Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.01.2019 року у справі №133/838/17

Ухвала

15 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 133/838/17

провадження № 61-986 ск 19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 05 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої Оксани Миколаївни, треті особи - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" та управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора, виключення з державних реєстрів запису про реєстрацію квартири,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року на розгляд до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 05 червня 2018 року разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року підстави, наведені у клопотанні ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження, визнано неповажними.

Касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме - навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.

У лютому 2019 року до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження, у якому заявник посилається на те, що з 31 серпня 2018 року по 03 січня 2019 року вона перебувала на амбулаторному лікуванні. На підтвердження вказаного надає медичну довідку про проходження курсу амбулаторного лікування.

Однак вказані причини пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки посилання ОСОБА_1 на проходження лікування та надана нею медична довідка не свідчать про те, що заявник протягом тривалого часу не мала змоги подати касаційну скаргу.

Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до вимог частини 3 статті 390 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 390 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі частини 3 статті 390 ЦПК України.

У рішенні від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13) у справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив: "Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v.

Russia). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою.

Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v.

Ukraine).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року вказані заявником підстави було визнано неповажними, а нові підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є недостатніми для поновлення строку на касаційне оскарження, тому слід відмовити у відкритті касаційного провадження.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Керуючись статтями 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 05 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу БєлоїОксани Миколаївни, треті особи - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" та управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора, виключення з державних реєстрів запису про реєстрацію квартири відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ф. Хопта