Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.12.2020 року у справі №163/1492/20

Ухвала

21 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 163/1492/20

провадження № 61-18531ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 31 серпня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби України про стягнення шкоди, заподіяної незаконними рішеннями органу державної влади,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовомдо Волинської митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби України про стягнення заподіяної незаконними рішеннями органу державної влади матеріальної шкоди (збитків) в сумі 33 995,83
грн та моральної шкоди в сумі 20 000 грн.

Оскільки ухвалою Любомльського районного суду від 31 серпня 2020 року провадження в справі в частині вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди було закрито, рішенням Любомльського районного суду

від 31 серпня 2020 року були вирішені позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Любомльського районного суду від 31 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 5 000 грн моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями Волинської митниці ДФС. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Волинського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишено без задоволення, рішення Любомльського районного суду Волинської області від 31 серпня 2020 року залишено без змін.

11 грудня 2020 року засобами поштового зв'язку Волинська митниця Держмитслужби подала касаційну скаргу на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 31 серпня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року у цивільній справі № 163/1492/20, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа "Зубац проти Хорватії" (Zubac v. Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Леваж Престасьон Сервіс" проти Франції", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шамоян проти Вірменії".

Крім того Європейський суд з прав людини в Ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 09 жовтня 2018 року у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine) зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята

статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у розглядуваній справі становить 53 995,83 грн, тобто суму, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).

Оспорювана сума за касаційною скаргою становить 5 000 грн.

Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга, є малозначною в силу закону.

На думку заявника, касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Разом із тим незгода відповідача із оскаржуваним судовим рішенням не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. При цьому доводи касаційної скарги переважно спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Верховним Судом враховано вказані обставини, взято до уваги ціну та предмет позову, значення справи для сторін та суспільства і не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі; відповідачем реалізовано право на апеляційний перегляд справи; справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, а наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, судом не встановлена, то відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною 6 , 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Волинської митниці Держмитслужби на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 31 серпня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року в цивільній справі № 163/1492/20.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта