Історія справи

Ухвала ВП ВС від 14.10.2019 року у справі №311/2549/18
Ухвала КЦС ВП від 28.07.2019 року у справі №311/2549/18

Ухвала

23 липня 2019 року

м. Київ

справа № 311/2549/18

провадження № 61-13221ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Василівського районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2018 року ухвалене у складі судді Сидоренко Ю.

В. та постанову Запорізького апеляційного суду

від 21 травня 2019 року ухвалену у складі колегії суддів: Кримської О. М.,

Бєлки В. Ю,. Дашковської А. В., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі - АТ
КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 31 травня 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 13 100,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка станом на 17 червня 2018 року становила 17 030,18
грн. Посилаючись на наведене ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на його користь, заборгованість за кредитним договором б/н від 31 травня 2010 року у розмірі 17 030,18 грн.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Заочним рішенням Василівського районного суду Запорізької області від

02 жовтня 2018 року позов АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 31 травня

2010 року б/н, станом на 17 червня 2018 року, у розмірі 17 030,18 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Василівського районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 31 травня 2010 року б/н, станом на 17 червня

2018 року, у розмірі 15 743,03 грн. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Василівського районного суду Запорізької області від

02 жовтня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 травня 2019 року, в якій вона просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду вона отримала 08 червня 2019 року.

За змістом частини 2 статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення прощенного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Вивчивши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та додані до нього докази, вважаю, що причини пропуску строку на касаційне оскарження, наведені заявником, є поважними, касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення копії оскаржуваної постанови, а тому строк на касаційне оскарження підлягає поновленню.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 17 03,18 грн, яка станом на 01 січня

2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00*100=192 100).

Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження заочного рішення Василівського районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2018 року та постанови Запорізького апеляційного суду від

21 травня 2019 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження заочного рішення Василівського районного суду Запорізької області від 02 жовтня

2018 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 21 травня 2019 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Василівського районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 травня 2019 року, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик