Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.11.2020 року у справі №607/28579/19

Ухвала

21 січня 2021 року

м. Київ

справа № 607/28579/19

провадження № 61-16810св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - виконавчий комітет Тернопільської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданніу порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 червня 2020 року в складі судді: Вийванко О. М., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 рокув складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Міщій О. Я., Ходоровський М. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільської міської ради з заявою про зарахування його на квартирний облік при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради. Рішенням виконавчого комітету міської ради від 03 липня 2019 року № 636 затверджено протокол громадської комісії з житлових питань при виконавчому комітеті міської ради від 26 червня 2019 року, яким відмовлено позивачу у поставленні на квартирний облік.

Вказував, що відсутні підстави для відмови, оскільки ОСОБА_1 мав право на законних підставах очікувати на позитивне вирішення питання про забезпечення житловою площею, шляхом постановки на облік. Однак відповідачем не додержаний справедливий баланс між інтересами учасника АТО та наданими документами. При цьому відповідач не вжив заходів щодо належної перевірки всіх обставин, не зібрав всіх доказів відсутності підстав щодо постановки ОСОБА_1 на квартирний облік. ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, станом на час ухвалення рішення про взяття його на квартирний облік має реєстрацію на території м. Тернопіль та має право на взяття його на квартирний облік.

ОСОБА_1 просив:

скасувати рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 03 липня 2019 року № 636 в частині відмови ОСОБА_1 у взятті на квартирний облік;

зобов'язати Тернопільську міську раду повторно розглянути на засіданні виконавчого комітету Тернопільської міської ради заяву ОСОБА_1 про зарахування на квартирний облік від 27 травня 2019 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що відповідач діяв правомірно та ОСОБА_1 обґрунтовано відмовлено у поставленні його на квартирний облік, оскільки позивач не відноситься до категорії осіб, які потребують поліпшення житлових умов. За адресою в АДРЕСА_1 у трикімнатній квартирі житловою площею 43 кв. м зареєстровано та проживає 7 осіб, у тому числі ОСОБА_1, на одну особу, зареєстровану у цій квартирі, припадає по 6,14 кв. м (43 кв. м / 7 осіб) житлової площі, що перевищує середній рівень забезпеченості жилою площею у м.

Тернополі на 1 (одного) мешканця. Відповідач діяв правомірно і позивач не відноситься до категорії осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Позивач не подав доказів, які підтверджують родинний зв'язок із зареєстрованими в квартирі членами сім'ї. Крім цього ОСОБА_1 належить 1/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами житловою площею 50,4 кв. м, за адресою АДРЕСА_2. Доводи позивача про те, що він є наймачем у квартирі АДРЕСА_3, суд першої інстанції відхилив, оскільки позивач не надав договір найму жилого приміщення.

Доводи апеляційної скарги про те, що підстави для прийняття на квартирний облік пов'язуються не з наявністю в ОСОБА_1 нерухомого майна на праві власності, а з проживанням останнього на законних підставах на жилій площі, меншій, ніж встановлено законодавством, колегія суддів визнала необґрунтованими. Апеляційний суд зазначив, що позивач згідно статей 12, 81 ЦПК України не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він відноситься до категорії осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 серпня 2020 року в складі судді: Вийванко О. М., судовий збір компенсовано за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 03 липня 2019 року № 636 в частині відмови ОСОБА_1 у взятті на квартирний облік та зобов'язати виконавчий комітет Тернопільської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 травня 2019 про зарахування на квартирний облік.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, ветерана війни - особи з інвалідністю, станом на час ухвалення рішення про взяття його на квартирний облік мав реєстрацію на території м. Тернополя. ОСОБА_1 зареєстрований у місті Тернополі у квартирі, що належить на праві власності ОСОБА_3. За договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання в ньому на певний строк за плату, тобто, найм житлового приміщення не передбачає переходу права власності на нього до позивача. Найм житлового приміщення ОСОБА_1 свідчить про необхідність поліпшення його житлових умов. Позивач та члени сім'ї не мають у власності житла у місті Тернополі, тому потребують поліпшення житлових умов.

Користування ОСОБА_4 квартирою, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3, не можна вважати забезпеченням ОСОБА_4 житловою площею, оскільки відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. ОСОБА_4 дійсно належить 1/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами житловою площею 50,4 кв. м у селі Монастириха, Гусятинського району (50,4 кв. м / 3 = 16,8 кв. м), таким чином на одного члена сім'ї ОСОБА_4 припадає 5,6 кв. м, що нижче встановленої норми і тому ОСОБА_4 вважається таким, що потребує поліпшення житлових умов. Також ОСОБА_4 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни;

суди не надали оцінки доводам позивача про те, що він є наймачем житлової площі у квартирі, яка належить на праві приватної власності особі, з якою він не перебуває у родинних відносинах, і ця житлова площа для визначення норми житлової площі для визнання особи такою, що потребує поліпшнення житлових умов, в розрахунок братися не може. У постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 607/1715/18 колегія суддів зробила висновок, що користування житловою площею на підставі договору безоплатного найму у розумінні чинного законодавства не може вважатися поліпшенням житлових умов позивача, внаслідок яких минула потреба в наданні йому житла, позивач не здійснив будь-якого іншого самостійного поліпшення житлових умов, а тому, відсутні правові підстав для зняття позивача з квартирного обліку військовослужбовців та виключення його зі списів на отримання житлових приміщень.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 19 листопада 2020 року зазначено, що касаційна скарга містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, а саме: застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 679/1715/18 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 27 травня 2019 року ОСОБА_1 як особа з інвалідністю війни звернувся із заявою про зарахування його на квартирний облік при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради.

Вказана заява була розглянута 26 червня 2019 року на засіданні громадської комісії з житлових питань при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради, де було прийнято рішення відмовити в зарахуванні на квартирний облік ОСОБА_1, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених пунктом 13 "Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.." та пунктом 4 Постанови виконавчого комітету Тернопільської обласної ради профспілок від 10 січня 1985 року № 2 "Про правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.." та у зв'язку з поданням неповного пакету документів, передбачених інформаційною карткою Н-11-04-00 (відсутні документи яку підтверджують родинний зв'язок заявника із зареєстрованими в квартирі членами сім'ї), що підтверджується витягом з протоколу № 5 засідання громадської комісії з житлових питань при виконавчому комітеті міської ради від 26 червня 2019 року.

Постановою виконавчого комітету Тернопільської обласної Ради народних депутатів та президії обласної Ради профспілок від 10 січня 1985 року № 2 "Про правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень" встановлено мінімальний розмір жилої площі на кожного члена сім'ї -
6.0 кв. м.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 03 липня 2019 року № 636 затверджено протокол громадської комісії з житлових питань при виконавчому комітеті міської ради від 26 червня 2019 року, яким відмовлено у поставленні на квартирний облік ОСОБА_1.

При прийнятті рішення виконавчий комітет Тернопільської міської ради встановив, що за адресою АДРЕСА_1, у трикімнатній квартирі житловою площею 43 кв. м зареєстровано та проживає 7 осіб, у тому числі позивач. При цьому ОСОБА_5 штучно погіршила житлові умови, заявник користується пільгою особи з інвалідністю війни, має у власності 1/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами житловою площею 50,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2, відсутні документи, які підтверджують родинний зв'язок заявника із зареєстрованими в квартирі членами сім'ї, а тому відсутні підстави для зарахування на квартирний облік.

Відповідно до довідки № 71 від 27 травня 2019 року ОСББ "Явір-1", що за адресою: АДРЕСА_1 у трикімнатній квартирі житловою площею 43 кв. м зареєстровано та проживає 7 осіб, у тому числі ОСОБА_1. Таким чином на одну особу, зареєстровану у цій квартирі, припадає по 6,14 кв. м (43 кв. м: 7 осіб) житлової площі, що перевищує середній рівень забезпеченості жилою площею у м. Тернополі на 1 (одного) мешканця. Позивач не подав доказів, які підтверджують родинний зв'язок із зареєстрованими в квартирі членами сім'ї.

За ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами житловою площею 50,4 кв. м, за адресою АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва про право власності від 01 липня 2009 року, що підтверджується інформаційною довідкою 168378847.

Позиція Верховного Суду

У пункті 5 частини 1 статті 396 ЦПК України зазначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункті 5 частини 1 статті 396 ЦПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Аналіз пункту 5 частини 1 статті 396 ЦПК України свідчить, що якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то касаційне провадження закривається.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року в справі № 373/1281/16-ц (провадження № 14-128цс18) зазначено, що "під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин".

У справі, що переглядається, позивач звернувся із позовом до виконавчого комітету міської ради про скасування рішення виконавчого комітету міської ради в частині відмови у взятті його на квартирний облік та зобов'язання міської ради повторно розглянути заяву позивача про зарахування на квартирний облік.

Встановлені фактичні обставини: позивач як особа з інвалідністю війни звернувся із заявою про зарахування його на квартирний облік при виконавчому комітеті міської ради; рішенням виконавчого комітету міської ради відмовлено позивачу в зарахуванні на квартирний облік; позивач проживає у квартирі разом із іншими особами, в якій житлова площа на кожну особу складає 6,14 кв. м (43 кв. м / 7 осіб) житлової площі, що перевищує середній рівень забезпеченості жилою площею у м. Тернополі на 1 (одного) мешканця; позивачу належить 1/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами житловою площею 50,4 кв. м; відсутні документи, які підтверджують родинний зв'язок заявника із зареєстрованими в квартирі членами сім'ї.

У справі № 679/1715/18 (провадження № 61-10948св19) позивач звернувся із позовом до військової частини про визнання недійсним рішення житлово-побутової комісії військової частини про зняття з його з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при військовій частині та виключення зі списку осіб, які користуються правом позачергового отримання житлових приміщень, та зобов'язання військової частини поновити його на квартирному обліку та включити до списку осіб, які користуються правом позачергового отримання житлових приміщень. Встановлені фактичні обставини: позивач як особа, звільнена за станом здоров'я з військової служби у запас, залишився перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов у військовій частині; рішенням житлово-побутової комісії військової частини позивача знято з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при військовій частині, та виключено зі списку осіб, які користуються правом позачергового отримання житлових приміщень; позивач користувався кімнатою у квартирі на підставі договору безоплатного найму; позивач не здійснив будь-якого іншого самостійного поліпшення житлових умов.

Таким чином, висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 679/1715/18 (провадження № 61-10948св19), та на який посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними до правовідносин+ в справі, що переглядається.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 396 ЦПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням того, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України Верховним Судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження.

Керуючись статтями 260, 396, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження в справі № 607/28579/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 червня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук