ВП/ВС: «Електронний суд» - єдиний засіб направлення процесуальних документів в електронному вигляді до судів! Надсилання таких документів електронною поштою з використанням КЕП протирічить закону (ВП/ВС у справі № 9901/335/20 від 10.02.2021)

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube
ВП/ВС: «Електронний суд» - єдиний засіб направлення процесуальних документів в електронному вигляді до судів! Надсилання таких документів електронною поштою з використанням КЕП протирічить закону (ВП/ВС у справі № 9901/335/20 від 10.02.2021) - 0_04993300_1614852985_6040b3790c358.png

Фабула судового акту: Змінами до процесуального закону законодавцем було запроваджено революційну новацію щодо впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно норм закону у даній системи у обов’язковому порядку мають зареєструватись адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки після введення ЄСІТС в експлуатацію.

Незважаючи на це все більше і більше юристів почали користуватись підсистемою «Електронний суд».

Проте, деякі суди вперто не бажають йти в ногу з прогресом та, посилаючись на те, що «Електронний суд» перебуває у стадії тестової експлуатації відмовляють у прийнятті документів в електронному вигляді.

Однак, даним рішенням Велика Палата фактично узаконила «Електронний суд» як єдиний засіб подання документів в електронному вигляді до судів окремо звернувши увагу на легітимність подання документів за допомогою електронної пошти за накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Отже, у даній справі Касаційним адміністративним судом як судом першої інстанції розглядався позов громадянина до Верховної Ради України.

Вказану позову заяву КАС було повернуто заявнику оскільки останній використав не передбачений чинним процесуальним законодавством спосіб звернення до Верховного Суду як суду першої інстанції із позовною заявою та заявою про забезпечення позову, а саме надіслав вказані документи, скріплені кваліфікованим електронним підписом засобами електронної пошти.

На вказане рішення позивачем до Великої Палати було подано апеляційну скаргу, яку останній вмотивував тим, що такий спосіб подання позову використовувався скаржником неодноразово при поданні інших позовних заяв та процесуальних документів у виборчому процесі, у яких інші суди відкривали провадження та здійснювали розгляд таких справ по суті.

На думку скаржника посилання колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на необхідність дотримання наказу Державної судової адміністрації України від 1 червня 2020 року № 247 «Про запровадження в дослідну експлуатацію підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет» як на підставу повернення матеріалів позовної заяви протирічить частині тринадцятій статті 18 КАС, у якій вказано, що Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адміністрації України та після консультацій з Радою суддів України.

Однак, такі доводи ВП ВС визнано необґрунтованими та у задоволенні вказаної скарги відмовлено.

Приймаючи таке рішення колегія суддів послалась на те, що відповідно до частини сьомої статті 44 КАС України документи (у тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Отже, надсилання процесуальних документів до Верховного Суду в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через «Електронний кабінет».

Згідно матеріалів жданої справи скаржник позовну заяву та заяву про забезпечення позову до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду було надіслано не за допомогою підсистеми «Електронний суд», а електронною поштою з використанням електронного цифрового підпису скаржника, що дає підстави стверджувати, що позивач використав спосіб звернення до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із позовною заявою та заявою про забезпечення позову, який не передбачений чинним процесуальним законодавством.

Крім того, суд першої інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження у цій справі, встановив, що матеріали поданої позовної заяви та заяви про забезпечення позову не містять відомостей про підписання документа електронним цифровим підписом із застосування посиленого сертифіката відкритого ключа та перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на позовну заяву та заяву про забезпечення позову із використанням підсистеми «Електронний суд».

Аналізуйте судовий акт: Судове рішення ПОВИННО бути направлено сторонам судом незважаючи на його розміщення в ЄДРСР (ВС/КАС у справі № 404/4551/19 від 11.08.2020)

Роздруківки із сайту https://web.archive.org не можуть бути належними та допустимими доказами на підтвердження оприлюднення проекту постанови КМУ (ОАСК у справі № 640/13066/19 від 16 березня 2020 р.)

Усі документи, які подано за допомогою «Електронного суду» є документами поданими належним чином (ВС/КАС № 640/1374/19 від 10.09.2019)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 9901/335/20

Провадження № 11-361заі20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, треті особи на стороні позивача без самостійних вимог: Вінницька обласна громадська організація «Ми разом», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Президент України, третя особа на стороні відповідача - Центральна виборча комісія, про визнання дій протиправними, скасування постанови

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року (судді Мацедонська В. Е., Жук А. В., Кашпур О. В., Уханенко С. А., Шевцова Н. В.),

УСТАНОВИЛА:

24 жовтня 2020 року на електронну пошту Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Верховної Ради України, в якій позивач просив:

- визнати неправомірними та незаконними дії Верховної Ради України щодо вчинення продовж тривалого часу дій, направлених на звуження змісту та обсягу існуючих на час прийняття Конституції України виборчих прав і свобод позивача порівняно з рівнем тих самих прав і свобод на теперішній час;

- визнати неправомірними та незаконними дії Верховної Ради України щодо звуження змісту та обсягу існуючих на час прийняття Конституції України прав позивача на доступу до правосуддя порівняно з рівнем того самого права на теперішній час;

- визнати Постанову Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-ІХ «Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році» такою, що підпадає під ознаки поняття «узурпація», визначеного пунктом 4.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-пр/2005;

- визнати Постанову Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-ІХ «Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році» такою, що на підставі Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-пр/2005 вже є незаконною і неконституційною, а вирішення цього питання не потребує розгляду його Конституційним Судом України;

- вирішити питання судових витрат.

Також 24 жовтня 2020 року на електронну пошту Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив зупинити дію Постанови Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-ІХ «Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році».

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 26 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернув заявнику на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС); а заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернув без розгляду на підставі частини сьомої статті 154 КАС, мотивувавши своє рішення тим, що ОСОБА_1 використав не передбачений чинним процесуальним законодавством спосіб звернення до Верховного Суду як суду першої інстанції із позовною заявою та заявою про забезпечення позову.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви та повернення без розгляду заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження доказів та обставин у справі, порушує питання про скасування ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року та просить направити справу до цього ж суду для відкриття провадження та розгляду справи в іншому складі суду.

На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення безпідставно, всупереч статті 55 Конституції України та статтям 3, 5, 6, 7, 18, 168, 169, 242, 244, 245, 273 КАС повернув його позовну заяву, подану ним на офіційну електронну адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та підписану електронним підписом позивача, оскільки такий спосіб подання позову використовувався скаржником неодноразово при поданні інших позовних заяв та процесуальних документів у виборчому процесі, у яких інші суди - Вінницький окружний адміністративний суд та Сьомий апеляційний адміністративний суд відривали провадження та здійснювали розгляд таких справ по суті.

Скаржник переконаний, що посилання колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на необхідність дотримання наказу Державної судової адміністрації України від 1 червня 2020 року № 247 «Про запровадження в дослідну експлуатацію підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет» як на підставу повернення матеріалів позовної заяви протирічить частині тринадцятій статті 18 КАС, у якій вказано, що Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адміністрації України та після консультацій з Радою суддів України.

Від Верховної Ради України надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Зазначений перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції повинен враховувати положення статті 171 КАС.

Так, відповідно до цієї норми суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 152 та пунктом 1 частини першої статті 153 КАС заява про забезпечення позову подається у письмовій формі до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до частини сьомої статті 44 КАС документи (у тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (частина восьма статті 44 КАС).

За правилом абзацу другого частини восьмої статті 18 КАС особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», якщо інше не визначено цим Кодексом.

Водночас відповідно до підпункту 15.16 пункту 15 абзацу другого розділу VII «Перехідні положення» КАС Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

У газеті «Голос України» (№ 42 (7048) від 1 березня 2019 року) опубліковано повідомлення Державної судової адміністрації України, згідно з яким відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2019 року № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Державна судова адміністрація України повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті «Голос України» (№ 229 (6984) від 1 грудня 2018 року).

При цьому відповідно до підпункту 15.1 пункту 15 абзацу першого розділу VII «Перехідні положення» КАС до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Водночас Закон України від 22 травня 2003 року № 852-IV «Про електронний цифровий підпис», який визначав статус електронного цифрового підпису, втратив чинність 7 листопада 2018 року на підставі Закону України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» (далі - Закон № 2155-VIII).

Тобто на сьогодні порядок використання електронного цифрового підпису врегульований Законом № 2155-VIII.

Положенням частини другої статті 17 цього Закону встановлено, що електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в складових частинах інформаційних систем, в яких здійснюється обробка таких електронних даних та володільцями інформації в яких є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, повинні здійснюватися з використанням кваліфікованих електронних довірчих послуг.

У той же час абзацом першим частини першої статті 18 Закону № 2155-VIII передбачено, що кваліфікована електронна довірча послуга створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки надається кваліфікованим постачальником електронних довірчих послуг та включає надання користувачам електронних довірчих послуг засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки для генерації пар ключів та/або створення кваліфікованих електронних підписів чи печаток, та/або перевірки кваліфікованих електронних підписів чи печаток, та/або зберігання особистого ключа кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

На підставі наказу Державної судової адміністрації України від 26 квітня 2019 року № 429 «Про внесення змін до наказу ДСА України від 22 грудня 2018 року № 628» з 2 травня 2019 року у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду запроваджено тестову експлуатацію підсистеми «Електронний суд», під час якої Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду та учасникам процесу слід дотримуватись вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 у відповідній редакції.

Наказом Державної судової адміністрації України від 1 червня 2020 року № 247 «Про запровадження в дослідну експлуатацію систем «Електронний суд» та «Електронний кабінет» з 1 червня 2020 року у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду (як пілотному суді) запроваджено дослідну експлуатацію систему «Електронний суд», під час якої Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду та учасникам процесу слід дотримуватись вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 у відповідній редакції, в частині функціонування даних підсистем.

З дня видання цього наказу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, наказ Державної судової адміністрації України від 26 квітня 2019 року № 429 «Про внесення змін до наказу ДСА України від 22 грудня 2018 року № 628».

Отже, надсилання процесуальних документів до Верховного Суду в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через «Електронний кабінет».

Як установлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 позовну заяву та заяву про забезпечення позову до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду було надіслано не за допомогою підсистеми «Електронний суд», а електронною поштою з використанням електронного цифрового підпису скаржника, що дає підстави стверджувати, що ОСОБА_1 використав спосіб звернення до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із позовною заявою та заявою про забезпечення позову, який не передбачений чинним процесуальним законодавством.

Крім того, суд першої інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження у цій справі, встановив, що матеріали поданої позовної заяви та заяви про забезпечення позову не містять відомостей про підписання документа електронним цифровим підписом із застосування посиленого сертифіката відкритого ключа та перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на позовну заяву та заяву про забезпечення позову із використанням підсистеми «Електронний суд».

За викладених обставин не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 і щодо його звернення з позовами до судів та у цій справі - до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою з використанням електронного підпису, адже у Великої Палати Верховного Суду не запроваджено функціонування та експлуатацію системи «Електронний суд» та «Електронний кабінет». Саме у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду як пілотному суді учасникам процесу слід дотримуватися вимог запровадженої дослідної експлуатаційної системи «Електронний суд». ОСОБА_1 , звертаючись до суду першої інстанції, яким, за його позовом, є Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суд, зазначених вимог не дотримався.

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо відсутності порушення права на доступ до суду (гарантованого частиною другою статті 129 Конституції України), оскільки позивач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутися повторно до суду з відповідними вимогами у передбачений КАС спосіб звернення.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно з положенням частини сьомої статті 154 КАС суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов правильного висновку, що позовна заява ОСОБА_1 та заява про забезпечення позову не можуть бути прийняті до розгляду судом і підлягають поверненню особі, яка їх подала.

За правилами статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1 та заяви про забезпечення позову, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, а наведені скаржником доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалуКасаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року - без змін.

Керуючись статтями 154, 169, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

5139
Переглядів
5
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
ЕСПЧ
1