Історія справи

Постанова ККС ВП від 21.02.2019 року у справі №1-1/2004
Постанова ККС ВП від 20.06.2019 року у справі №1-1/2004
Ухвала ВП ВС від 18.04.2021 року у справі №1-1/2004

УХВАЛА

12травня 2021 року

м. Київ

справа № 1-1/2004

провадження № 13-54зво21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Крет Г. Р.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор'євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л.

М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В.

М., Ткача І. В.

перевірила заявузасудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Волинської області від 02 лютого 2004 року та ухвали Верховного Суду України від 22 червня 2004 року за виключними обставинами і

встановила:

Вироком Апеляційного суду Волинської області від 02 лютого 2004 року, залишеним без зміни ухвалою Верховного Суду України від 22 червня 2004 року, ОСОБА_1 засуджено за ст. 69, пунктами "а ", "е ", "з ", "і" ст. 93, ч. 2 ст. 17, пунктами "е ", "з ", "і"

ст. 93, ч. 3 ст. 144, ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 229-6, ст. 42Кримінального кодексу України 1960 року (далі - КК 1960 року) до покарання у виді довічного позбавлення волі

з конфіскацією всього майна.

11 березня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив остаточне рішення у справі "Дембо та інші проти України", яким констатував порушення щодо ОСОБА_1 (заява 45123/19) ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) стосовно покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення. ЄСПЛ також постановив, що визнання існування порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.

Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ, захисники Бондаренко В. Г. та Кінах Я. В. звернулися до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд за виключними обставинами постановлених рішень щодо засудженогоОСОБА_1Зазначене звернення через недотримання його авторами вимог ст. 462 КПК ухвалою судді Великої Палати від 16 квітня 2021 року було залишено без руху та надано строк для усунення допущених недоліків.

У межах визначеного строку відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 461 КПКзасуджений подав заяву до Великої Палати, в якій, посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ просить скасувати судові рішення щодо нього і постановити новий вирок, яким надати йому перспективу на звільнення від довічного ув'язнення після відбуття конкретно визначеного строку покарання.

Перевіривши наведені доводи засудженого, Велика Палата вважає, що у відкритті провадження за його заявою необхідно відмовити з оглядуна таке.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, однією з яких є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом.

11 березня 2021 року ЄСПЛ у справі "Дембо та інші проти України" встановив порушення Україною ст. 3 Конвенції щодо деяких осіб, зокрема і ОСОБА_1 (заява 45123/19), стосовно довічного ув'язнення без перспективи звільнення.

Загальні принципи, яких дотримувався ЄСПЛ при ухваленні цього рішення, а саме оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований зміст порушення Конвенції та визнання порушення достатньо справедливою сатисфакцією свідчать про допущення щодо ОСОБА_1 таких порушень Конвенції, які за цих обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до вчинення порушень.

У таких випадках засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування моральної шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.

З урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини від

19 січня 2000 року, встановлене ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов'язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, коли можна досягти на національному рівні restitutioinintegrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.

Щодо ОСОБА_1 таке повне відновлення попереднього юридичного стануне є можливим, оскільки ЄСПЛ констатував порушення Конвенції лише щодо довічного ув'язнення без перспективи звільнення та не зробив висновку про порушення конвенційних прав заявника під час розгляду в судах справи щодо нього.

Констатоване порушення Конвенції щодо заявника може бути усунуто лише шляхом вжиття заходів загального характеру з боку держави (внесення змін у відповідне законодавство).

Отже, підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судових рішень щодо нього за виключними обставинами відсутні.

Керуючись статтями 459, 463, 464 Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ухвалила:

Відмовити у відкритті провадження за заявою засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Волинської області від 02 лютого 2004 року та ухвали Верховного Суду України від 22 червня 2004 року за виключними обставинами.

Заяву ОСОБА_1 з усіма доданими матеріалами повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню

не підлягає.

Суддя-доповідач Г. Р. Крет

Судді: Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

І. В. Григор'єва К. М. Пільков

М. І. Гриців В. В. Пророк

Ж. М. Єленіна Л. І. Рогач

О. С. Золотніков В. М. Сімоненко

Л. Й. Катеринчук І. В. Ткач

В. С. Князєв