Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.09.2018 року у справі №215/2737/17

УХВАЛА

18 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 215/2737/17

провадження № 61-42663 св 18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат",

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2018 року в складі колегії суддів Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" і просив суд стягнути з відповідача грошове забезпечення, яке розраховується за відповідною або аналогічною професією в галузі, але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленого за законом на день настання права на страхову виплату, за період з 01 листопада 2015 року по 01 квітня 2017 року в розмірі 9782,06 грн, а також стягувати щомісячно безстроково по 3906 грн, починаючи з 01 травня 2017 року до зміни обставин, що тягнуть перерахунок сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 01 жовтня 1975 року з вини працівника ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_4 отримав травму, а також йому було встановлено 75 % втрати професійної працездатності безстроково та ІІ група інвалідності.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 жовтня 2017 року позов задоволено, стягнуто з ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_4 9782,06 грн заборгованості за щомісячними платежами за період з 01 травня 2016 року по 01 квітня 2017 року, стягнуто з ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_4 3906 грн у рахунок відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, щомісячно, починаючи з 01 травня 2017 року та до зміни обставин, що тягнуть перерахунок.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено, рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 жовтня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, про часткове задоволення позову. Стягнуто з ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_4 1970,06
грн заборгованості за щомісячними платежами за період з 01 травня 2016 року по 01 квітня 2017 року, стягнуто з ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_4 1 953 грн у рахунок відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, щомісячно, починаючи з 01 травня 2017 року до зміни обставин, що тягнуть перерахунок.

Апеляційний суд виходив із того, що при розрахунку розміру щомісячних платежів суд першої інстанції безпідставно взяв за основу мінімальну заробітну плату в розмірі 3 200,00 грн, оскільки згідно з пунктами 3,5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина в колективних договорах та угодах усіх рівнів для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат, а відповідно до Спільної постанови Генерального директора та спільного представницького органу первинних профспілкових організацій від 20.03.2017 року №10/23 рівень мінімального місячного окладу робітника першого розряду з нормальними умовами праці встановлено у розмірі не менше прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

15 серпня 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначене судове рішення та, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати його.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2018 року відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано цивільну справу з суду першої інстанції.

18 вересня 2018 року вказана цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

Провадження за касаційною скаргою відкрите помилково, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення в малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 176 ЦПК України в позовах про строкові платежі ціна визначається сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову в даній справі станом на 01 січня 2018 року не перевищувала ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн х 100 = 176 200
грн).

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року), Azyukovska v. Ukraine (Азюковська проти України) від 09 жовтня 2018 року.

З урахуванням наведеного, оскільки Верховним Судом помилково відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на судові рішення в малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, касаційне провадження необхідно закрити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2018 року закрити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат