Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.01.2021 року у справі №204/2485/20

Ухвала

21 січня 2021 року

м. Київ

справа № 204/2485/20

провадження № 61-250ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю посадових осіб органів досудового слідства та прокуратури,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Прокуратури Дніпропетровської області незаконними і такими, що завдали йому моральної шкоди через бездіяльність їх підлеглих підрозділів та працівників при досудовому розслідуванні кримінального провадження № 1201740640002966 від 17 жовтня 2017 року та стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на його користь 18 000 грн на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на якому обліковуються кошти Державного бюджету України.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що у жовтні 2017 року він звернувся до Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області (далі - Шевченківський ВП) із заявою про вчинення кримінально правопорушення, в якій зазначав про те, що у проєкті землеустрою депутата Шевченківської районної у місті Дніпрі ради ОСОБА_2 можливо містяться підроблені погоджувальні підписи. За вказаним фактом 17 жовтня 2017 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201740640002966 та відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України. З моменту відкриття кримінального провадження уповноважені особи Шевченківського ВП та Дніпропетровські місцевої прокуратури № 2 не виконують належним чином своїх службових обов'язків для всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінальної провадження.

Бездіяльність зазначених органів досудового розслідування виявилася в тому, що вони не реагували на його численні звернення, клопотання та скарги. 07 вересня 2018 року кримінальне провадження № 1201740640002966 було закрите у зв'язку з відсутністю доказів, так як слідчі дії щодо збирання та дослідження доказів не вчинялися. Внаслідок небажання органів досудового розслідування розслідувати кримінальне правопорушення 19 вересня 2018 року земельна ділянка була передана у власність громадянину ОСОБА_2 на підставі можливо підроблених документів. Після його скарги до народного депутата України кримінальне провадження було поновлене. Однак після поновлення кримінального провадження бездіяльність уповноважених осіб органів досудового розслідування та прокуратури продовжувалася. Ухвалами слідчих суддів неодноразово встановлювалася бездіяльність посадових осіб Шевченківського ВП та Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2. Такою бездіяльністю органів досудового розслідування йому було завдано моральних страждань, які виразилися в душевних переживаннях, у зміні нормального життєвого ритму, що змушувало його прикладати додаткових зусиль для захисту своїх прав у суді, витрачати свій особистий час, а також час, відведений для відпочинку і роботи. Крім того, завдана йому моральна шкода полягає у душевних стражданнях у зв'язку із затягуванням, неповнотою та поверховістю досудового розслідування за його заявами, що негативно вплинуло на нього. Розмір завданої моральної шкоди ОСОБА_1 оцінив у 18 000 грн.

Рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 13 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 13 липня 2020 року - без змін.

31 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Для цілей частиною 3 статті 3 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.

Ціна позову в цій справі становить 18 000 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн). Тому справа № 204/2485/20 є малозначною в силу вимог закону.

Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Необхідність розгляду справи в касаційному порядку ОСОБА_1 мотивував тим, що питання відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю посадових осіб органів досудового розслідування та прокуратури є таким, що становить значний суспільний інтерес та свідчить про виняткове значення справи для нього.

Зазначені доводи не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення, тому що це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого в ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані зі збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.

Оцінка судом "винятковості справи" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин в такій скарзі.

Заявник не навів обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділив особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін справи. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для заявника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення. Касаційна скарга не містить належного обґрунтування існування обставин, які свідчили б про значний суспільний інтерес до справи, так як заявник не пояснив, яким чином питання відшкодування йому моральної шкоди, заподіяної допущеними, за його словами, діями органів досудового розслідування і прокуратури в конкретному кримінальному провадженні, стосується інтересу суспільства до цієї справи. Також заявник не навів належних аргументів на підтвердження наявності виняткового значення цієї справи для нього. Таким чином, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями ЦПК України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Застосування критерію малозначності в цій справі було передбачуваним, оскільки справа є малозначною в силу вимог закону.

Доводи ОСОБА_1 про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 761/7165/17, не заслуговують на увагу, оскільки обставини, встановлені судами в зазначених справах, не є подібними до обставин, встановлених в цій справі. Так, у справах № 6-440цс16, № 585/724/19, № 761/7165/17 суди встановили доведеність факту заподіяння позивачам шкоди внаслідок неправомірних рішень, дій та бездіяльності органів державної влади, тобто було встановлено всі складові елементи правопорушення, сукупність яких згідно із законом є підставою для покладення обов'язку з відшкодування завданої шкоди. В цій же справі суди попередніх інстанцій не встановили таких обставин і дійшли висновку про недоведеність позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю посадових осіб органів досудового слідства та прокуратури.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко