Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.12.2019 року у справі №750/12244/18
Ухвала КЦС ВП від 27.10.2019 року у справі №750/12244/18

Ухвала

Іменем України

19 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 750/12244/18

провадження № 61-18610ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 20 травня 2019 року

та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Чернігівське тролейбусне управління" про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до Комунального підприємства "Чернігівське тролейбусне управління"

(далі - КП "Чернігівське тролейбусне управління") про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 27 березня 2012 року

ОСОБА_1 працювала кондуктором громадського транспорту

в КП "Чернігівське тролейбусне управління". 12 жовтня 2018 року позивач написала заяву про звільнення за власним бажанням з 12 жовтня 2018 року.

На підставі наказу КП "Чернігівське тролейбусне управління" № 181-к (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) 12 жовтня 2018 року ОСОБА_1, кондуктора громадського транспорту, звільнено на підставі статті 38 КЗпП України (за власним бажанням) на підставі заяви ОСОБА_1 від 12 жовтня 2018 року.

12 жовтня 2018 року позивач направила на адресу відповідача заяву, в якій відкликала свою другу заяву про звільнення за власним бажанням і залишала в силі першу заяву про звільнення за угодою сторін. Вказану заяву було отримано КП "Чернігівське тролейбусне управління" 17 жовтня 2018 року, тобто, вже після видачі наказу про звільнення позивача.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1, з урахування уточнених позовних вимог, просила суд визнати протиправним та скасувати наказ КП "Чернігівське тролейбусне управління" від 12 жовтня 2018 року № 181-к про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1; поновити позивача на роботі в КП "Чернігівське тролейбусне управління", починаючи з 13 жовтня 2018 року; ухвалити відповідні рішення на підставі частини 2 статті 235 КЗпП України.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 20 травня

2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 20 травня

2019 року залишено без змін.

У задоволенні заяви КП "Чернігівське тролейбусне управління" про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що звільнення позивача відбулося відповідно до вимог чинного трудового законодавства, оскільки відповідачем не були порушені визначені КЗпП України права позивача як працівника, то правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у справі

з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також

у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити

у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суди встановили, що з 27 березня 2012 року ОСОБА_1 працювала кондуктором громадського транспорту в КП "Чернігівське тролейбусне управління". 12 жовтня 2018 року позивач написала заяву про звільнення за власним бажанням з 12 жовтня 2018 року.

На підставі наказу КП "Чернігівське тролейбусне управління" № 181-к (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) 12 жовтня 2018 року ОСОБА_1, кондуктора громадського транспорту, звільнено на підставі статті 38 КЗпП України (за власним бажанням) на підставі заяви ОСОБА_1 від 12 жовтня 2018 року.

12 жовтня 2018 року позивач направила на адресу відповідача заяву, в якій відкликала свою другу заяву про звільнення за власним бажанням і залишала в силі першу заяву про звільнення за угодою сторін. Вказану заяву було отримано КП "Чернігівське тролейбусне управління" 17 жовтня 2018 року, тобто, вже після видачі наказу про звільнення позивача.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

При розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, відповідно до статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Визначення дати звільнення є необхідною умовою досягнення взаємної домовленості між працівником та роботодавцем з метою дотримання прав та гарантій, встановлених трудовим законодавством.

Суди встановили, що позивач власноруч написала заяву про звільнення її за власним бажанням, будь-яких доказів про подання такої заяви під примусом адміністрації підприємства не надала, заява про звільнення подана позивачем 12 жовтня 2018 року із зазначенням дати, з якої вона просить її звільнити саме з 12 жовтня 2018 року.

Враховуючи, що заява ОСОБА_1 містить конкретну дату звільнення, то у даному випадку застосування двотижневого строку перед звільненням є не обов'язком, а правом роботодавця, яким він не скористався, у зв'язку з чим наказ про звільнення з дати, про яку просила працівник.

Враховуючи вищевказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

За правилом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Чернігівське тролейбусне управління" про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 20 травня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

В. В. Сердюк