13.10.2017 | Автор: Олександр Б.
Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Неприйняття рішення про дозвіл на розроблення техдокументації із землеустрою не є підставою виникнення спору про право цивільне, що обумовлює підвідомчість спору адміністративному суду (справа 921/56/17-г/13, 10.10.17)

Неприйняття рішення про дозвіл на розроблення техдокументації із землеустрою не є підставою виникнення спору про право цивільне, що обумовлює підвідомчість  спору  адміністративному суду (справа  921/56/17-г/13, 10.10.17) - vgsu_nepriynyattya_rishennya_pro_dozvil_na_rozroblennya_tehdokumentatsii_iz_zemleustroyu_ne_e_pidstavoyu_viniknennya_sporu_pro_pravo_tsivilne_shcho_obumovlyue_pidvidomchist_sporu_administrativnomu_sudu_(sprava_921_56_17_g_13_10_10_17)_5bfbf41f81a74.jpg

Фабула судового акта: Судова справа, що пропонується увазі користувачів сайту відповідає, принаймні, на два питання. Перше, - чи можливо через суд зобов’язати місцеву владу прийняти рішення, яким надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). І друге, - який саме суд має розглядати такий позов. Відповідь на перше питання є очевидною, адже за приписом частині другій статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Історія ж відповіді на друге питання така. Фізичною особою-підприємцем, що не є учасником цієї судової справи, складено нотаріально засвідчену заяву, відповідно до якої він не заперечує проти вилучення орендованої ним земельної ділянки на користь кооперативу (позивач). З огляду на це кооператив звернувся до міської ради із відповідною заявою. Проте, міською радою рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не прийнято. Жодної мотивації відмови у прийнятті рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, або зауважень до поданих документів не наведено, що і стало підставою для звернення кооперативу до господарського суду з відповідним позовом.

Рішенням місцевого господарського суду позов задоволено, - зобов'язано міську раду прийняти рішення, яким надати кооперативу дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Але постановою апеляційного господарського суду це рішення скасовано та припинено провадження у справі, з чим погодився і ВГСУ.

ВГСУ наголосив, що відповідно до ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у т.ч. щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Системний аналіз норм права дає підстави вважати, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду), так само як і відмова в наданні відповідного дозволу не засвідчує порушення права на земельну ділянку, яке ще не виникло, а констатує лише порушення права на отримання дозволу органу розпорядження землею.

Відтак, з огляду на те, що у спірних правовідносинах питання прийняття відповідачем рішення про надання такого дозволу буде лише наслідком здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій в частині розпорядження землями територіальної громади, і воно не є самостійною підставою для констатації наявності спору про право цивільне, що вказує на публічно-правовий характер такого спору, а це в свою чергу, свідчить про підвідомчість цього спору адміністративному суду.

Як зазначив касаційний суд, аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2510цс15.

Доречно нагадати, що саме така позиція також ви словна ВСУ у постановах від 19 січня 2016 року № 21-3690а15, та від 11 жовтня 2016 року № 21-1625а16. Разом з цим заслуговують на увагу інші позиції Верховного Суду України (див.,наприклад, постанову від 11 жовтня 2016 року № 21-2158а16 і постанова від 22 листопада 2016 року № 21-1932а16), в яких зазначено, що у разі прийняття суб’єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, а також правомірності надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Отже, є підстави вважати, що правильне визначення підвідомчості подібних спорів залежить від комплексу факторів, і один з них, - це присутність у спорі правовідносин власності чи зобов’язань за цивільно-правовим договором. За наявності останніх слід вести мову про не підвідомчість спору адміністративному суду.

Аналізуйте судовий акт: Захищено права учасника АТО: суд скасував відмову у наданні дозволу на відведення з/д ОСГ у власність та зобов’язав сільраду такий дозвіл надати (Великобагачанський районний суд Полтавської області від 02 липня 2016 р., суддя Хоролець В. В.)

Суд має право зобов’язати орган земресурсів видати дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення з/д, хоча це і є виключною компетенцією цього органу (ВАСУ від 19 травня 2016 року у справі №К/800/32729/15)

Видати дозвіл на розробку землевпорядної документації» є правильним способом захисту порушеного права, який унеможливлює необхідність повторного звернення до суду (ВАСУ від 29 вересня 2016р. у справі К/800/19142/16)

Оскарження розпоряджень та рішень щодо питань відведення земельних ділянок відбувається за правилами адмінсудочинства, а не будь-якого іншого (ВСУ від 7 червня 2016 року у справі № 820/3507/15)

Оскарження розпоряджень та рішень щодо питань відведення земельних ділянок відбувається за правилами адмінсудочинства, а не будь-якого іншого (ВСУ від 7 червня 2016р. у справі №820/3507/15)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року Справа № 921/56/17-г/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач), суддів: Поляк О.І., Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Обслуговуючого кооперативу "ВІНД" (далі ОК "ВІНД") на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2017у справі№ 921/56/17-г/13 Господарського суду Тернопільської областіза позовомОК "ВІНД" до Тернопільської міської радипрозобов'язання вчинити дії

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились не з'явились В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Тернопільської області (суддя Стопник С.Г.) від 03.03.2017 у справі №921/56/17-г/13 позов задоволено; зобов'язано Тернопільську міську раду прийняти рішення, яким надати ОК "ВІНД" дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,4060га за адресою АДРЕСА_1.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Скрипчук О.С., судді: Хабіб М.І., Юрченко Я.О.) від 08.06.2017 у справі № 921/56/17-г/13 рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.03.2017 скасовано та припинено провадження у справі.

В касаційній скарзі ОК "ВІНД" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, натомість залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст.ст.116, 120, 123, 152 Земельного кодексу України (далі ЗК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Представники сторін не скористались правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом приписів матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга не належить до задоволення з огляду на таке.

ОК "ВІНД" звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської міської ради про зобов'язання прийняти рішення, яким надати Обслуговуючому кооперативу "ВІНД" дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,4060га за адресою АДРЕСА_1.

Судами встановлено таке.

03.03.2006 Тернопільською міською радою прийнято рішення №4/18/97, яким затверджено Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_4 (далі СПД ОСОБА_4.) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4060 га під реконструкцію власних приміщень в човнову станцію за адресою АДРЕСА_1 та вирішено надати вказану земельну ділянку в оренду СПД ОСОБА_4 терміном на 5 років.

На підставі зазначеного рішення 17.03.2006 між Тернопільською міською радою (Орендодавець) та СПД ОСОБА_4 (Орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого (п.п.1, 15) Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться у АДРЕСА_1, під реконструкцію власних приміщень в човнову станцію.

Відповідно до п.2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,406га, в тому числі 0,05144га - нежитлова будівля, 0,35456га - землі для обслуговування нежитлової будівлі.

Договір укладено терміном на п'ять років - з 03 березня 2006 року по 03 березня 2011 року (п.8).

Як стверджує позивач, після закінчення терміну дії зазначеного договору оренди жодна із сторін не заявила про його припинення, орендар СПД ОСОБА_4, продовжила користуватись переданою їй земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, а Тернопільська міська рада не заперечила проти поновлення договору, у зв'язку з чим такий договір оренди землі в силу положень ст.33 Закону України "Про оренду землі" вважався поновленим.

09.02.2010 13/100 об'єкта незавершеного будівництва - незавершена будівництвом човнова станція, готовністю 55% за адресою АДРЕСА_1, перейшло у власність ОСОБА_5 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.02.2010 №25271487).

23.07.2010 14/100 об'єкта незавершеного будівництва - незавершена будівництвом човнова станція, готовністю 55% за адресою АДРЕСА_1, - перейшло у власність ОСОБА_6 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.07.2010 №26800701).

23.07.2010 13/100 об'єкта незавершеного будівництва - незавершена будівництвом човнова станція, готовністю 55% за адресою АДРЕСА_1, перейшло у власність ОСОБА_7 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.07.2010 №26800570).

18.12.2012 приміщення човнової станції, елінг АДРЕСА_2, перейшло у власність ОСОБА_8 (витяг про державну реєстрацію прав від 18.12.2012 №36808019).

18.12.2012 приміщення човнової станції, елінг АДРЕСА_3, перейшло у власність ОСОБА_9 (витяг про державну реєстрацію прав від 18.12.2012 №36803720).

18.12.2012 приміщення човнової станції, елінг АДРЕСА_4, перейшло у власність ОСОБА_10 (витяг про державну реєстрацію прав від 18.12.2012 №36804906).

18.12.2012 приміщення човнової станції, елінг АДРЕСА_5, перейшло у власність ОСОБА_11 (витяг про державну реєстрацію прав від 18.12.2012 №36806506).

27.07.2013 приміщення човнової станції, елінг АДРЕСА_6, перейшло у власність ОСОБА_12 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.07.2013 №7040138).

30.12.2014 приміщення човнової станції, елінг АДРЕСА_7 перейшло у власність ОСОБА_8 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.12.2014 №31952288).

10.01.2012 створено та зареєстровано ОК "ВІНД", членами якого виступили ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10

Як зазначено в п.2.1ю Статуту ОК "ВІНД", метою створення Кооперативу є створення належних умов членам Кооперативу, на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, забезпечення захисту прав його членів, відповідно до п.11.1. цього Статуту, поділу між ними ризиків, витрат та дотримання ними обов'язків щодо належного утримання човнової станції, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

05.08.2013 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 складено заяву, за змістом якої остання, у зв'язку із відчуженням приміщень човнової станції, що розташовані за адресою АДРЕСА_1, які знаходяться на орендованій нею земельній ділянці, площею 0,406га, керуючись ст.120 ЗК України, дала згоду на вилучення цієї земельної ділянки, а саме 0,0369га - на користь ОСОБА_12, 0,0282га - на користь ОСОБА_9, 0,0456га - на користь ОСОБА_10, 0,612га - на користь ОСОБА_11, 0,0339га - на користь ОСОБА_6, 0,0377га - на користь ОСОБА_7, 0,419га - на користь ОСОБА_5, 0,0796га - на користь ОСОБА_8, 0,0407га - на користь ОСОБА_14 Вказана заява посвідчена 05.08.2013 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ліщиною О.П., зареєстровано в реєстрі за №857.

13.05.2014 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 складено нотаріально засвідчену заяву, відповідно до якої остання вказує, що в зв'язку із відчуженням приміщень човнової станції за адресою АДРЕСА_1, які знаходяться на орендованій нею земельній ділянці, площею 0,406га, керуючись ст.120 ЗК України, не заперечує проти вилучення цієї земельної ділянки на користь кооперативу "ВІНД".

Маючи намір у відповідності до чинного законодавства отримати в оренду вищевказану земельну ділянку, кооператив звернувся до Тернопільської міської ради із відповідною заявою, долучивши, серед іншого, заяву ОСОБА_4 та докази належності членам кооперативу на праві власності нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1. Проте, за результатами розгляду Тернопільською міською радою питання про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,4060га за адресою АДРЕСА_1 ОК "ВІНД", рішення не прийнято (згідно витягу з протоколу 52 сесії Тернопільської міської ради від 28.10.2014 результати голосування: за - 10, проти - 0, утримались - 3). Жодної мотивації відмови у прийнятті рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, або зауважень до поданих документів не наведено.

Вважаючи такі дії Тернопільської міської ради неправомірними, і такими, що порушують законні права та інтереси ОК "ВІНД" як фактичного землекористувача земельної ділянки по АДРЕСА_1, останній звернувся із даним позовом до суду.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, зазначивши, що враховуючи положення ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України, якими закріплено загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, та, відповідно, необхідність належного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розміщено це нерухоме майно, визнав обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги щодо зобов'язання Тернопільської міської ради прийняти рішення, яким надати ОК "ВІНД" дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,4060га за адресою АДРЕСА_1.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та припиняючи провадження у справі, правомірно виходив з такого.

Згідно ст.1 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у т.ч. щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій (далі - суб'єкт владних повноважень).

З огляду на положення статей 3, 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього суб'єкта, відповідно прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, до адміністративної відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень (аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі №6-2510цс15).

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

ЗК України є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов'язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Так, згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За статтею 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 ЗК України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 80 ЗК України установлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

З огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За правилами частини першої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина третя статті 123 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК України).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду), так само як і відмова в наданні відповідного дозволу не засвідчує порушення права на земельну ділянку, яке ще не виникло, а констатує лише порушення права на отримання дозволу органу розпорядження землею.

Згідно ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України від 01.04.2010 №10-рп/2010 Справа №1-6/2010 положення пунктів "а", "б", "в", "г" ст.12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Відтак, з огляду на те, що у спірних правовідносинах питання прийняття відповідачем рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,4060га за адресою АДРЕСА_1 буде наслідком здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій в частині розпорядження землями територіальної громади, враховуючи, що відмова в наданні відповідного дозволу не засвідчує порушення права на земельну ділянку, яке ще не виникло, адже навіть прийняте таке рішення не є самостійною підставою для констатації наявності спору про право цивільне, яке набувається за наслідком вчинення відповідного правочину, позов про зобов'язання міської ради винести рішення про надання ОК "ВІНД" дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), за межами спору про право цивільне, вказує на публічно-правовий характер такого спору, що в свою чергу, свідчить про підвідомчість цього спору адміністративному суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов ґрунтовного висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі згідно п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "ВІНД" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 у справі № 921/56/17-г/13 Господарського суду Тернопільської області залишити без змін.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді О.Поляк

І.Ходаківська

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні статті
Популярні судові рішення
ЕСПЧ
0