Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.09.2020 року у справі №643/18680/19

Ухвала

21 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 643/18680/19

провадження № 61-13825ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А.

Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 06 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь додаткові витрати на дитину у розмірі 48 693 грн.

Позов мотивовано тим, що сторони у справі мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина має певні здібності у сфері інформаційних технологій, внаслідок чого позивач уклала договір з ХНУРЕ, яке забезпечує надання додаткових освітніх послуг з інформатики, вартість яких за 2019-2020 рік складає 2 743 грн.

Також дитина вчиться в мовній школі Larina Language Academy - Cambridge English Exam Centre UA010. Оплата за навчання в 2019-2020 року становить 22 500 грн.

Додатково оплачується міжнародний кембриджський іспит у розмірі 2 700 грн. Крім цього, ОСОБА_3 проходить лікування в стоматологічній лікарні "Ваш стоматолог Свириденко Е. В.", загальна сума лікування становить 14 290 грн. Крім того, донька потребує офтальмологічного лікування, вартість окулярів становить 6 460
грн.

Посилаючись на викладене, позивач просила задовольнити її позовні вимоги про стягнення додаткових витрат в розмірі 48 693 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23 січня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 450 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 06 травня 2020 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 січня 2020 року змінено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,3 631,50 грн.

В іншій частині рішення першої інстанції залишено без змін.

16 вересня 2020 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) ОСОБА_4 подала до Верховного Суду засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 06 травня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якої одним із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Предметом позову у даній справі є стягнення додаткових витрат на дитину у розмірі 48 693 грн.

Отже, вказана справа є малозначною в силу закону.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України щодо того, що всі судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточними і подальшому оскарженню не підлягає.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі: "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 3 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 06 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев