Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.02.2019 року у справі №522/16171/17

Ухвала

11 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 522/16171/17

провадження № 61-2673ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про визнання права на встановлення міжпосадового співвідношення до посадового окладу і права на отримання заохочення в розмірі посадового окладу та зобов'язання вчинити певні дії та за зустрічним позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до ОСОБА_1 про зміну формулювання причин звільнення та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про визнання права на встановлення міжпосадового співвідношення до посадового окладу і права на отримання заохочення в розмірі посадового окладу та зобов'язання вчинити певні дії.

У лютому 2018 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про зміну формулювання причин звільнення та стягнення заборгованості.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2018 року скасовано в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в цій частині ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Змінено формулювання звільнення ОСОБА_1 із "звільнення за частиною 3 статті 38 КЗпП України - за власним бажанням у зв'язку з невиконанням Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору" на "звільнення за власним бажанням за частиною першою статті 38 КЗпП України".

У задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовлено.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У січні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні його позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

За правилом пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року - 1
921 грн.

Ціна позову у даній справі становить 175 000 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*500=960 500).

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень статті 19 ЦПК України, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України, справи є малозначними в силу притаманних їм властивостей, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

Суд може визнати справу малозначною, ураховуючи, наприклад: ціну позову, предмет позову, складність справи та її значення для сторін і суспільства.

Ураховуючи предмет, ціну позову та складність цієї справи, а також те, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються у тому числі і на касаційне провадження, беручи до уваги, що касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Додатково Верховним Судом враховано, що судове рішення постановлено судом апеляційної інстанції після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", тобто після 15 грудня 2017 року.

Відповідно до Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключають з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих прав, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягнення таких цілей.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувана заявником постанова Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року ухвалена у малозначній справі, то вона не підлягає касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19 389 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. В. Черняк