Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.06.2019 року у справі №760/10978/18

Ухвала

25 червня 2019 року

м. Київ

справа № 760/10978/18

провадження № 61-9642ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус", третя особа - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Аверс", про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулося до суду із позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус", третя особа - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Аверс", про стягнення коштів.

Позов мотивовано тим, що 13 червня 2016 року з її вини сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Субару", державний номер НОМЕР_1, під її керуванням та автомобіля "Хюндай", державний номер НОМЕР_2.

Транспортний засіб "Хюндай" було застраховано за договором добровільного страхування транспортного засобу, відповідно до умов якого ПрАТ "Страхова компанія "Аверс" сплатило за відновлювальний ремонт 38 945 грн 00 коп.

Відповідальність власника її транспортного засобу "Субару", державний номер НОМЕР_1, була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/2700859 від 21 жовтня 2015 року у товаристві з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус".

Вказувала, що відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" частково сплатило витрати, пов'язані із відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу у сумі 22 872 грн 29 коп. Таким чином, різниця недоплаченої суми за ремонт автомобіля склала 16 072 грн 71 коп. і цю суму було стягнуто із неї як винуватої особи у ДТП рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2017 року. Вказане рішення нею було виконано в повному обсязі у добровільному порядку. Проте враховуючи, що страховою компанією було частково сплачено витрати, пов'язані із відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу у сумі 22 872 грн 29 коп., просила стягнути з відповідача 16 072 грн 71 коп.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 28 вересня 2018 рокузалишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 16 072 грн 71 коп., яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100 = 192 100).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей. Відповідно до положень ЦПК України апеляційний суд наділений повноваженнями суду першої інстанції при ухваленні рішення. Ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на апеляційне провадження, тому апеляційний суд мав право визнати вказану справу малозначною.

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що наведені заявником підстави є такими, що становлять виняткове значення для учасника справи. Крім того, аналіз оскаржуваних судових рішень у справі не дає підстав для висновку про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, і що справа становить значний суспільний інтерес.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус", третя особа - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Аверс", про стягнення коштів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя С. П. Штелик