Від сплати судового збору звільнені батьки, законні представники малолітніх чи неповнолітніх осіб, які звертаються із скаргами про захист їх прав та/або інтересів (ВС КАС справа №120/1647/20-а від 13.04.2022 р.)

Фабула судового акту: Справа стосувалась оскарження рішення сільради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Позов було подано особою, який діяв в інтересах неповнолітньої дитини. Так, тією ж особою до цього було заявлено вимогу в інтересах неповнолітньої дитини - отримати земельну ділянку в межах орієнтовної площі 2,0 га, однак оскаржуваним рішенням рішенням сільрада надала йому дозвіл лише на 0,25 га, тобто в меншому розмірі, ніж виявив бажання заявник. Позивач вважав, що права та інтереси неповнолітнього порушено.

Оскільки позивачу було відмовлено у задоволенні позову в першій інстанції - він подав апеляційну скаргу. В свою чергу, апеляційний суд - відмовив йому у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, залишив без руху зазначену вище апеляційну скаргу, а згодом і взагалі її повернув. Апеляційний адміністративний суд вважав, що при визначенні підстав звільнення від сплати судового збору, суд враховує доходи батьків, а не дитини, а оскільки позивач судзбір так і не сплатив - скарга підлягає поверненню.

Водночас із цим не погодився ВС КАС, який скасував ухвалу апеляційного суду і справу направив на новий розгляд. ВС КАС пояснив:

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до п. 14 ч.2 статті 3 Закону «Про судовий збір» - судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Таким чином, від сплати судового збору звільнені батьки, законні представники малолітніх чи неповнолітніх осіб, які звертаються із скаргами про захист прав та/або інтересів малолітньої чи неповнолітньої особи. Подібний висновок висловлений ВП ВС в ухвалі від 22.04.2019 у справі № 9901/108/19 (провадження № 11-394заі19).

Водночас необхідно зазначити, що право на звернення до суду відповідно до ст. 5 КАС України виникає внаслідок порушення рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи, яка просить про їх захист. Тому, при вирішенні питання щодо звільнення від сплати судового збору осіб, які є законними представниками малолітньої чи неповнолітньої особи, доречно виходити з того, чи спричинено оскаржуваними рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушення законних прав та інтересів такої особи.

Отже у цій справі: У справі оспорювалося рішення відповідача, яким малолітньому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі меншому ніж було висловлено у проханні заявника, а відтак оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі представником - прямо направлене на захист прав та інтересів малолітньої особи.

Тому при поданні апеляційної скарги в інтересах малолітньої особи в цій справі законний представник не зобов'язаний був сплачувати судовий збір.

Аналізуйте судовий акт: Вимога про відшкодування моральної шкоди у спорі щодо поновлення трудових прав, що визначена у грошах, стає майновою, отже, судовий збір за таку підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру (ВС КЦС 523/4124/21 від 07.02.2022 р.);

Судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений (ВС КЦС справа № 753/14399/16-ц від 29.09.2021 р.);

В адміністративному судочинстві за вимогу про відшкодування шкоди судовий збір не справляється. Суд.збір сплачується лише за вимогу, яка її зумовлює - про вирішення публічно-правового спору (ВС КАС справа № 440/5178/20 від 13.08.2021 р.);

За звернення до суду із заявою про судовий контроль, як і за звернення з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, прийнятої за результатами розгляду такої заяви - судовий збір НЕ справляється (ВС КАС справа № 560/4364/19 від 11.08.2021 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 120/1647/20-а

адміністративне провадження № К/9901/34687/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А.І.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 120/1647/20-а

за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Вербівської сільської ради Вінницької області (далі - Вербівська сільрада) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2

на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2020, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Сушка О.О., суддів Залімського І.Г., Мацького Є.М.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 10.04.2020 ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Вербівської сільради від 24.02.2020 № 346 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства»;

зобов`язати Вербівську сільраду надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована в межах населеного пункту села Вербова Томашпільського району Вінницької області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що оспорюване рішення відповідача суперечить вимогам закону, оскільки ним в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 заявлено вимогу отримати земельну ділянку в межах орієнтовної площі 2,0 га, що передбачено положеннями пункту «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), однак цим рішенням Вербівська сільрада надала йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,25 га, тобто в меншому розмірі, ніж виявив бажання заявник.

2.Вінницького окружний адміністративний суд рішенням від 10.09.2020 відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , 12.10.2020 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

4. Сьомий апеляційний адміністративний суд, установивши невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ухвалою від 28.10.2020 відмовив ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; залишив без руху зазначену вище апеляційну скаргу та надав десятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання документу про сплату судового збору.

5. 17.11.2020 від позивача до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що позивач є малолітньою особою та не має власного доходу.

6.Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2020 ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; апеляційну скаргу повернуто ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , оскільки він не виконав вимоги ухвали суду від 28.10.2020 у встановлений судом строк.

7.13.12.2020 ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2020, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2020, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

8.Верховний Суд ухвалою від 29.12.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9 Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.09.2020 у задоволенні позову ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, установивши невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, ухвалою від 28.10.2020 відмовив ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; залишив без руху зазначену вище апеляційну скаргу та надав десятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання документу про сплату судового збору..

17.11.2020 від ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , до суду апеляційної інстанції надійшло аналогічне заявленому у апеляційній скарзі клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що позивач є малолітньою особою та не має власного.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

10.Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач не виконав вимоги ухвали суду від 28.10.2020 у встановлений судом строк, тому наявні підстави для повернення апеляційної скарги позивачу в порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 298 КАС України. При цьому Сьомий апеляційний адміністративний суд зазначив, що при визначенні підстав звільнення від сплати судового збору, суд враховує доходи батьків, а не дитини.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11.Касаційна скарга ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , мотивована, зокрема тим, що суд апеляційної інстанції повертаючи його апеляційну скаргу, не врахував того, що позивачем у цій справі є саме малолітня особа, а її законний представник діє виключно в інтересах дитини, а відтак дохід законного представника не має значення для встановлення спроможності здійснити оплату судового збору.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11.Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

12.Статтею 296 КАС України визначено форму та зміст апеляційної скарги. Зокрема, згідно із пунктом 1 частини п`ятої цієї статті процесуального закону до апеляційної скарги має бути додано документ про сплату судового збору.

13. Частиною другою статті 296 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху і апелянту надається строк для усунення її недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали.

14.Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

15.Відповідно до пункту 14 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

16. Таким чином, від сплати судового збору звільнені батьки, законні представники малолітніх чи неповнолітніх осіб, які звертаються із скаргами про захист прав та/або інтересів малолітньої чи неповнолітньої особи.

17.Подібний висновок щодо застосування наведених приписів Закону № 3674-VI висловлений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 22.04.2019 у справі № 9901/108/19 (провадження № 11-394заі19).

18.Водночас необхідно зазначити, що право на звернення до суду відповідно до статті 5 КАС України виникає внаслідок порушення рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи, яка просить про їх захист.

19.При вирішенні питання щодо звільнення від сплати судового збору осіб, які є законними представниками малолітньої чи неповнолітньої особи, доречно виходити з того, чи спричинено оскаржуваними рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушення законних прав та інтересів такої особи.

20. У справі, яка розглядається оспорюється рішення відповідача, яким ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, у розмірі меншому ніж було висловлено у проханні заявника, а відтак оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі ОСОБА_1 , який є законним представником ОСОБА_2 , прямо направлене на захист прав та інтересів такої малолітньої особи.

21.Відтак при поданні апеляційної скарги в інтересах малолітньої особи в цій справі ОСОБА_1 не зобов`язаний був сплачувати судовий збір.

22.Отже, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, повертаючи ухвалою від 20.11.2020 апеляційну скаргу у зв`язку з невиконанням скаржником вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 28.10.2020, винесеної з підстав ненадання апелянтом документу про сплату судового збору, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення наведених приписів процесуального закону.

23.Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

24.Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2020 підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити.

Скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2020, а справу №120/1647/20-а направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіА.І. Рибачук Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик