Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.03.2019 року у справі №320/5007/18

Ухвала

18 березня 2019 року

м. Київ

справа № 320/5007/18

провадження № 61-3982ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" про захист прав споживача, стягнення не виплаченого страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (далі - ТДВ "Страхова компанія "Кредо") про захист прав споживача, стягнення не виплаченого страхового відшкодування.

В обґрунтування позову зазначала, що 07 травня 2018 між її чоловіком ОСОБА_2 та ТДВ "Страхова компанія "Кредо" був укладений електронний поліс добровільного страхування від нещасних випадків № ZMP6NS-18471Y7, яким застраховано його здоров'я та життя. ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди її чоловік ОСОБА_2 загинув, що відповідно до пункту 6.1. договору визнається страховим випадком. У передбачені договором строки страховик був повідомлений про настання страхового випадку, про що є відповідний запис в журналі реєстрації заяв про подію. Проте страхова компанія відмовила у виплаті страхового відшкодування, пославшись на пункт 6.3 договору страхування, яким передбачено, що страхове відшкодування не виплачується, якщо страхова подія відбулася протягом перших 7 (семи) днів з дня набуття чинності договору.

У зв'язку з вищенаведеним, позивач просила визнати пункт 6.3 електронного полісу добровільного страхування від нещасних випадків № ZMP6NS-18471Y7 від 07 травня 2018 року, укладеного між ТДВ "Страхова компанія "Кредо" та ОСОБА_2 - незаконним та стягнути з відповідача на свою користь 250 000,00 грн.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 листопада 2018 року позов задоволено повністю. Визнано пункт 6.3 електронного полісу добровільного страхування від нещасних випадків № ZMP6NS-18471Y7 від 07 травня 2018 року, укладеного між ТДВ "Страхова компанія "Кредо" та ОСОБА_2 - незаконним. Стягнуто на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 250
000,00 грн. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2019 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 листопада 2018 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до ТДВ "Страхова компанія "Кредо" про захист прав споживача, стягнення не виплаченого страхового відшкодування залишено без задоволення.

19 лютого 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1 та 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд вважає, що ця справа є малозначною в силу своїх властивостей, при цьому суд врахував предмет позову та характер правовідносин, у яких виник спір, зокрема, що ця справа належить до однієї з найпоширеніших категорії спорів, які розглядаються у судах України. Ціна позову є меншою, ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (960 500,00 грн).

Крім того, при визначенні справи малознаною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ураховуючи, що оскаржуване судове рішення прийнято у малозначній справі, а випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 23 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" про захист прав споживача, стягнення не виплаченого страхового відшкодування відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак