Ухвала

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 490/9823/16-ц

провадження № 61-23498св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Міжрайонна медико-соціальна експертна комісія № 1 Обласного центру медико-соціальної експертизи,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2016 року ОСОБА_2 та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 25 січня 2017 року у складі суддів: Локтіонової О. В., Довжук Т. С., Колосовського С. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії № 1 Обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання дій та бездіяльності неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Позов мотивовано тим, що він є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України). При звільненні ОСОБА_1 рішенням Військово-лікарської комісії Управління МВС України в Миколаївській області від 16 квітня 2008 року було встановлено другу групу інвалідності та 65 % ступеню втрати професійної працездатності. Постановою об'єднаної Військово-лікарської комісії Управління МВС України в Миколаївській області від 20 листопада 2009 року вищезазначене рішення було змінено та встановлено групу інвалідності у зв'язку з травмою позивача. Після повторного огляду Міжрайонною медико-соціальною експертизою позивачу встановлено другу групу інвалідності та встановлено 70 % ступеню втрати професійної працездатності. З 27 листопада 2009 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області ОСОБА_1 визнано інвалідом другої групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю та призначено пенсію як інваліду війни. У подальшому група інвалідності позивача та зв'язок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків із захворюваннями підтверджувались відповідними документами та медичними висновками. Згідно акта огляду МСЕК № 1 від 30 листопада 2012 року позивачу в черговий раз було встановлено інвалідність з 29 листопада 2012 року до 01 грудня 2015 року. У грудні 2014 року відповідач направив до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виписку до довідки від 08 грудня 2014 року про встановлення позивачу другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ на період з 01 грудня 2015 року до 01 січня 2019 року. У подальшому дії відповідача, щодо позбавлення позивача статусу інваліда внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю було оскаржено ним у судовому порядку. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Проте, перерахунок пенсії за період з 27 травня 2014 року по 01 березня 2016 року не було проведено із посиланням за висновки МСЕК, в яких встановлено інвалідність позивача внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Вказував, що відповідачем на виконання рішення суду було відновлено статус позивача та змінено формулювання причини інвалідності лише з 04 березня 2016 року, а за період з 01 грудня 2015 року по 12 січня 2016 року відмовлено у відновленні формулювання причини інвалідності, оскільки за вказаний період не було надано документів, які надають право на зміну причин інвалідності.

Зазначав, що такі рішення, дії та бездіяльність відповідача є протиправними, оскільки у вказаний період позивач був позбавлений можливості надати відповідні документи.

Посилаючись на викладені обставини, просив визнати неправомірною бездіяльність Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії № 1 Обласного центру медико-соціальної експертизи; визнати неправомірною та такою, що порушує законні права та інтереси відмову визначити позивачу статус як інваліда війни та відмову у визначенні причини його інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю у період з 11 листопада 2014 року по 04 березня 2016 року; визнати, що в період з 29 листопада 2012 року по 01 грудня 2015 року статус ОСОБА_1 як інваліда війни визначався на підставі виписки з акта огляду МСЕК №1 до довідки серії 10 ААБ №527 від 30 листопада 2012 року; визнати, що в період часу з 01 грудня 2015 року по 04 березня 2016 року позивач був інвалідом другої групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю на підставі наявних у відповідача медичних документів; зобов'язати відповідача здійснити дії щодо відновлення законних прав та інтересів позивача та видати нову довідку про підтвердження другої групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю на строк з 01 грудня 2015 року по 01 січня 2019 року; визначити, що в період часу з 29 листопада 2012 року по 04 березня 2016 року позивач мав статус інваліда війни; зобов'язати відповідача здійснити дії щодо відновлення законних прав та інтересів та відновити ОСОБА_1 статус інваліда війни з 29 листопада 2012 року, про що видати відповідне посвідчення.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 25 січня 2017 року ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 жовтня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що діяльність Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії № 1 Обласного центру медико-соціальної експертизи пов'язана з виконанням управлінських функцій та прийняттям рішень (правового акта індивідуальної дії), які породжують певні правові наслідки у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення. Таким чином, рішення, дії та бездіяльність медико-соціальних експертних комісій мають публічний характер та підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначений спір є адміністративно-правовим і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України належить до юрисдикції адміністративного суду.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та передати справу до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Оскарження рішень медико-соціальної експертної комісії, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір стосується здоров'я фізичної особи, що є її особистим немайновим правом, захист якого здійснюється за нормами цивільного законодавства.

15 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 оскаржує судові рішення судів попередніх інстанцій з підстав порушення правил предметної і суб'єктної юрисдикції, дану справу слід передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись частиною 6 статті 403, частиною 4 статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 490/9823/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії № 1 Обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання дій та бездіяльності неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик