Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КЦС ВП від 18.12.2019 року у справі №607/21427/19 Ухвала КЦС ВП від 18.12.2019 року у справі №607/21...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.12.2019 року у справі №607/21427/19

Ухвала

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 607/21427/19

провадження № 61-2922 ск 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2020 року, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2020 року, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 25 листопада 2020 року, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 вересня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції Тернопільської області, Державної казначейської служби України про стягнення завданої моральної шкоди,

Встановив:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області із позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України, в якому просив відшкодувати моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн., завданої неправомірними діями працівників поліції внаслідок притягнення його до адміністративної відповідальності та стягнення судових витрат в сумі 92 000,00
грн.


Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до управління патрульної поліції Тернопільської області, Державної казначейської служби України про стягнення завданої моральної шкоди.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 вересня 2020 року залишено без змін.

22 лютого 2020 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2020 року, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2020 року, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 25 листопада 2020 року, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 вересня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 січня 2020 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2020 року, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2020 року, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 25 листопада 2020 року, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 вересня 2020 рокута постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 січня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно частини 2 статті 17 ЦПК України не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Тлумачення частини 2 статті 17, пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України свідчить, що касаційному оскарженню підлягають рішення суду першої інстанції лише після їх перегляду в апеляційному порядку.

Ураховуючи зазначене, оскільки оскаржувані ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2020 року, від 20 серпня 2020 року, від 25 листопада 2020 року не переглядались по суті в суді апеляційної інстанції в порядку апеляційного провадження, тому слід відмовити у відкритті касаційного провадження в частині оскарження вказаних рішень суду першої інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктами 1, 10 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову в справах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, а ціна позову у справах, у яких заявлено кілька самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог.

Як убачається з матеріалів касаційного провадження, ціна позову в даній справі становить 100 000,00 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00*100=227 000 грн).

Отже зазначена справа є малозначною у силу пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Разом із цим, у касаційній скарзі заявник зазначає, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки в судовому рішенні убачається неоднозначність судової практики.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки суду в оскаржуваному судовому рішеннях суперечать практиці Верховного Суду, яка викладена в постанові від 05 лютого 2020 року в справі № 640/16169/17, чим порушено формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими, оскільки у наведеному заявником рішенні суду касаційної інстанції та оскаржуваних рішеннях судів першої та апеляційної інстанції встановлено різні фактичні обставини у справах.

Зазначені заявником касаційної скарги інші аргументи суд вважає необґрунтованими, оскільки вони є виключно його суб'єктивними судженнями та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з фактичними обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції.

Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в малозначній справі, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням указаного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 вересня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 січня 2020 року у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2020 року, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2020 року, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 25 листопада 2020 року, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 вересня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Тернопільської області, Державної казначейської служби України про стягнення завданої моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати