Ухвала

21 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 202/2015/20

провадження № 61-18060 ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.

Дніпропетровська від 16 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року в справі за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Донецьке шосе-121" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання майна,

Встановив:

У травні2020 року ОСББ "Донецьке шосе-121" звернулося до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання майна в сумі 6 461,35 грн

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2020 року позов ОСББ "Донецьке шосе-121" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання майна, задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСІБ "Донецьке шосе-121" заборгованість зі сплати внесків на утримання майна за період з листопада 2017 року по лютий 2020 року в сумі 6 461,35 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2020 року залишено без змін.

03 грудня 2020 року ОСОБА_1 надіславзасобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду м.

Дніпропетровська від 16 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року, і ухвалити нове рішення.

Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1, Верховний Суддійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щовиникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктами 1, 10 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову в справах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, а ціна позову у справах, у яких заявлено кілька самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог.

Як убачається з матеріалів касаційного провадження, ціна позову в даній справі становить 6 461,35 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102,00*100=210 200,00
грн).

Верховний Суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільствата дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Отже зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Разом із цим, у касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також, що заявник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними рішеннями в частині суми нарахованих коштів, а також вважає, що в даному випадку справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для нього.

Зазначені заявником аргументи суд вважає необґрунтованими, оскільки вони є виключно його суб'єктивними судженнями та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій, і належних обґрунтувань того, що дана справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для заявника, у касаційній скарзі не викладено.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки судів в оскаржуваних судових рішеннях суперечать практиці Верховного Суду, яка викладена в постанові від 02 вересня 2020 року в справі № 906/884/19, чим порушено формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими, оскільки у наведеному заявником рішенні суду касаційної інстанції та оскаржуваних судових рішеннях установлено різні фактичні обставини у справах на підставі наданих доказів.

При цьому, рішення судів в даній справі не мають преюдиційного значення для спорів між цими ж сторонами, оскільки рішення у інших справах суди ухвалюватимуть у кожній справі індивідуально та на підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду наданих сторонами доказів та з дотриманням вимог ЦПК України.

Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в даній справі, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням указаного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року в справі за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Донецьке шосе-121" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання майна.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. О. Кузнєцов

В. А. Стрільчук