на адресу апеляційного суду (том 2, а.с. 157), то вимоги вищевказаної ухвали суду апеляційної інстанції вважаються виконаними в межах встановленого п’ятиденного строку.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції, з якими погодився й суд касаційної інстанції, про те, що ТОВ «Авто Просто» не виконало вимог ухвали та не усунуло вказаних недоліків апеляційної скарги, є передчасними.

З огляду на зазначене ухвали судів касаційної та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги ТОВ «Авто Просто».

Керуючись статтями 355 3603 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 12 вересня 2016 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді