Ухвала

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 591/4543/16-ц

провадження № 61-1052св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби,

відповідач - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Бурбика Тамара Анатоліївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 12 червня 2017 року в складі судді Грищенко О. В. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 19 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Хвостика С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Бурбики Т. А. про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Горобина" (далі - ТОВ "Горобина") включено до реєстру великих платників податків, тому відповідно до критеріїв, визначених підпунктом 14.1.24 пункту
14.1 статті 14 розділу 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), це товариство з 01 січня 2016 року перебувало на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України (далі - СДПІ ОВПП у м. Харкові МР ГУ ДФС України), правонаступником якого є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Вказував, що позивач в силу вимог статті 19-1 ПК України контролює своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; здійснює контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечує міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснює заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального тощо.

ТОВ "Горобина" видала податкові векселі з терміном погашення до 08 травня 2016 року, які СДПІ ОВПП у м. Харкові МР ГУ ДФС України постановила на облік.

Згідно з пунктом 225.2 статті 225 ПК України та відповідно до актів про фактично отриману кількість спирту та розрахунку акцизного податку з урахуванням фактично отриманої кількості спирту етилового та ставки акцизного податку на готову продукцію було кориговано суму акцизного податку, яка визначена у спірних податкових векселях.

Згідно з листом ТОВ "Горобина" від 06 травня 2016 року, у зв'язку зі здійсненням експорту продукції, на підставі пункту 225.6 статті 225 ПК України зменшено суму податку за векселем серії АА № 1462653 на 399 193,98 грн. У подальшому платіжними дорученнями від 06 травня 2016 року було частково погашено спірні векселі, інших надходжень в рахунок погашення векселів не надходило.

СДПІ ОВПП у м. Харкові МР ГУ ДФС України з метою виконання своїх повноважень як органу виконавчої влади відповідно до вимог пункту 225.7 статті 225 ПК України звернулась до нотаріуса із заявою про вчинення протесту векселів. Позивачем додержано всіх необхідних умов щодо часу подання вказаної вище заяви, місця та переліку необхідних документів, між податковим органом та векселедавцем відсутній спір щодо сум за векселями, проте нотаріусом у порушення вимог закону відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - протесу векселів.

Позивач вважає дії нотаріуса протиправними і такими, що порушують чинне законодавство, оскільки спір щодо скоригованої суми акцизного збору, яка підлягає сплаті за вказаним векселем, відсутній, а податкові органи подали всі документи, які необхідні для вчинення протесту податкових векселів (виданих підприємством з метою забезпечення зобов'язання щодо сплати суми акцизного збору).

На підставі викладеного Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби просив: скасувати постанову приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Бурбики Т. А. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12 травня 2016 року; зобов'язати цього нотаріуса вчинити протест векселів у неплатоспроможності, що були видані ТОВ "Горобина" та авальовані Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), а саме: від 09 лютого 2016 року серії АА № 1462653 у неплатежі у розмірі 55 824,80 грн, від 09 лютого 2016 року серії АА № 1462656 у неплатежі у розмірі 443 018,78 грн, від 09 лютого 2016 року серії АА № 1462657 у неплатежі у розмірі 443 018,78 грн, від 09 лютого 2016 року серії АА № 1462658 у неплатежі у розмірі 442 923,56 грн, від 09 лютого 2016 року серії АА № 1462659 у неплатежі у розмірі 452 923,56 грн, від 09 лютого 2016 року серії АА № 1462660 у неплатежі у розмірі 452 923,56 грн, від 09 лютого 2016 року серії АА № 1462662 у неплатежі у розмірі 452 923,56 грн, від 09 лютого 2016 року серії АА № 1462794 у неплатежі у розмірі 452 923,56 грн, від 09 лютого 2016 року серії АА № 1462795 у неплатежі у розмірі 452 934,14 грн, від 09 лютого 2016 року серії АА № 1462796 у неплатежі у розмірі 452 786,02 грн, від 09 лютого 2016 року серії АА № 1462797 у неплатежі у розмірі 452 796,60 грн, від 09 лютого 2016 року серії АА № 1462798 у неплатежі у розмірі 452 796,60 грн, від 09 лютого 2016 року серії АА № 1462799 у неплатежі у розмірі 452 796,60 грн, від 09 лютого 2016 року серії АА № 1462800 у неплатежі у розмірі 452 796,60 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 12 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що постанова нотаріуса про відмову у вчиненні протесту простих податкових авальованих векселів, виданих ТОВ "Горобина", відповідає вимогам законодавства і підстав для її скасування не вбачається. Нотаріусом дотримано встановлену процедуру та вчинено всі дії, які передбачені Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5).

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 19 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, а також зазначив, що протест векселя - це нотаріальна дія, яка офіційно засвідчує факт повної несплати за векселем, а за векселями, у вчиненні протесту яких звернувся позивач, була здійснена часткова оплата, тому нотаріусом обґрунтовано відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Доводи інших учасників справи

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було враховано, що при поданні нотаріусу заяви про вчинення протесту векселів було додержано всіх необхідних умов щодо часу подання цієї заяви, місця та переліку необхідних документів та інші вимоги, які передбачені главою 17 Порядку № 296/5.

Також судами не було враховано, що між податковим органом та векселедавцем відсутній спір про суми, які підлягають погашенню за векселями.

Нотаріус зобов'язаний був вчинити нотаріальну дію - протест векселів, тому його дії є протиправними і суперечать чинному законодавству.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

29 травня 2018 справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 квітня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 10 травня 2016 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Бурбики Т. А. із заявою про вчинення протесту чотирнадцяти векселів, що були видані ТОВ "Горобина" та авальовані ПАТ КБ "ПриватБанк" 09 лютого 2016 року на загальну суму 5 913 386,72

грн.

Вказані вище векселі були частково погашені, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями та визнано позивачем.

Постановою від 12 травня 2016 року приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Бурбика Т. А. відмовила у вчиненні нотаріальної дії - протесту зазначених простих податкових авальованих векселів, виданих ТОВ "Горобина".

Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії слугувало те, що протест векселя - це нотаріальна дія, яка офіційно засвідчує факт повної несплати за векселем. Наявність часткової оплати за векселями була підтверджена відповідними платіжними дорученнями. На підставі зазначеного, приватним нотаріусом Бурбикою Т. А. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.

У постанові нотаріуса вказано, що вона підлягає оскарженню відповідно до статей 107, 109, 118 ЦПК України (в редакції, чинній на час відмови у вчиненні нотаріальної дії) за правилами позовного провадження.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій), установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена у частині 1 статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом касаційної інстанції.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Згідно з пунктами 1, 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Аналогічна норма закріплена у статті 19 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

До адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

З позовної заяви Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби вбачається, що підставою вимоги про зобов'язання скасувати постанову приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії стало невиконання ТОВ "Горобина" як платником податків податкових векселів, а позивач з метою виконання своїх повноважень як орган виконавчої влади відповідно до вимог пункту
225.7 статті 225 ПК України звернувся до нотаріуса із заявою про вчинення протесту векселів, оскільки в силу вимог матеріального права контролює своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів, а також здійснює контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, здійснює контроль за їх цільовим використанням.

У статті 19-1 ПК України визначено функції, які виконують контролюючі органи, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статті 19-1 ПК України.

В межах наданих цієї статтю 19-1 ПК України функцій контролюючі органи, зокрема, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального, тощо.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, Державна фіскальна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Наказом Державної фіскальної служби України від 26 квітня 2016 року № 377 реорганізовано СДПІ ОВПП у м. Харкові МР ГУ ДФС України шляхом приєднання до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Відповідно до пункту 1 Положення про офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 14 червня 2018 року № 374 (далі - Положення № 374), Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби є територіальним органом Державної фіскальної служби України, який підпорядковується Державній фіскальній службі України. Офіс великих платників Державної фіскальної службиє органом доходів і зборів.

Офіс великих платників Державної фіскальної служби забезпечує повноваження Державної фіскальної служби України у взаємовідносинах з великими та іншими платниками та здійснює їх податкове супроводження.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення № 374 Офіс великих платників Державної фіскальної служби контролює своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Підпунктом 20 пункту 4 Положення № 374 передбачено право Офісу великих платників Державної фіскальної служби на звернення до суду у випадках, передбачених законодавством.

Отже, спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених вказаними вище нормами матеріального права повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням податкового законодавства.

Здійснення такого державного контролю означає обов'язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб'єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин.

Більше того, звертаючись до суду з позовом про скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання цього нотаріуса вчинити протест векселів у неплатоспроможності, що були видані ТОВ "Горобина" та авальовані ПАТ КБ "ПриватБанк", суб'єкт владних повноважень діє з метою захисту прав невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм закону, а не для захисту своїх приватних прав та інтересів.

Відповідно до підпункту 14.1.176 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий вексель, авальований банком (податкова розписка) - простий вексель, авальований банком, що видається векселедавцем: до отримання з акцизного складу спирту етилового, до отримання з нафтопереробного підприємства нафтопродуктів або до ввезення нафтопродуктів на митну територію України і є забезпеченням виконання ним зобов'язання сплатити суму акцизного податку у строк, визначений підпункту 14.1.176 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Згідно з пунктом 225.1 статті 225 ПК України суб'єкт господарювання зобов'язаний сплатити податок або подати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на алкогольні напої (крім виноматеріалів та вермутів), податковий вексель, який є забезпеченням виконання зобов'язання такого платника у строк до 90 календарних днів, починаючи з дня видачі податкового векселя, сплатити суму податку, розраховану за ставками для цієї продукції.

У силу вимог статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" переказні і прості векселі видаються лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

У разі якщо передбачений цією статтею податковий вексель не погашається у визначений строк, векселедержатель вчиняє протест такого векселя у неплатежі згідно із законодавством та звертається протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту до банку, який здійснив аваль цього векселя, з опротестованим векселем. Банк-аваліст зобов'язаний не пізніше операційного дня, що настає за датою звернення векселедержателя з опротестованим векселем, переказати суму, зазначену в цьому векселі, векселедержателю. Забороняється часткове погашення податкового векселя після закінчення строку, на який він виданий (пункт 225.7 статті 225 ПК України).

Спірні податкові векселі, видані ТОВ "Горобина", є податковою розпискою в розумінні підпункт 14.1.176 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який може бути опротестований векселедержателем у разі несплати суми акцизного збору в повному обсязі та в зазначений у податковому векселі строк у визначеному законом порядку.

Встановлено, що ТОВ "Горобина" до участі у справі не залучено.

Разом з тим, без вирішення питання про розмір акцизного збору за спірними податковими векселями, що є податковим зобов'язанням, яке повинно вирішуватись за правилами адміністративного судочинства між фіскальним (податковим) органом і ТОВ "Горобина", яке здійснює відповідну діяльність (дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (основний); виробництво сидру та інших плодово-ягідних вин; виробництво інших недистильованих напоїв із зброджуваних продуктів; оптова торгівля напоями; тощо), неможливо ухвалити законне і справедливе судове рішення.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що спори, які виникають за участю суб'єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими. Тобто між сторонами виник публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Проте, у постановах від 28 березня 2012 року у справі № 6-11цс12, від 18 липня 2012 року у справі № 6-75цс12, від 07 листопада 2012 року у справі № 6-111цс12, від 14 листопада 2012 року у справі № 6-138цс12, від 26 грудня 2012 року у справі № 6-155цс12, від 16 січня 2013 року у справі № 6-160цс12, від 13 лютого 2013 року у справі № 6-159цс12 Верховний Суд України дійшов висновку, що спір за позовом податкових інспекцій до нотаріуса щодо протесту податкового векселя, який по суті є податковою розпискою, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, системний аналіз указаних вище норм матеріального та процесуального права підтверджує, що даний спір за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (податкового органу) до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Бурбики Т. А. про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (протесту простих податкових авальованих векселів, виданих ТОВ "Горобина"), зобов'язання вчинити дії щодо протесту цих податкових векселів, має розглядатися у порядку адміністративного судочинства, тому наявні правові підстави для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у вказаних вище постановах щодо юрисдикції спору.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 у справі "BRUMARESCU

проти Румунії").

Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року у справі "LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS проти Румунії").

Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року у справі "S.W. проти Об'єднаного Королівства").

При цьому однакове застосування норм права забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське прийняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

На підставі вказаного колегія суддів вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для розгляду справи та відступлення від правової позиції Верховного Суду України.

З урахуванням наведеного та положень статей 402,404, пункту 7 Перехідних положень ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Бурбики Тамари Анатоліївни про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 12 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 19 жовтня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська