Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.08.2019 року у справі №761/38299/18

Ухвала

27 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 761/38299/18-ц

провадження № 61-15754 ск 19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулька Б. І. розглянув касаційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 липня 2019 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення упущеної вигоди та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -

ФОП ОСОБА_1)звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення упущеної вигоди у розмірі 31 894 грн 03 коп. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 146 600 грн, а всього на загальну суму 178 494 грн 03 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 липня 2019 року апеляційну скаргу представника ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду від 13 травня

2019 року залишено без змін.

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

представника ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2, в якій, просить судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Зі змісту положень пункту 3 частини 3 статті 175, пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

Ціна позову у даній справі становить 178 494 грн 03 коп. (стягнення упущеної вигоди - 31 894 грн 03 коп., відшкодування моральної шкоди - 146 600 грн), яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом

а) - г) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню,

а саме: стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судова практика

не містить єдиного підходу з визначення розрахунку стягнення упущеної вигоди та відшкодування моральної шкоди, а також ОСОБА_1. позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді справи № 761/33101/18-ц за його позовом до

ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії. Справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, так як створивши власний малий бізнес позивач був переконаний, що в Україні не лише на законодавчому рівні закріплено свободу підприємницької діяльності,

а реально функціонує і не може бути припинена правомірна підприємницька діяльність протиправними діями конкурентів. Також зазначає, що суд апеляційної інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 2018 рік, який є роком подачі позову до суду.

За змістом підпунктів а) - г) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Проте, наведені заявником у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки наведені мотиви є оціночними, не доведені і не можуть бути підставою, що підпадає під дію підпунктів а), в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судова практика у цій категорії справ є незмінна, а те, що відсутні єдині підходи до визначення упущеної вигоди і розміру моральної шкоди, то зазначене стосується лише доказування.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Стосовно доводів того, що заявник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи не беруться судом касаційної інстанції до уваги, так як є безпідставним, судове рішення не є преюдиційним.

Доводи заявника стосовно того, що суд апеляційної інстанції помилково відніс справу № 761/38299/18-ц до категорії малозначних, так як ціна позову

не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осібстаном на 01 січня 2018 року, є безпідставні, оскільки відповідно до частини 9 статті 19 ЦПК України для цілей частини 9 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення, а із апеляційною скаргою до суду заявник звернувся у червні 2019 року.

Суд апеляційної інстанції дав оцінку доводам сторін. Отже, у Верховного Суду відсутні підстави для відкриття касаційного провадження. Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарги не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня

1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки представник ФОП ОСОБА_1 -

ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої

статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.

Києва від 13 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 липня 2019 року

у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення упущеної вигоди та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Б. І. Гулько