Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.03.2020 року у справі №295/5794/19

Ухвала

Іменем України

27 березня 2020 року

м. Київ

справа № 295/5794/19

провадження № 61-4476ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 06 листопада 2019 року

та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 січня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Житомирської області про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконним рішенням та діями органів досудового розслідування та прокуратури,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), Прокуратури Житомирської області про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконним рішенням та діями органів досудового розслідування та прокуратури.

Позовна заява мотивована тим, що 18 травня 2015 року старшим слідчим слідчого відділу Прокуратури Житомирської області повідомлено

ОСОБА_1 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України.

Вироком Житомирського районного суду Житомирської області

від 13 липня 2016 року ОСОБА_1 виправдано за обвинуваченням за частиною 1 статті 366 КК України у зв'язку із відсутністю в його діяннях складу злочину (справа № 278/674/15-к).

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 05 жовтня 2016 року вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 13 липня 2016 року скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Вироком Житомирського районного суду Житомирської області

від 06 червня 2017 року ОСОБА_1 виправдано за обвинуваченням за частиною 1 статті 366 КК України у зв'язку із відсутністю в його діяннях складу злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 27 вересня 2017 року вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 06 червня 2017 року скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Вироком Житомирського районного суду Житомирської області

від 30 березня 2018 року ОСОБА_1 виправдано за обвинуваченням за частиною 1 статті 366 КК України у зв'язку із відсутністю в його діяннях складу злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 13 червня 2018 року вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 30 березня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2018 року вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 30 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13 червня 2018 року залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Посилаючись на те, що позивачу була завдана моральна шкода, що виражалось в приниженні честі, гідності, репутації як працівника правоохоронного органу, постійних сварок зі своїм оточенням, втраті друзів, роботи, колишнього соціального статусу, відчуття повної несправедливості, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку на свою користь 1 000 000
грн моральної шкоди.

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 06 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 300 000 грн на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку ДКСУ.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 січня 2020 року рішення Богунського районного суду міста Житомира від 06 листопада

2019 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством і судом у період з 18 лютого 2015 року по 18 грудня 2018 року, тобто 45 місяців, внаслідок кримінального переслідування обмежувався в певних правах та зазнав певних обмежень життя, тому має право на відшкодування моральної шкоди у розмірі визначеному розмірі, виходячи з вимог справедливості та розумності.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України визначено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суди встановили, що 18 травня 2015 року старшим слідчим слідчого відділу Прокуратури Житомирської області повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України.

Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 13 липня 2016 року ОСОБА_1 виправдано за обвинуваченням за частиною 1 статті 366 КК України у зв'язку із відсутністю в його діяннях складу злочину (справа № 278/674/15-к).

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 05 жовтня 2016 року вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 13 липня 2016 року скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Вироком Житомирського районного суду Житомирської області

від 06 червня 2017 року ОСОБА_1 виправдано за обвинуваченням за частиною 1 статті 366 КК України у зв'язку із відсутністю в його діяннях складу злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 27 вересня 2017 року вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 06 червня 2017 року скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Вироком Житомирського районного суду Житомирської області

від 30 березня 2018 року ОСОБА_1 виправдано за обвинуваченням за частиною 1 статті 366 КК України у зв'язку із відсутністю в його діяннях складу злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 13 червня 2018 року вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 30 березня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2018 року вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 30 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13 червня 2018 року залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Відповідно до статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 , 2 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", виникає у випадку, зокрема, постановлення виправдувального вироку суду.

Пунктом 2 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду

від 08 листопада 2018 року у справі № 296/2443/16-ц (провадження № 61-30248св18) та від 27 березня 2019 року у справі № 405/7623/16-ц (провадження № 61-44914св18).

Установивши, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом у період з 18 лютого 2015 року по 18 грудня 2018 року, тобто 45 місяців у статусі підозрюваного та обвинуваченого, суди дійшли правильного висновку, що зазначене, з урахуванням принципу справедливості та розумності є підставою для відшкодування йому моральної шкоди у визначеному розмірі.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частинами 5 , 6 статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність рішень не впливають, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись частинами 4 , 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Житомирської області про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконним рішенням та діями органів досудового розслідування та прокуратури, за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 06 листопада 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 січня

2020 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

В. В. Сердюк