Вчені знайшли крило динозавра, яке збереглося у надзвичайно детальному вигляді

У північно-східній Бразилії виявлено кістку крила птерозавра віком 113 мільйонів років. Скам’янілість не тільки зберегла структуру кістки, а й містить хімічні сліди, що вказують на те, чим харчувалася тварина і як вона була похована.

За даними Університету Кертіна, це рідкісний випадок, коли анатомія та хімія зберігаються разом через понад 100 мільйонів років. Знахідка описана в дослідженні, опублікованому в журналі iScience.

Зазначається, що птерозаври були літаючими рептиліями, які жили поруч із динозаврами і були одними з перших хребетних, що освоїли активний політ. Розмах крил деяких з них сягав 12 метрів, а їхні порожнисті кістки робили їх легкими за життя, але небезпечними після смерті. Ці самі порожнисті структури іноді допомагали зберегти їх у незвичайний спосіб, коли умови на морському дні були ідеальними.

Особливо примітно те, скільки інформації збереглося. Більшість скам’янілостей такого віку втрачають усі первинні біологічні ознаки, але ця знахідка досі містить молекулярні залишки.

Кістка крила, що зберегла не лише свою форму

Цікаво, що скам’яніла фаланга крила збереглася у трьох вимірах, тобто вона не деформувалася під тиском осадових порід, як це часто буває зі стародавніми кістками.

Як зазначається в дослідженні, така збереженість дозволяє дослідникам краще розглянути первісну структуру, аж до найдрібніших анатомічних деталей, які зазвичай втрачаються з часом.

Ще більш дивним є те, що вчені виявили всередині скам’янілості молекули стероїдів. Головна авторка дослідження Кліті Грайс, заслужений професор імені Джона Кертіна, висловила це просто:

"Ця скам’янілість - справжня капсула часу. Вона не тільки чудово збереглася, але й уперше ми виявили сліди стероїдів у птерозавра, що є додатковим доказом того, що ці істоти, ймовірно, харчувалися рибою або кальмарами".

Ці молекули важливі, тому що вони надзвичайно рідкісні. Органічні сполуки зазвичай розкладаються задовго до того, як скам’янілості досягають такого віку. Їхнє збереження тут свідчить про те, що щось у середовищі поховання сповільнило або змінило звичайний процес розкладання, зафіксувавши сліди біологічної активності тварини.

Хімічні сліди всередині крила птерозавра

Важливо, що після смерті птерозавра та його занурення на морське дно він не просто розклався. Натомість мікроби взяли гору, змінивши хімічний склад навколо тіла. У дослідженні пояснюється, що ключову роль у цьому процесі відіграли сіроокислюючі бактерії.

Як пояснюють вчені з Університету Кертіна, ці мікроби спричинили зміни в окислювально-відновних умовах, тобто зміни у взаємодії кисню та хімічних речовин у осадових породах. Це призвело до утворення мінералів навколо решток, поступово укладаючи кістку в своєрідну природну оболонку. Грайс зазначила те, що повністю перевертає з ніг на голову поширене припущення:

"Замість того, щоб бути зруйнованими киснем, деякі скам’янілості зберігаються завдяки йому, за допомогою окислювальних процесів, що здійснюються древніми мікробіомами".

Зазначається, що з часом ця мікробна активність допомогла стабілізувати кістку, зберігши її форму та тонку структуру.

"Мікроорганізми, зокрема сіроокислюючі бактерії, почали розщеплювати м’які тканини та жири, викликаючи мінералізацію навколо тіла - процес, який з часом допоміг зберегти його структуру з неймовірною деталізацією протягом понад 100 мільйонів років", - пояснила вона.

Стародавня екосистема морського дна, що збереглася в камені

Каменюка була знайдена в морських відкладах на північному сході Бразилії, що означає, що тварина, ймовірно, незабаром після смерті опинилася на стародавньому морському дні. Ці обставини мали значення. Поєднання осаду, мікроорганізмів та хімічних змін створило своєрідну природну систему збереження, яка зустрічається нечасто.

Цікаво, що птерозаври мали порожнисті кістки, і ця особливість могла мати значення після поховання. Ці порожнини могли дозволити рідинам, багатим на мінерали, легше переміщатися крізь кістку, допомагаючи зберегти внутрішні деталі в міру утворення мінералів навколо неї.

У дослідженні взяли участь вчені з Бразилії, Німеччини та США, які використовували передові методи візуалізації та геохімії в лабораторіях Університету Кертіна. Ці методи допомогли реконструювати як фізичну структуру кістки, так і хімічну історію, приховану всередині неї.

Крім того, аналогічні закономірності збереження починають проявлятися й на інших ділянках, що вказує на те, що цей випадок із Бразилії, можливо, не є унікальним.

Новини археології

Нове дослідження людських останків із Лас-Гобас, середньовічного печерного поселення на півночі Іспанії, проливає світло на маловідому популяцію, яка пережила століття потрясінь на іберійському кордоні.

Вас також можуть зацікавити такі новини:У забутій гробниці знайшли сотню скарбівНа 500 років старше: неподалік від знаменитого Стоунхенджа виявили його "прототип"У стародавньому турецькому місті виявили рідкісну мозаїку віком 1800 років, - ЗМІ

ДЖЕРЕЛО : UNIAN