Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.05.2019 року у справі №308/3747/17

Ухвала

Іменем України

20 травня 2019 року

м. Київ

справа № 308/3747/17

провадження № 61-8946ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 19 жовтня 2018року у складі судді Іванова А. П. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Куштана Б.

П., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви і рішень судів

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 листопада 2016 року у справі № 308/5727/16-ц у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Свої вимоги заявниця обґрунтовувала тим, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 листопада 2016 року відмовлено в задоволенні уточненого позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору міни недійсним, стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої відповідачем і зобов'язання вчинити певні дії. Крім того, скасовано арешт, накладений ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 25 серпня 2016 року на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Заявниця указує на те, що станом на дату ухвалення рішення суду першої інстанції і постановлення ухвали апеляційним судом Закарпатської області, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції, відповідачем не надано заявнику документів про прийняття газо- та світло постачання у будинку по АДРЕСА_2. У Білоцерківському БТІ отриманий "Акт державної прийомки в експлуатацію особистого домоволодіння" ОСОБА_2, у якому вказано, що будівництво будинку розпочато в серпні 2006 році, у той час як дозвіл на будівництво виданий 14 жовтня 2008 року, відсутні акти прийомки енергозбуту та газифікації, а також відповідачем пред'явлено комісії для прийомки не будинок АДРЕСА_2, а АДРЕСА_4. Крім того, в пред'явленому ОСОБА_2 при підписанні договору міни технічному паспорті зазначена площа забудови літньої кухні 53,0 кв. м, у той час як у дійсності вона складає лише 26,5 кв. м. Таким чином, на думку заявниці, надавши при оформлені договору міни свідоцтво про право власності, видане на підставі акта прийому в експлуатацію іншого домогосподарства, ОСОБА_2 ввела її в оману про наявність у неї дійсного згідно з вимогам законодавства права власності на будинок і тому зареєстрований за таким правом власності приватним нотаріусом м. Ужгорода Єгер Н. Д. договір міни № 548 є недійсним. Розміри, вказані у технічному паспорті житлового будинку, розташованого за адресою: будинок АДРЕСА_2 не співпадають із реальними розмірами будівель і споруд. Про вказані недоліки заявниця не знала і не могла знати при укладенні договору міни, в зв'язку з чим і звернулася до суду із заявою про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

За таких обставин ОСОБА_1 просила у зв'язку з нововиявленими обставинами переглянути рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14 листопада 2016 р. у справі № 308/5727/16-ц; признати договір міни від 27 квітня 2016 року, зареєстрований приватним нотаріусом Єгер Н. Д. № 548, недійсним; зобов'язати ОСОБА_2 у місячний строк перевезти заявника з її речами у м. Ужгород за її рахунок (переїзд і погрузочно-розгрузочні роботи).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 19 жовтня 2018 року у задоволенні заяви відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 як на нововиявлені, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки вони фактично є новими обставинами (доказами), якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими обставинами у розумінні вимог статті 423 ЦПК України.

Рух справи у суді касаційної інстанції

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 19 жовтня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 квітня 2019 рокуу якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права. Вказує на те, що при розгляді справи у 2016 році вона говорила також про неспівпадіння метражів, зазначених у технічному паспорті, наданому ОСОБА_2 при оформленні договору міни нерухомості з наявними в домогосподарстві.

Позиція Верховного Суду

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом із тим як зазначено у частині 5 статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

Такого висновку суд дійшов із огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду 14 листопада 2016 року в справі № 308/5727/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 28 лютого 2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2017 року, відмовлено в задоволенні уточненого позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору міни недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої відповідачем і зобов'язання вчинити певні дії.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що при укладенні спірного договору міни у сторін був необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало внутрішній волі, з метою реального обміну нерухомим майном із урахуванням попереднього огляду об'єктів нерухомості та переїздом у вказані приміщення.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною 1 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини 2 статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною 2 статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.

Обставини, які відповідно до пункту 1 частини 2 статті 423 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Згідно з частиною 3 статті 12 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 листопада 2016 року, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими обставинами у розумінні вимог статті 423 ЦПК України. Крім того, обставини, на які посилається ОСОБА_1, як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, не є тими обставинами, які могли б спростувати факти, покладені в основу судового рішення, вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення та не входять до предмета доказування.

Суд перевірив доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах які безпосередньо стосуються правильності застосування місцевим та апеляційним судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 і 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14 листопада 2016 року за нововиявленими обставинами, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 19 жовтня 2018року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 квітня 2019рокувідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик