Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.05.2021 року у справі №394/1128/19

Ухвала

23 червня 2021 року

м. Київ

справа № 394/1128/19

провадження № 61-7106 ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 08 грудня 2020 рокута постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: державний нотаріус Новоархангельської державної нотаріальної контори Іванова Ніна Костянтинівна, приватний нотаріус Новоархангельського районного нотаріального округу Степаненко Ріта Григорівна, про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок, державного акту про право приватної власності на земельні ділянки, заповіту на земельну ділянку, свідоцтв про право на спадщину за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 08 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 23 березня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

До Верховного Суду 26 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд за встановленою підсудністю.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано заявнику, відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України, надати суду касаційну скаргу з зазначенням конкретних обов'язкових підстав касаційного оскарження. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

У червні 2021 року заявник направив до суду уточнену редакцію касаційної скарги, яка містить посилання на пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження судових рішень.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин 5 , 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведені в уточненій касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, оскільки заявник не зазначив постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, а тому посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Відповідно до положень частини 2 статті 393 ЦПК України та статті 185 ЦПК Україниу разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статті 185 ЦПК України і заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

Отже, враховуючи, що заявник не зазначив конкретних підстав касаційного оскарження, наявність яких є обов'язковою вимогою до змісту касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вимоги ухвали Верховного Суду від 20 травня 2021 року заявником не виконано, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження та є підставою для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 неподаною та повернення її заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 08 грудня 2020 рокута постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 березня 2021 року у цій справі вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь