Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.03.2018 року у справі №666/6259/14-ц
Ухвала ВССУ від 11.01.2018 року у справі №666/6259/14-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Кузнєцова В.О.,

суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,

Карпенко С.О., Мостової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 21 червня 2016 року,

встановила:

У серпні 2014 року ПАТ "Дельта Банк" звернулось до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 13 липня 2011 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Амалтея" укладений договір кредитної лінії, відповідно до умов якого товариство отримало кредит у сумі 5 977 000 доларів США зі сплатою 13% річних з кінцевим терміном повернення 12 липня 2016 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3 13 грудня 2013 року укладений договір поруки, за умовами якого ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати перед банком за виконання ТОВ "Амалтея" зобов'язань за кредитним договором.

У порушення умов кредитного договору, ТОВ "Амалтея" зобов'язання не виконувало, внаслідок чого станом на 16 липня 2014 року виникла заборгованість у сумі 8 664
349,19 доларів США, з яких: 5 407 000 доларів США - заборгованість за кредитом, 837 468,56 доларів США - заборгованість за процентами, 29 080,63 доларів США пені та 2 390 800 доларів США штрафу, яку банк просив стягнути з поручителя.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 3 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 21 червня 2016 року рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 3 грудня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у сумі 6 244 468,56 доларів США з яких: 5 407 000 доларів США - заборгованість за кредитом, 837 468,56 доларів США - заборгованість за процентами та 352 542,15 грн пені.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду Херсонської області від 21 червня 2016 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах його повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, у складі, визначеному Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що 13 липня 2011 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Амалтея" укладений договір кредитної лінії, відповідно до умов якого товариство отримало кредит у сумі 5 977 000 доларів США зі сплатою 13% річних з кінцевим терміном повернення 12 липня 2016 року.

До кредитного договору № ВКЛ-2006474/1 додатковими угодами неодноразово вносилися зміни і доповнення.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3 13 грудня 2013 року укладений договір поруки, за умовами якого ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати перед банком за виконання ТОВ "Амалтея" зобов'язань за кредитним договором.

У порушення умов кредитного договору, ТОВ "Амалтея" зобов'язання не виконувала, внаслідок чого станом на 16 липня 2014 року виникла заборгованість у сумі 8 664
349,19 доларів США, з яких: 5 407 000 доларів США - заборгованість за кредитом, 837 468,56 доларів США - заборгованість за процентами, 29 080,63 доларів США пені та 2 390 800 доларів США штрафу.

Також судами встановлено, що останній платіж по тілу кредиту здійснено 10 лютого 2012 року в сумі 500 000 доларів США, а останній платіж за процентами - 27 січня 2014 року в сумі 10 000 доларів США.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21 жовтня 2014 року з ТОВ "Амалтея" на користь ПАТ "Дельта Банк" стягнено заборгованість за договором кредитної лінії від 13 липня 2011 року № ВКЛ-2006474/1, яка складається з 5 407
000 доларів США - заборгованості за кредитом, 837 468,56 доларів США - заборгованості за процентами за користування кредитними коштами та 30 000

доларів США штрафних санкцій.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29 січня 2015 року рішення господарського суду Херсонської області від 21 жовтня 2014 року змінено, надано відстрочку виконання рішення суду строком на один рік, тобто до 29 січня 2016 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що банком позов пред'явлено після спливу шестимісячного строку, визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК України, для звернення з вимогою до поручителя, оскільки позичальник не виконував обов'язки зі сплати щомісячних платежів за тілом кредиту з 10 березня 2012 року, а за процентами - з 1 лютого 2014 року, проте з позовом до поручителя банк звернувся лише у вересні 2014 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Встановивши, що сторони у договорі поруки визначили строк її закінчення, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Такі висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених судом, і відповідають вимогам закону.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Згідно з положенням ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до п. 6.4 договору поруки цей договір набирає чинності з дати його укладення і дія цього договору припиняється на 3 650 день від дати, яка визначена у п. 2.1.1 цього договору як термін повернення кредиту.

Пунктом 2.1.1 договору передбачено, що кредит згідно кредитного договору в сумі 5 977 00 доларів США підлягає поверненню до 12 липня 2016 року включно, тому підстав для висновку про припинення поруки станом на час звернення з позовом до поручителя немає.

Вирішуючи справу, апеляційний суд повно, всебічно та об'єктивно з'ясував фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для частково стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, оскільки висновків суду не спростовують і зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте, в силу ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ст.ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 21 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О.Кузнєцов Судді: Є.П.Євграфова О.І.Євтушенко С.О.Карпенко Г.І.Мостова