Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.12.2020 року у справі №761/36277/18

УХВАЛА

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 761/36277/18

провадження № 61-17506ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.

Києва від 19 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Омега Фактор", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, приватний виконавець Дніпропетровського виконавчого округу Шевцов Ігор Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Омега Фактор" (далі - ТОВ "ФК "Омега Фактор") про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позов обгрунтований тим, що 14 серпня 2018 року на підставі виконавчого напису, виданого 20 червня 2018 року, приватний виконавець Дніпропетровського виконавчого округу Шевцов І. В. відкрив виконавче провадження та розпочав звернення стягнення на її доходи.

Вважає, що приватний нотаріус, вчинивши оскаржуваний виконавчий напис про стягнення на користь Акціонерного товариства "Кристалбанк" (далі - АТ "Кристалбанк") заборгованості у розмірі 26 338,73 грн, не переконався в безспірності заборгованості та не мав достатніх документів, які її підтверджують, тому не мав достатніх підстав для вчинення виконавчого напису.

Просила визнати виконавчий напис нотаріуса № 1413, вчинений 20 червня 2018 року приватним нотаріусом Гуревічовим О. М., таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, в позові відмовлено.

Відмовивши в позові, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, оскільки позивач на підтвердження своїх вимог, до матеріалів справи надала копію постанови приватного виконавця Шевцова І. В. від 14 серпня 2018 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та копії супровідних листів про направлення цієї постанови до місця роботи позивача. Позивач не надала доказів безспірності її заборгованості перед відповідачем.

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму дляпрацездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно із статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01 січня 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2
102,00 грн.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору у зазначеній справі є визнання виконавчого напису про стягнення з позивача на користь АТ "Кристалбанк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 26 338,73 грн таким, що не підлягає виконанню. Ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн*100=210 200 грн).

Справа не є справою з ціною позову, яка перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Отже, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України, частини 4 статті 274 ЦПК.

З огляду на викладене, зазначена справа є малозначною відповідно до вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.

У касаційній скарзі заявника немає посилання на зазначені у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки, як і на докази на їх підтвердження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані заявником рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року та постанова Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року постановлені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Омега Фактор", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, приватний виконавець Дніпропетровського виконавчого округу Шевцов Ігор Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко