Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.07.2019 року у справі №489/1161/19
Ухвала ВП ВС від 11.11.2019 року у справі №489/1161/19

УХВАЛА

1 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 489/1161/19

Провадження № 14-673цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н. П.,

суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування запису про право власності, зобов'язання вчинити певні дії

за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м.

Миколаєва від 4 березня 2019 року, ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 липня 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2019 року перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив визнати недійсним та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 17 вересня 2018 року № 27999817 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на об'єкт нерухомості - адміністративну будівлю охорони з автостоянкою загальною площею 57,9 кв. м, розташовану на АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_1 знести автомийку самообслуговування, розташовану за вказаною адресою.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що заяву подано з додержанням вимог статей 175, 176, 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Підстав для відмови у відкритті провадження не встановлено. Цивільна справа підсудна цьому суду та підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Не погодившись із цією ухвалою, у квітні 2019 року ОСОБА_1 оскаржив її до суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що вимога суб'єкта владних повноважень про знесення об'єкта самочинного будівництва, заявлена з підстав порушення архітектурних, містобудівних, санітарних та інших обмежень, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Вимога про скасування запису про реєстрацію права власності не є похідною від існуючого майнового права, оскільки її підстава безпосередньо пов'язана з реалізацією організаційно-розпорядчої компетенції суб'єктом владних повноважень з питань архітектурно-будівельного контролю, а тому також підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2019 року повернуто скаржнику.

Ухвалу апеляційного суду апеляційної мотивовано тим, що відповідач оскаржує ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі з підстав порушення судом першої інстанції правил предметної юрисдикції, яка передбачає розмежування компетенції між судами загальної юрисдикції та судами інших юрисдикцій. Разом з тим оскарження в апеляційному порядку із зазначеної підстави таких ухвал окремо від рішення суду положеннями статті 353 ЦПК України не передбачено.

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2019 року, посилаючись на порушення судом правил предметної юрисдикції та підсудності (територіальної юрисдикції).

Скаргу мотивовано тим, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та не підсудний Ленінському районному суду м. Миколаєва, оскільки спірний об'єкт нерухомості розташований у Центральному районі м. Миколаєва і належить до територіальної юрисдикції Центрального районного суду м. Миколаєва.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Ленінського районного суду м.

Миколаєва від 4 березня 2019 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що з наданих сторонами документів вбачається, що спірне нерухоме майно розташоване на території Ленінського району м. Миколаєва, тому висновок суду про підсудність справи Ленінському районному суду м. Миколаєва є правомірним.

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувсядо Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування. Справа за позовом такого суб'єкта належить до компетенції адміністративних судів.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за цією касаційною скаргою.

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувсядо Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 4 березня 2019 року і постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 липня 2019 року та закрити провадження у справі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що з урахуванням суб'єктного складу позивачів та зазначених прокурором в позовній заяві підстав позову, заявлені вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Крім того відповідача не було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання з розгляду його апеляційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за цією касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 жовтня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 6 статті 403 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення зазначеної ухвали, якою було встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Ухвалу суду касаційної інстанції мотивовано тим, що касаційна скарга містить доводи про порушення судом правил предметної юрисдикції.

25 жовтня 2019 року справа надійшла до Великої Палати Верховного Суду.

Вивчивши матеріали касаційної скарги та мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для прийняття справи до свого розгляду з огляду на таке.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року, яку ОСОБА_1 оскаржує з підстав порушення правил предметної юрисдикції, апеляційну скаргу на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2019 року повернуто ОСОБА_1 з тих підстав, що ця ухвала з наведеної ним підстави не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

Оскільки ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року питання юрисдикції спору не досліджувалось та не вирішувалось, підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 6 статті 403 ЦПК України відсутні, справа за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою у липні 2019 року, підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У пункті 2 частини 1 статті 389 ЦПК України наведено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх перегляду апеляційним судом окремо від рішення суду. До таких ухвал віднесено й ухвалу суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності (пункті 2 частини 1 статті 389 ЦПК України).

У ЦПК України розмежовано поняття підсудності та юрисдикції, а саме: цивільна юрисдикція або юрисдикція загальних судів визначає загальну компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ та коло справ, які суди мають право розглядати і вирішувати в порядку цивільного судочинства (предметна та суб'єктна юрисдикція, визначена у параграфі 1 глави 2 ЦПК України), тоді як правила підсудності розмежовують підсудність справ судам одного виду юрисдикції - цивільної - за територіальною ознакою (територіальна юрисдикція, визначена у параграфі 3 глави 2 ЦПК України).

ОСОБА_1 оскаржує у касаційному порядку ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 4 березня 2019 року про відкриття провадження у справі та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 липня 2019 року про перегляд зазначеної ухвали з підстав порушення судами правил предметної юрисдикції, що не передбачено статтями 353 та 389 ЦПК України, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою, поданою у серпні 2019 року, в частині цієї підстави оскарження відкрито помилково. Разом із тим доводи зазначеної касаційної скарги містять посилання на розгляд справи апеляційним судом за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, що є безумовною підставою для скасування судового рішення у разі підтвердження такої обставини (стаття 411 ЦПК України). Оскільки перевірка доводів касаційної скарги виключно з цієї підстави не належить по повноважень Великої Палати Верховного Суду в силу положень статей 403, 404 ЦПК України, справа за цією касаційною скаргою підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 389, 403, 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Повернути справу № 489/1161/19 за позовом першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування запису про право власності, зобов'язання вчинити певні дії на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. П. Лященко Судді: С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко В. В.

Британчук О. Б. Прокопенко М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік В. І. Данішевська О. С. Ткачук Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич О. Р. Кібенко О. Г.

Яновська В. С. Князєв