Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.03.2021 року у справі №629/3346/20

Ухвала

18 березня 2021 року

м. Київ

справа № 629/3346/20

провадження № 61-3059ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г.

В.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним вище позовом,

в якому просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" (далі - ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод") на свою користь заборгованість по виплаті заробітної плати за період січень-червень 2020 року, вихідну допомогу, компенсації і доплати за час затримки у виплаті заробітної плати за невикористану відпустку та заборгованість за весь час затримки розрахунку при звільненні у загальному розмірі 80 270,13
грн, а також стягнути

у відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області

від 01 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 11 січня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати та вихідної допомоги в сумі 63 859,67 грн з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України, середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 10 червня 2020 року по 30 вересня 2020 року в сумі 35 395,38 грн з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України, моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення в частині стягнення з ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в межах суми за один місяць допущено до негайного виконання.

У лютому 2021 року ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня

2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 січня

2021 року (надійшла до суду 26 лютого 2021 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 741,00
грн з утриманням від цієї суми відповідних податків та інших обов'язкових платежів, відмовити у стягненні моральної шкоди.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та

у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі

2 270,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у даній справі є вимоги майнового характеру. Розмір заявленої позивачем суми заборгованості по виплаті заробітної плати, вихідної допомоги та компенсації, пов'язаної із затримкою її виплати, становить 80 270,13 грн, по відшкодуванню моральної шкоди - 5 000,00 грн,

а розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визначеного судом, складає 35 395,38 грн.

Таким чином, ціна позову у даній справі становить 120 665,51 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.

При цьому, згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Водночас, касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом а) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Проте, наведені заявником у касаційній скарзі обставини, передбачені

підпунктом а) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання

права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Доводи заявника полягають у його незгоді

з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Верховний Суд є судом права і його повноваження визначені статтями 400, 409 ЦПК України.

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод" подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 274, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства

з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області

від 01 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 11 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць