Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.05.2021 року у справі №442/5897/20

Ухвала

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 442/5897/20

провадження № 61-7700ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у справі за позовом Комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2020 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 29 142,29 грн за водопостачання та водовідведення.

Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 14 вересня 2006 року між сторонами по справі був укладений договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення. З 2014 року було виявлено безоблікове споживання води. 14 січня 2019 та 27 січня 2020 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області видавав накази про стягнення заборгованості з відповідача, проте ці накази скасовані, а заборгованість не сплачена. Позивач вважає, що оскільки надавав і продовжує надавати послуги з центрального водопостачання та водовідведення, а від відповідача не надходило будь-яких заяв про відсутність води в будинку, заяв про перерахунок розміру заборгованості, розтермінування, про припинення нарахування в зв'язку з тим, що за вказаною адресою ніхто не проживає, заяв про зміну кількості зареєстрованих чи проживаючих осіб, то відповідач має їх оплатити, а тому просило суд позов задовольнити.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради 20 834,54 грн заборгованості за водопостачання та водовідведення.

В решті позову відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2020 року залишено без змін.

07 травня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у вказаній вище справі, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Частиною 9 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.

Ціна позову у даній справі становить 29 142,29 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100=227 000 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню: якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Заявник зазначає про те, що спір з позивачем триває понад сім років. За цей час його стан здоров'я погіршився, перебував на амбулаторному та стаціонарному режимах лікування з діагнозом гіпертонічна хвороба. Зазначені обставини підтверджують той факт, що дії позивача по справі призводять до постійного переживання відповідача, що також супроводжується підвищенням тиску та постійними головними болями.

Доводи заявника, про те, що дана справа має виняткове значення для учасника справи, не приймаються судом, оскільки необґрунтовані та непідтверджені жодними доказами, а тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі з цієї підстави.

Водночас зазначення у скарзі загальної вказівки на те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу без належного обґрунтування недостатньо для висновку про наявність підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Непогодження заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення для заявника, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі "Zubac v.

Croatia" (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у справі за позовом Комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

А. І. Грушицький