УХВАЛА

15 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/32643/15

Провадження № 12-61гс20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Бакуліної С. В.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду

справи № 910/32643/15

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Сток"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 січня 2020 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2019 року

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Сток"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Групп", ОСОБА_1,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Люкс",

про визнання недійсними результатів аукціону,

в межах справи

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Групп"

про банкрутство

ліквідатор Баляба Олександр Володимирович,

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/32643/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Групп" (далі - ТОВ "АВС Логістік Групп", боржник) про банкрутство в порядку, передбаченому статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції ~law27~ (далі - Закон про банкрутство).

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хот-Сток" (далі - ТОВ "Хот-Сток", позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва в межах провадження у справі № 910/32643/15 про банкрутство з позовною заявою (від 30 листопада 2017 року вих. № 30/11-1) до ТОВ "АВС Логістік Групп" та ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів повторного аукціону від 27 жовтня 2017 року з продажу майна ТОВ "АВС Логістік Групп" (лот № 1 - земельна ділянка, площею 1,9296 га, кадастровий номер: 3222487201:01:011:0088, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки - для розташування другої офісної черги офісно-складського комплексу).

23 лютого 2018 року ТОВ "Хот-Сток" подало до суду заяву про зміну предмету позову, в якій, окрім раніше заявленої вимоги про визнання недійсними результатів повторного аукціону від 27 жовтня 2017 року з продажу майна боржника, також заявлено вимогу про визнання недійсним протоколу № 1 повторного аукціону з реалізації майна ТОВ "АВС Логістік Групп", складеного та затвердженого генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Оціночна фірма "Поліінформ" (далі - ТОВ "Оціночна фірма "Поліінформ") Луговським Є. В.

На обґрунтування заявлених вимог ТОВ "Хот-Сток" посилається на проведення аукціону з порушенням чинного законодавства України, а саме на те, що при організації аукціону було допущено низку порушень правил проведення аукціону, визначених Законом про банкрутство: порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником; допуску до участі в аукціоні; допуску до місця проведення аукціону; порядку проведення аукціону тощо.

Також ТОВ "Хот-Сток" вказало на порушення його прав як власника офісно-складського комплексу, розташованого на реалізованій на спірному аукціоні земельній ділянці, який було придбано раніше окремо від земельної ділянки, можливість чого було встановлено у постанові Вищого господарського суду України від 28 липня 2015 року під час розгляду справи № 5011-12/10776-2012.

У зв'язку з наведеним ТОВ "Хот-Сток" вказує, що ліквідатором ТОВ "АВС Логістік Групп" було порушено принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, а відтак неправомірно включено земельну ділянку до майна, що підлягає реалізації на аукціоні та незаконно сформовано її як окремий майновий лот.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 7 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2018 року, заяву ТОВ "Хот-Сток" частково задовольнив; визнав недійсними результати повторного аукціону з продажу майна ТОВ "АВС Логістік Групп" від 27 жовтня 2017 року в частині продажу лота № 1; в іншій частині заяву залишив без задоволення.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 18 вересня 2018 року скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 травня 2018 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 7 березня 2018 року; справу за позовними вимогами про визнання недійсними результатів проведення аукціону 27 жовтня 2017 року в частині лота №1 передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

12 лютого 2019 року Господарський суд міста Києва ухвалою відмовив у задоволені заяви ТОВ "Хот-Сток" про визнання недійсними результатів аукціону, який відбувся 27 жовтня 2017 року в межах справи № 910/32643/15 про банкрутство ТОВ "АВС Логістік Групп"; відмовив в задоволенні заяви ТОВ "Хот-Сток" про забезпечення позову. Вмотивовуючи своє рішення суд першої інстанції вказав, що помилки, зазначені заявником в оголошенні про проведення аукціону, не вплинули на його результати, оскільки майно боржника було реалізовано за максимально вищою ціною.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 3 червня 2019 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2019 року скасував в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "Хот-Сток" про визнання недійсними результатів аукціону; прийняв в цій частині нове рішення, яким заяву ТОВ "Хот-Сток" про визнання недійсним результатів аукціону задовольнив; визнав недійсним результати аукціону, який відбувся 27 жовтня 2017 року в межах справи № 910/32643/15. Суд дійшов висновку, що нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу, не укладеного в визначений законодавством строк, призвело до необґрунтованого висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування норм статей 55,73 Закону про банкрутство щодо анулювання результатів аукціону, а також зазначив, що вказаними нормами спеціального Закону прямо передбачено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 9 жовтня 2019 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 3 червня 2019 року скасував, справу № 910/32643/15 в скасованій частині передав на новий апеляційний розгляд.

За результатами нового розгляду справи, Північний апеляційний господарський суд постановою від 29 січня 2020 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2019 року у цій справі залишив без змін, зазначивши про оформлення належним чином результатів проведеного аукціону з продажу лоту № 1, тоді як помилки в оголошенні про проведення аукціону є такими, що не можуть впливати на дійсність аукціону. Крім того, судом наголошено, що хоча у власника нерухомого майна і виникає право на придбання земельної ділянки, на якій воно розташоване, законодавцем не вказано, що договір купівлі-продажу земельної ділянки має укладатися саме з власником такого нерухомого майна. Водночас положеннями статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не передбачено заборони здійснювати продаж нерухомого майна окремо від земельної ділянки, на якій воно розташоване. Отже, положення статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України не вказують на безумовне пріоритетне право ТОВ "Хот-Сток" на придбання земельної ділянки, що була реалізована на спірному аукціоні, а лише зазначають про те, що товариство, якому офісно-складський комплекс було передано як самостійний об'єкт права власності, без земельної ділянки, має право вимагати у нового власника земельної ділянки користуватися нею на тих самих умовах, які існували до проведення аукціону.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що земельна ділянка не була об'єктом спільної часткової власності, та єдиним її власником на момент проведення аукціону було ТОВ "АВС Логістік Групп", що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 березня 2017 року, а відповідно до іпотечного договору № 151312z3 від 22 лютого 2012 року зазначена земельна ділянка була предметом забезпечення щодо виконання майнових зобов'язань боржника перед АТ "Укрексімбанк", а тому її придбання оформлювалось шляхом видачі набувачу нотаріального свідоцтва про придбання нерухомого майна та реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, отже було здійснене належним чином.

Крім того, апеляційний господарський суд врахував, що між ТОВ "Хот-Сток", як власником офісно-складського комплексу, та ТОВ "АВС Логістік Групп", як власником земельної ділянки, 1 лютого 2016 року було укладено угоду про добросусідство, відповідно до умов якої боржник взяв перед скаржником зобов'язання щодо дотримання правил добросусідства, встановлених нормами глави 17 ЗК України.

До того ж перед проведенням аукціону ТОВ "АВС Логістік Групп" листом від 28 серпня 2017 року повідомляло ТОВ "Хот-Сток" щодо можливості придбання земельної ділянки на тих самих умовах, на яких земельна ділянка була придбана ТОВ "АВС Логістік Групп". Однак позивач вказаною пропозицією не скористався.

Окрім того судом апеляційної інстанції відзначено, що факт участі ТОВ "Хот-Сток" у спірному аукціоні додатково свідчить про те, що ним була надана згода на можливість придбання зазначеної земельної ділянки як окремого об'єкта права власності на рівних з іншими учасниками аукціону умовах.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ліквідатором ТОВ "АВС Логістік Групп" правомірно було реалізовано заставне майно (земельну ділянку), яке належало боржнику, шляхом проведення аукціону з дотриманням норм Закону про банкрутство, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, отже підстави для визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 27 жовтня 2017 року в частині продажу лоту № 1, відсутні.

Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 29 січня 2020 року та ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2019 року, ТОВ "Хот-Сток" звернулося з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення яким задовольнити позовну заяву про визнання недійсними результатів повторного (другого) аукціону з продажу майна банкрута.

На обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Хот-Сток" зазначило про неправильне застосуванням судами попередніх інстанцій положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, які закріплюють припинення права власності у попереднього власника земельної ділянки у разі придбання нерухомості, розташованої на земельній ділянці та автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до нового власника нерухомості, розташованої на земельній ділянці.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 7 квітня 2020 року відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ТОВ "Хот-Сток" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 січня 2020 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2019 року.

Відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 30 липня 2020 року справу із касаційною скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 5 статті 302 ГПК України, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Мотивуючи своє рішення про передачу справи на розгляд Великою Палатою Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виходив з такого.

Механізм відчуження речових прав на житловий будинок, будівлю, споруду та прав на земельну ділянку під ними у національному законодавстві визначений в статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1 , 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з частиною 1 статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Тобто, визначений статтею 120 ЗК України та статтею 377 ЦК України порядок переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду та прав на земельну ділянку під ними є діаметрально протилежним одному із принципів набуття права власності, яким є принцип переходу права власності на об'єкт нерухомості одночасно з переходом права власності на земельну ділянку - "superficies solo cedit" (від лат. збудоване на землі слідує за нею), оскільки за наведеними нормами саме земельна ділянка слідує за будинком, спорудою, будівлею, а не навпаки.

При застосуванні приписів статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України у судовій практиці сформувався принцип єдності юридичної долі земельної ділянки разом зі збудованим на ній об'єктом нерухомого майна, в основу якого покладено слідування землі за об'єктом нерухомості у разі переходу права власності на такий об'єкт на підставі того чи іншого юридичного факту.

Окрім цього, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зауважив про те, що у практиці Верховного Суду існують різні підходи щодо правових наслідків у разі визначення позивачем у справі про визнання недійсним результатів прилюдних торгів неналежного (неповного) складу відповідачів.

Так, існує велика кількість висновків судів касаційної інстанції різної юрисдикції, що суперечать один одному, формують різну судову практику протягом тривалого часу, що надає виключний характер правовій проблемі процесуальних дій суду у разі визначення позивачем неповного складу відповідачів.

Обґрунтовуючи підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зазначив, що виключною правовою проблемою, яка має важливе значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, є питання щодо: правомірності відчуження земельної ділянки та зведеного на ній об'єкту нерухомого майна як окремих нерухомих речей різним власникам; ефективного способу захисту порушеного права (визнання права, визнання правочину недійсним тощо), який спроможний забезпечити дотримання балансу інтересів різних власників у подібних спорах; поширення на подібні правовідносини інституту переважних прав та можливості їх захисту за аналогією закону із застосуванням механізму переведення прав та обов'язків покупця на позивача; процесуальних дій суду у разі визначення позивачем у спорі про визнання недійсним результатів прилюдних торгів неналежного (неповного) складу відповідачів.

Однак, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для передачі справи на її розгляд згідно з частиною 5 статті 302 ГПК України з огляду на таке.

Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною 5 статті 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить ця справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Лише за наявності таких умов справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини дотримання принципу правової визначеності пов'язує із забезпеченням єдності судової практики. Однак суд не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон під час проведення реформ або запровадження покращень. Разом з тим наявність глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх усе ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

При визначенні того, чи наявність конфліктуючих судових рішень у подібних справах суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, беруться до уваги такі чинники: 1) існування "глибоких та довгострокових розходжень" у відповідній судовій практиці національних судів; 2) наявність у національному законодавстві механізмів подолання таких розбіжностей; 3) фактичне запровадження механізмів подолання розбіжностей і, якщо так, то 4) ефективність таких механізмів.

Разом з тим, в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не викладено правову проблему, яку містить ця справа саме у правозастосуванні, не обґрунтовано, в чому вбачається складність застосування відповідних положень законодавства у зазначеній правовій ситуації, невизначеність поставлених судом правових питань на нормативному рівні, неможливість подолання проблеми існуючими процесуальними механізмами.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

З огляду на зміст судових рішень Верховного Суду, на які посилається Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, правовідносини у цих справах не є подібними до даної справи, враховуючи предмет і підстави позовів, характер спірних правовідносин, а також правові висновки, викладені у цих рішеннях, які не є релевантними щодо спірних правовідносин у цій справі.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність зазначених Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду підстав для передачі цієї справи на її розгляд (з підстав наявності в цій справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики).

Відповідно до частини 6 статті 303 ГПК України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.

Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Ураховуючи викладене, справу № 910/32643/15 разом з касаційною скаргою ТОВ "Хот-Сток" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 січня 2020 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2019 року слід повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду відповідно до частини 6 статті 303 ГПК України.

Керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 910/32643/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Сток" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС Логістік Групп", ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Люкс", про визнання недійсними результатів аукціону, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Сток" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 січня 2020 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2019 року повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С. В. Бакуліна Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко В. В. Британчук Н. П. Лященко Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко М. І.

Гриців В. В. Пророк Д. А. Гудима Л. І. Рогач В. І. Данішевська О. М. Ситнік Ж.

М. Єленіна О. С. Ткачук О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич О. Р. Кібенко О. Г.

Яновська