Ухвала

20 липня 2018 року

м. Київ

справа № 404/1620/14-ц

провадження № 61-36866 ск 18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулька Б. І. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду

м. Кіровограда від 11 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 6 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Перша кіровоградська державна нотаріальна контора, про визнання шлюбу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року на розгляд до Верховного Суду в надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м.

Кіровограда від 11 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 6 червня 2016 року з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 325 ЦПК України (2004 року).

Ухвалою судді Верховного Суду від 25 червня 2018 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було залишено без руху, з наданням строку для усунення недоліків, визнавши наведені підстави для поновлення строку неповажними та запропоновано надати інші підстави для його поновлення, а також оригінал квитанції про сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.

На виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції від 25 червня 2018 року заявником подано до Верховного Суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та квитанцію про сплату судового збору у розмірі 487 грн 20 коп.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження заявник посилається на те, що суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції, вирішуючи цей спір, не взяли до уваги висновок експерта, який був визнаний як належний доказ Верховним Судом у справі про визнання заповіту недійсним. Вважає, що поновлення значного процесуального строку має на меті виправлення судової помилки.

Вищезазначені доводи заявника щодо поважності причин пропуску процесуального строку не можна визнати поважними, оскільки процесуальний обов'язок подати касаційну скаргу у передбачений статтею 325 ЦПК України

(2004 року) строк покладено саме на заявника. Доводи, на які посилається заявник, не є поважною причиною пропуску передбаченого процесуальним законом строку, пропущеного на значний строк і більш того, взагалі не стосується причини пропуску строку на касаційне оскарження.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1

статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (рішення Європейського суду з прав людини від 3 грудня 2003 року у справі "Рябих проти Росії",

від 9 листопада 2004 року у справі "Науменко проти України").

Оскільки у заяві, поданій на виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції про усунення недоліків, не наведено нових поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень, які б могли свідчити про наявність непереборних обставин, за яких заявник не подав касаційну скаргу в передбачений законом строк, та які б виправдали пропуск строку значної тривалості (два роки), тому суд не вбачає підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова невизначеність.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

Керуючись пунктом 4 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Перша кіровоградська державна нотаріальна контора, про визнання

шлюбу недійснимза касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 6 червня 2016 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Б. І. Гулько